В акварелях художник втілив концепцію творення формули пам’яті води, що ввібрала найдавніші прикмети першознань і в плині часу набирає нових змістових ознак, викристалізовуючи їх у постмодерністичні мистецькі форми, символи, знаки.

Чи можна у прозі  Філіповича розгледіти Тернопіль?  Описані міста й місця настільки універсальні, що вгадати прототип просто нереально, але можна окреслити їхню географію — це терени Польщі, України, Білорусі, частина Литви — територія з мультикультурним складом населення. 

Звук — це і спосіб дослідження внутрішнього світу, і форма впливу — на партнерів по гурту та слухачів. Коли подобається отримувати естетичне задоволення від звуку, експериментальна музика, як криголам, проламує пласти реальності й культури та винаходить нові ходи.

Найголовніший виражальний засіб ручного ткацтва — це його тепло, м’якість і таке неймовірне відчуття доторку до тисячоліть як до живої істоти.

У Львові діє виставка Sad Songs із творів, у яких багато невловимого та випадкового, де тілесне проростає й квітне: квіткова лоботомія, ніжна вівісекція та делікатна аутопсія заводять углиб образів і авторефлексій.

Вітраж — це сила та потужність барви, котра задає настрій. Жоден інший матеріал так не взаємодіє з кольором, не передає його насиченості, адже маємо справу зі світлом, яке заломлюється певним чином.

Середовище існування постійно нагадує про себе — звуками, словами, схемами пересувань. Властиво, мова й простір пов’язані тісно, й одне з перехресть, де їхній зв’язок проявляється найчіткіше — література.

«Червоні хащі» – книжка про людяність, про вміння залишатися собою навіть у найбільш безнадійних обставинах. Також це текст про стосунки між людьми, вміння вибудовувати ці стосунки, вміння бачити і пробачати іншим те, що важко пробачити навіть самому собі.

«Коза» — це те, що одного разу сталося з Тернополем і більше не повториться. Вона завжди встановлювала межі актуальної культури, а деколи виходила за них. Вона була першим закладом нової міської культури.

Художник прослизає між денотатом і конотатом для відстороненого спостерігання, часто іронічного, багатошарового. Цим він підриває структуру тоталітарної мови. І тоталітарної не в тільки в політичному значенні вимірі, а в сенсі однозначності чи затертості образу.