Діалог кольору та фактури

Нещодавно гобелен «Прагнення до світла» заслуженої художниці України Тетяни Витягловської відзначили Excellence Award на Одинадцятій міжнародній бієнале ткацтва «Від Лозанни до Пекіна».

Описуючи твір, художниця акцентувала — центральний елемент світло, символ омолодження природи та людини. У творчості пані Тетяни тема світла органічна. Каже: «Світло — символ надії, оновлення природи та людини, усвідомлення сенсу життя. Той, хто не прагне світла, — приречений назавжди залишатися в тіні».

Тетяна Витягловська народилася 22 травня 1964 року у Бучачі, нині мешкає та працює в смт Заводське на Тернопільщині. Навчалася на відділенні художнього ткацтва Вижницького училища прикладного та декоративного мистецтва (нині — Вижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка), відтак на відділенні художнього текстилю Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині — Львівська національна академія мистецтв). Роботи демонструвалися на персональних і гуртових виставках України та за кордоном. 

— Світло, зокрема, в іпостасі тепла, органічно вплітається в образ гобелена. Йдеться і про суголосність тепла матеріалу — вовни, і про те, що одним із виражальних засобів цієї техніки є лінії, зокрема, у «Прагненні до світла» динамічність композиції реалізується через вертикальні штрихи, що, мов промені, пронизують гобелен. Пані Тетяно, а що ви думаєте про тепло гобелена?

— Власне саме слово «вовна» асоціюється із теплом і зігріває. А крім того, цей природний матеріал захищає, дарує життєву енергію, створює атмосферу затишку. Торкаючись до виробів із вовни, відчуваю, як світ стає теплішим.

Творча енергія, яку я вкладаю у створення гобелена, — а це складний, довготривалий процес, — трансформується в тепло, котре сприймається на психологічному рівні.

 «Прагнення до світла».

— Які матеріали використовуєте? Як впливає матеріал на настрій твору?

— Гобелен — діалог кольору та фактури. Фактура — специфічний для цього виду мистецтва виражальний засіб, який формує пластичну площину.

Яскраву фактуру створює використання різних волокон — акрилу, льону, бавовни та, звісно, традиційної вовни. Поєдную гладкі переплетення з об'ємними накидами, товсті й тонкі нитки, застосовую широкий спектр кольорів. Так виникає неординарна гра світла й тіні просторового твору.

— Здається, найчастіше ви застосовуєте теплі тони.

— Я не обмежую свою кольорову гаму. Люблю різноманітність, тому  все залежить від настрою та внутрішнього стану. Часто ловлю себе на тому, що несвідомо обираю одяг у тій же кольоровій гамі чи тональності, що й гобелен, над яким працюю.

«Жива вода дозрілого поля».

— Якось ви сказали: «художнє ткацтво — це рукотворне дійство». Розкажіть докладніше про свої відчуття під час цього процесу.

— Найбільше люблю працювати пізно ввечері, коли затихає все навколо. Я поринаю у свій творчий світ, де тихо грає музика. Руки тягнуться до олівців і на білих аркушах народжуються кольорові акварельні плями, які переливаючись і доповнюючи одна одну, зливаються в абстрактні композиції, котрі потім магія олівця перетворить на ескізи, відтак — доторк до теплої вовни, котра наче сама просить втілити задумане в життя. Ниточка до ниточки — ніч здається короткою. Так день за днем — діалог рук і ниток творить полотно, в яке вкладаю частинку свого життя.             

Можливо, багато залежить від настрою та почуттів, котрі переживаю, творячи. У роботу вплітаю свої емоції — любов, біль, радість.

«Сіті для щастя».

— Переглядаючи ваші роботи, важко не помітити, що вам цікаво осмислювати українську історію, звертатись до автентичних символів нашої культури. Які теми актуальні для художнього осмислення?

— Так, уже тривалий час українські традиції, звичаї та обряди — одна з моїх улюблених тем. Наш народ має багатовікову культуру й вона — потужний скарб для митця. Коли творю, занурююсь у неї, а одночасно залишаю у ній частинку себе. Нитки, наче пов’язують минуле, теперішнє та майбутнє.

«Барви різдвяної ночі».

— Для мене у ваших творах прикметно те, що навіть мовлячи на теми історії, вони не є, скажімо так, ілюстраціями до минувшини, а радше сучасним поглядом. Приміром, гобелен «Відомий сюжет, або Смачна колись була вода», де реалізована класична сцена — дівчина затрималась із хлопцем біля криниці. Твір створений у ліричному настрої, з абстрагованого тла виходять старосвітські елементи, але ми дивимося на нього очима сьогодення, що випливає з назви — «відомий сюжет», словосполучення «колись була». Працюючи над історичними елементами в оповіді, які акценти вам важливо розставити?   

— Через кольори, текстуру, композицію та лінії хочу донести своє розуміння добра й любові, краси, а іноді жорстокості світу, енергію прекрасного, даровану Богом.

— Назви ваших творів часто є ключем для розуміння, часто метафоричні. Приміром: «Приємний сон засмученого хлопця», «Вимріяний затишок», «Жива вода дозрілого поля», «Сіті для щастя», «Зелена тиша». Як народжується назва гобеленів? 

— Як батьки вишуковують найвдаліше, наймилозвучніше, найвідповідніше ім’я, так я вибираю для робіт назву. Іноді потрібне слово з'являється миттєво, а буває, виношую назву не один день, аж поки не відчую, що знайшла потрібну, котра відповідає задумові. 

«Відомий сюжет, або Смачна колись була вода».

— Очевидно, вас надихає природа — це й абстраговані пейзажі, натюрморти й композиції, де постають людські фігури (до речі, цікаво, що вони не відділяються із пейзажу, а залишаються його частиною). І, здається, пластична мова ваших творів натхненна природою — плавність ліній та округлість силуетів. А чи відчуваєте ви вплив природних форм, текстур, орнаментів на свою творчість?

— Моє джерелом натхнення — барви рідної природи, легкий дотик вітру, тихий легіт чистого джерела, світло сонця, романтика дощу — все це наповнює мене особливими емоціями та створює творчий настрій, бажання передати світові енергію краси та відчуття наповнення природою.

Сама природа диктує фактуру та орнаменти твору — головне помітити та запам’ятати рельєф щойно зораного поля, графічні хвилі хмар чи ритмічний, а часом хаотичний ритм дахів.

«Зелений світанок» (триптих, середня частина).

— На багатьох ваших роботах явлені людські постаті. Чому вам цікавий цей образ?

— Саме через людські постаті найорганічніше можна передати відповідні настрої, емоції, почуття. Тема стосунків є вічною у творах фольклорних, літературних та є для мене джерелом натхнення. Водночас цікаво, що людські постаті тонко перегукуються із природними мотивами. Зрештою, природа досконала, це те, що нас оточує, а найкращий її витвір — людина.

Розмовляла Анна Золотнюк.

Фото надала Тетяна Витягловська.