Література тут присутніє, виступає універсальним знаменником і кінцевою метою, адже чим є акт творення цієї книжки – як не рішучим і безкомпромісним проривом глибоко в аннали вкраїнського письменства? А також в його сучасну історію, а відтак – і у вічність. Мета амбітна, але гідна поваги й цілком здійсненна, урешті.

Є суперечність між дидактичним кредо «людини розумної» і фактичним становищем «людини, яка пише»: більшість письменників не була зразком моральності, не досягала матеріального успіху, більше того – і не прагнула цього.

Дім, описуваний поетом, витворений матерією його текстів – розташований поза межами усталених топосів, майже не піддається локалізації, не узгоджується з будь-якими координатами. Це та приватна територія, простір, момент, у якому можлива справжня абсолютна свобода, не обмежена соціальними нормативами, правилами, законами.

Глибокі тріщини на фасаді та фундаменті, пошкоджені елементи покрівлі, занедбаний ґанок, посохлі вхідні двері… Кам'яниця наче щосили намагається вистояти, зберегти свою власну історію та історію своїх жителів

Книжку Вольвача не назвеш зітканою з оптимістичних замальовок. Радше це – документ епохи, зліпок темних, тривожних, буремних часів, якийсь певний культурно-ментальний дискурс, виразником якого є й літературна спільнота.

Це та поезія, котра не цурається романтизму, хоча, здебільшого, її визначають як неомодерністську, а сама вона існує, радше, як не обмежений стилістичними рамками факт, простір абсолютної творчої свободи і невимушеної комунікації із читацькою авдиторією.

Світ, у якому не говориться про незручні теми, у якому замовчується насильство, біль, образи, у якому культ мовчання побутує над усім іншим – цей світ-у-якому-не говориться, світ, де упосліджені позбавлені голосу, – він вже залишається у минулому.

Цьогоріч виповнюється сто років від дня народження письменниці Іди Фінк, уродженки Збаража, яка пережила Голокост і в 60 років почала писати літературні твори на основі спогадів.

Історичні події очима знаного лікаря: 94-річний тернополянин Роман Івашкевич поділився своїми спогадами про історію довоєнного Тернополя

Багатоповерхівки, універмаги, ресторани, готелі, музеї, книгарні, спорткомплекси. Ці та інші споруди спроєктували в експериментально-показових селах. Працювали над їхньою розбудовою 30 проєктних інститутів. Експеримент закінчився із перебудовою. Чи не закінчився?