Під час минулого засідання сесії Тернопільської міськради депутати ухвалили рішення, згідно з яким учасники АТО з Тернополя зможуть вибирати – чи отримати земельну ділянку під будівництво, чи грошову компенсацію за неї, передає Терноград.  

Той, хто фотографував у містах і містечках залишки пам’яток, часто чув «та що там фотографувати», але фотографування оприявнює об’єкти, вилучає їх зі сліпої зони того, що минаєш щодня.

Війна є одним із найпотужніших генераторів справжньої, якісної поезії, вимовленої та вимоленої з нутра, з глибини рефлексії, з усього того, що творить щоденну побутовість конкретного людського індивіду й загальний горизонт позиціонування спільноти.

Наука переживання найгірших часів – це те, з чим добре ознайомлений Прохасько, про що засвідчує його генетична пам'ять, його візії формування себе-як-концепції: «в дитинстві я був переконаний, що мені страшенно пощастило, бо я є українцем».

Вірші Власенко – сакралізовані текстуальні одкровення, майже на межі з ритуальними замовляннями, урочисті і доволі прості за вибором внутрішньої авторської лексики та загальної конотації, але разом із тим, не позбавлені певного прихованого змісту.

Чому в декого виростають крила, а у когось – ні? І що робити отим, крилатим, у світі, який буває занадто жорстоким до всіх «не таких»? Та й чи існує оцей умовний поділ на окрилених і не, чи, може, усе залежить від обраної оптики і чітко сформульованого наміру – літати?

Вона перетворила приватні історії на універсальні розповіді про людей у межових ситуаціях. На жаль, такий досвід актуальний — ми переживаємо війну на території України. Можливо, для когось буде легше собі порадити, прочитавши це. Саме тому Іда Фінк дуже важлива для нас і дуже наша.

Література тут присутніє, виступає універсальним знаменником і кінцевою метою, адже чим є акт творення цієї книжки – як не рішучим і безкомпромісним проривом глибоко в аннали вкраїнського письменства? А також в його сучасну історію, а відтак – і у вічність. Мета амбітна, але гідна поваги й цілком здійсненна, урешті.

Є суперечність між дидактичним кредо «людини розумної» і фактичним становищем «людини, яка пише»: більшість письменників не була зразком моральності, не досягала матеріального успіху, більше того – і не прагнула цього.

Дім, описуваний поетом, витворений матерією його текстів – розташований поза межами усталених топосів, майже не піддається локалізації, не узгоджується з будь-якими координатами. Це та приватна територія, простір, момент, у якому можлива справжня абсолютна свобода, не обмежена соціальними нормативами, правилами, законами.