[Гадки сельского священика.]   В праци нашій около відродженя руского народу і піднесеня народного почутя у мас народу повинно бути примічене і вихіснуване все, що яким-небудь способом веде до назначеної цїли. Нам не досить дбати о права наші, о шанованє нами і чужими мови нашої, о ширенє на нїй просвіти, — нам треба старатись також о відсвіженє і плеканє традицій нашого народу, щоби ми знали всї, від найвисше поставленого до послїдного зарібника, чому нам бути Русинами, чому дорожити именем по прадїдах унаслїдженим.  

Jeżeli, szanowny czytelniku, umiałbyś sobie zjednać względy p. dyr. Neussera, a nie obawiasz się zbytecznie o zdrowie swych zmysłów, wtedy radziłbym ci w jakikolwiek bądź czwartek, nie w tym, to w przyszłym karnawale, udać się na bal do Kulparkowa.  

В попереднім числї подали ми суму загального доходу, яку побирає з Галичини держава — 64,641.134 зр. По відшибненю видатків держави на наш край в сумі 47,921.293 зр. — лишає ся державі из доходів з Галичини 16,719.841 зр.   На тих 64.6 міліонів складають ся не лише самі податки безпосередні і посередні, оплати всякого рода, монополї і т. и., але і маєток краєвий, котрий колись був величезний, опісля розмарнований Нїмцями через баєчно дешеву розпродаж дібр коронних, а все таки і нинї репрезентуючій немалий дохід для скарбу державного.  

[Голос священика з села.]   В виду систематичного нешанованя властями свят руских, мусить загал рускій инакше, анїж до тепер, взятися до сеї cпpaви. Як видимо, се систематичне нешанованє свят людности, числячої в краю півтретя миліона, переходить уже в род системи, котрої звичайним доси у нас способом викоренити вже годї. Тих, що оскорбляють чувства религійні половини краєвої людности, не приведе до резону анї голос часописей, анї навіть интерпеляції наших послів в соймі; кого-ж они убояться?  

Різдвяні свята вже за дверми. Не мине тиждень, а Русь засяде старосвіцким звичаєм до кутї. Сумна і небогата буде то кутя, бо скрізь по нашій галицкій Руси підносить голову страшне марево голоду, заглядає в очи нужда. Однак все-таки рускій нарід любить хоронити старий звичай і кождий чи то з простого люду чи з интелигенції спроможеся на свята, на що єгo стане після сил своїх.

Вже буде з гори три тижднї, як гостять у нас наш руско-народний театр.  

В 1890 році припадають вибори до сойму буковиньского. Наші братя, буковиньскі Русини, заздалегідь почали думати о тих виборах, як о тім свідчать два факти: першій — скликанє загальних зборів политичного товариства "Руска Рада в Чернівцях", а другій — статья в "Буковинї" під заг. "О недалеких виборах до буковиньского сойму".  

На донесенє руских газет, що сенат академичний львівского университету прихилився до прошеня руских академиків і порїшив в кореспонденціях з рускими товариствами академичними уживати руского язика і руских букв — узнав той же сенат академичний за відповідне помістити в урядовій Gazet-ї Lwowsk-ій таке заявленє:  

(Sylwetka jubileuszowa.)  

Недавно одержали бувші увязнені Русини з Россії і з Галичини, обвинені о злочиньство заколоту судового публичного, з львівского ц. к. суду краєвого таке письмо в язиці польскім (хоч межи обвиненими не було анї одного Поляка):   "Ч. 20.132.