Мій єдиний син Назар Войтович віддав своє життя за Україну на Майдані. 20 лютого його вбили о 9.22, перед цим уже було вбито 15 людей. Як тепер ми знаємо, розстріли почалися о 8.59 і тривали до 11.43, упродовж цих годин було вбито 47 майданівців. За цей час жодна посадова особа в Україні не припинила кровопролиття.
За сім років жоден із правоохоронців, хто був коло Інститутської, не сказав ні слова каяття, і жодний з тих, хто став підозрюваним, не розповів, хто віддавав накази стріляти.
Юрій Войтович
Чому? На мій не юридичний погляд, відповідь полягає в тому, що ніхто з них не боїться правосуддя. Суди добре сигналізують обвинуваченим: найкраща політика – це тягнути час. Дуже часто на загал розповсюджується думка, що нікого не покарали, тому що злочини не розслідувані, винних встановити неможливо. Але правда полягає в тому, що досліджено сотні епізодів і винесено десятки підозр. У 2014 році злочини розслідували МВС і міські прокуратури – і це було неефективно, в 2015-му створили Управління спеціальних розслідувань на чолі з Горбатюком. Потім Верховна Рада прийняла законодавство щодо створення Державного бюро розслідувань, у компетенцію якого передали і справи Майдану. І от всі вони, певною мірою, працювали. Зрозуміло, що у різних справах був різний прогрес – багато залежало від того, якими людьми були слідчі. Але робота велася, ведеться і зараз. І по значній кількості справ матеріали були передані до різних судів. Далі я вам спробую показати, що з ними відбувається.
А відбувається затягування всіх справ, бо затягування – «золотий стандарт» справ по злочинах на Майдані. Також нерідко обвинуваченим і підозрюваним змінюється запобіжний захід з арешту на особисте зобов'язання. І це у справах про вбивства!
Наведу вам приклад двох справ, де я не є потерпілим, тому можу дивитися на них очима громадянина. Справа журналіста Сергієнка, Героя Небесної Сотні, вбитого вже після лютого 2014 року – в час, коли деякі посіпаки регіоналів намагалися замести свої сліди. Його викрали з подвір'я власного будинку, тіло знайшли аж з двадцятьма ножовими пораненнями. Обвинувальний акт щодо викрадачів надійшов до суду на початку 2016 року. Після 20 засідань колегію суддів змінили і справу почали слухати на ново. У 2018 році головуюча суддя взяла самовідвід. Два роки слухань викинули у смітник. Створили третю колегію. Вона почала слухати клопотання адвокатів обвинувачених про зміну запобіжного заходу, і тут люди (друзі, односельці, майданівці) не витримали – розпочався масовий пікет, який тривав день і ніч. І того разу обвинувачені залишилися в СІЗО. Цей склад суду не приступив до вивчення доказів та заслуховування свідків і теж взяв самовідвід. Справу передали в інший суд, який почав її слухати в лютому 2019-го з самого початку, ніби і не було всіх цих років. А 26 червня 2019 року, якраз після інавгурації, суд змінив запобіжний захід обвинуваченим у вбивстві спочатку на домашній арешт, а потім на нічний домашній арешт. Мама Сергієнка пішла в кращий зі світів – серце вже не витримало розгляду справи її сина судовою системою України, вона була свідком і декілька разів давала свої покази у суді, вірила, що злочинців покарають.
А ось інший приклад. Жахливі кадри палаючого Будинку профспілок 18 лютого 2014 року. За злочини, які вчинялися 18 лютого, до відповідальності було притягнуто генерала Щеголєва – у той час керівника СБУ Києва. Його обвинувачують в організації силового штурму Майдану 18 лютого 2014 року, внаслідок якого 10 людей загинуло і поранено ще 124. Щеголєва узяли під варту 20 серпня 2015 року. Затягування справи розпочалося з самого початку. Коли ж справу почали слухати по суті, засідання призначали з великими часовими проміжками – не так, як у справі розстрілів на Майдані у Святошинському суді двічі на тиждень, а, мабуть, не частіше разу на місяць. Що два місяці розглядали клопотання про зміну запобіжного заходу, потім апеляції – а в цей час справу по суті не слухали. Всі поранені, які з'являлися з усіх куточків України, часто вже у залі суду дізнавались, що засідання не відбудеться. Чим запам'яталися слухання? Генерал дбайливо ставився до свого здоров'я і неодноразово звертався з проханнями до суду закінчити засідання, бо він втомився. У березні 2018 року Щеголєв категорично відмовився свідчити у справі про держзраду Януковича.
Генералові Щеголєву замінили домашній арешт на особисте зобов'язання і повернули документи
Ніхто не очікував, що замість «прискорення» слухань 26 червня 2019 року (мабуть, випадково в перший місяць івнагурації Президента) суд задовольнить клопотання захисту і запобіжний захід Щеголєву змінить на домашній арешт, потім на особисте зобов'язання і поверне паспорт. З огляду на кількість томів справи, кількість потерпілих і свідків, справа має перспективи слухатися років з десять. Чи можна таке уявити, що майже 6 років судова система розглядає справу щодо високопосадовця, який віддавав накази, у результаті яких було вбито і поранено стільки людей – і не може «доповзти» хоч би до стадії дебатів?
Єдиним наслідком цих слухань для родин Небесної Сотні стала смерть мами загиблого 18 лютого Сергія Шаповала, пані Катерини Шаповал, яка за ці роки відвідала всі засідання цього суду. Вона не витримала цього навантаження. Вічна їй пам'ять.
На ношах тіло убитого Назара Войтовича
Я свідомо не торкався справи, пов'язаної з убивством мого сина. Ми, родини Героїв Небесної Сотні, живемо спільним життям, і кожна справа про вбивство так само крає нам серце, як і справа про вбивство рідної людини. Я обов'язково напишу свої думки і щодо того, чи будуть покарані злочинці за 20 лютого 2014 року, як пройдуть ці важкі для мене дні.
Але зараз хочу попросити всіх – не давайте спуску тим, хто хоче похоронити справи Майдану. Ви є тим голосом суспільства, який, можливо, почують і у суддівській спільноті. І це не тиск на суддів! Жодного разу родини не намагалися тиснути і впливати. Це прохання суспільної уваги, щоб не була сплюндрована сама ідея правосуддя!
Нам не справитися самим.
Мій син мріяв стати художником. Творити прекрасне. Встиг тільки трошки повчитися на дизайнера. І я звертаюся до митців: робіть присвяти своїх робіт Героям Небесної Сотні. Дуже не вистачає художнього образу. Пісні. Казки. Живопису. Не бійтеся! Кожна ваша спроба дає нам сили жити і боротися. Вірити, що цінності, за які загинули наші рідні, будуть вічними. Ми не можемо зробити це самі. Кожна ваша дія повертає нас до тих часів, коли наші рідні були з нами – ми ніби чуємо їхні голоси і думки.
Назар Войтович
Наважуся висловити думку, що у душі нам дуже хотілося б, щоб існувала національна мистецька премія на честь Небесної Сотні. Можливо, ви підтримаєте цю мою думку – а можливо, і ні. Я не знаю. Але я точно знаю, що без мистецтва пам'ять про Небесну Сотню не стане спільною для всіх. Там, де потрібно сто слів, може все пояснити один образ.
20.02.2021