У Львові, дня 28 липня (9 серпня) 1890.   Черновецка Gazeta Polska піднесла в остатнім своїм нумері важну справу еміґрації люду польского з західної Галичини до Америки і рішає тоту справу в спосіб для нас Русинів дуже цїкавий і поучаючій.  

І.  

  ["Червоная Русь" против "Дѣла" в оборонї "язичія".]   "Червоная Русь" в ч. 161 і 162 дуже "збѣснувалась" нашою приміткою до Конкурсу Бурси св. О. Николая в Станіславові, де ми строго скритикували "язичіе" того Конкурсу і "язичіе" се назвали скандалом, якого би у нїякого инчого цивілізованого народу не могло бути.  

Урядові переклади державних і краєвих законів на руску мову не відзначають ся зовсїм дбалостію в перекладї і тому доля их така, що лежать собі они по шафах урядів, грубо запорошені, і нїхто их до рук не бере, бо интересований волить покликатись на нїмецкій або польскій текст законів, як на рускій, котрий єсть недбалий а навіть невірний. Попав ся менї в руки друкований — Господь знає чому? — старою кирилицею "Вѣстникъ законôвъ и розпорядженій краевыхъ для Королества (sic!) Галиціи (!) и т. д." з минувшого року.

У Львові, дня 14 (26) липня 1890.   В остатних роках стали галицкі Поляки всюди і при всякій нагодї, в приватних розговорах, в публіцистицї, в соймі, нарікати на Русинів: "Ми — кажуть — відносимо ся до Русинів як до братій, ми оказуємо им на кождім кроцї нашу сердечну прихильність, ми робимо им неустанно концесії, — а они на нас все лиш каменем, они відкидають простягнену до згоди руку, они прискають на нас їдію ненависти."  

У Львові, дня 12 (24) липня 1890.   Ще перед кінцем сего року шкільного з двох більших міст всхідної Галичини, Станіславова і Тернополя, прийшли вісти о видаленю учеників Русинів в більшом числї (7 і 3) з тамошних середних шкіл. Факт той викликав в декотрих польских часописях певного роду злорадість, а в польских і непольских часописях всїлякі коментарі.  

[I. Кілька слів про калїцтво. II. Де-що з псіхольоґії калїк. III. Про виховавчі заведеня калїк. IV. Испит темних у Львові. V. Кілька слів прикінцевих.]   Cвітильник тїлу єсть око: єгда убо око твоє просто будет, все тїло твоє cвітлo будет.   Так писав св. Лука і сі слова підбігли менї під перо при нaгoдї нинїшного письма про темних калїк.  

З Калуского пишуть нам:   Вибори до ради повітової з сельскої ґрупи випали у нас цїлковито після лісти уложеної руским комітетом виборчим. До ради вибрані пп. 1. о. Игн. Губчак, 2. о. Григ. Третяк, 3. о. Петро Сеник, 4. о. Дан. Шкурган, 5 Мих. Бачиньскій нотар калускій, 6. Мелетій Теницкій заступник бурмістра в Калуши, 7. Петро Дурбак з Войнилова, 8. Мих. Петрів, 9. Василь Иванів, 10. Иван Дуда, 11. Мнх. Юрків і 12. Федор Галькевич.  

Ми вже перед чотирма днями подали коротко хід нарад і остаточні pішeня конференції послів, скликаної видїлом краєвим для наради над управильненєм галицких фінансів. Коли-ж се справа більшої ваги, бо ходить о фінансову господарку нашого краю в пocлїдниx 10 роках а з нacлїдкaми і на дальші лїта, то доповняємо нинї наше справозданє, тим більше, що де-що цїкаве о тій нарадї в инших часописях пропущено або подано не зовсїм згідно з фактичним єї ходом.  

упало позавчера на околицю Рогатина і Бурштина. Вправдї вже дня 30 н. ст. червня з полудня навістила градова туча сторони рогатиньскі, перейшла по-над Бурштин, Настащин, Конюшни, Обельницю, Лучинцї і наробила богато шкоди в поли, попсувала дороги і позносила містки, але се нещастє було тілько немов вступом до нещастя страшного, до грози невиданої і нечуваної, котра наступила позавчера, дня 3 н. ст. липня. В тім дїлї одержали ми дві дописи: одну з околицї Рогатина, а другу з околицї Бурштина.   З околицї Рогатина пишуть нам: