Цьогоріч виповнюється сто років від дня народження письменниці Іди Фінк, уродженки Збаража, яка пережила Голокост і в 60 років почала писати літературні твори на основі спогадів.

Історичні події очима знаного лікаря: 94-річний тернополянин Роман Івашкевич поділився своїми спогадами про історію довоєнного Тернополя

Багатоповерхівки, універмаги, ресторани, готелі, музеї, книгарні, спорткомплекси. Ці та інші споруди спроєктували в експериментально-показових селах. Працювали над їхньою розбудовою 30 проєктних інститутів. Експеримент закінчився із перебудовою. Чи не закінчився?

Усі контраверсія й напруга, кітч і драматургія зосереджені у постатях двох жінок, однаково самотніх, божевільних і прекрасних. Режисер розгортає абсурдну, але водночас притчеву оповідь, надає їй універсального звучання, поза координатами статі, місця, часу.

Збірка «Артерія» – цікавий приклад симбіозу сучасних технологій (використання QR-кодів як інструменту доповненої реальності поширилося й на структуру «Артерії»), поетичної майстерності й музичних інтроспекцій, котрими пронизані сторінки книжки.

Для деяких поетів сила первісного Логосу є саме тим творчим рушієм, котрий опрацьовує і трансформує реальність, зрушує з місця гори і дарує відчуття спокою. Малкович рухається саме цим шляхом, ми ж – бодай на коротку мить – можемо стати його супутниками на цій дорозі.

Кажеш: «Ми про хати хочемо з вами поговорити», людина дивиться на тебе: «Ага, про хати. Но, як я тяжко жила...». Люди хочуть розповідати про себе, а не про житло.

Мій єдиний син віддав життя за Україну на Майдані. За сім років ми не отримали жодного вироку суду і не почули жодного слова каяття

Епітафії і віршовані надгробні написи є частиною єврейського фольклору. У таких текстах висловлена скорбота за близьким, вони глибоко вкорінені у біблійну традицію. Мені йдеться не лише про дослівний переклад, а й збереження ліричності.

Українські традиції, звичаї та обряди — одна з моїх улюблених тем. Наш народ має багатовікову культуру й вона — потужний скарб для митця. Коли творю, занурююсь у неї, а одночасно залишаю у ній частинку себе. Нитки, наче пов’язують минуле, теперішнє та майбутнє.