«Іди шукай собі іншого лідера», — вигукнув спересердя Кличко протестувальнику на Майдані, коли той щиро висловив своє невдоволення перебігом перемовин опозиційної трійки з владою. Відставка уряду Азарова та закон про амністію за версією Банкової — це все, чого наразі добився від влади Майдан, і це явно не те, на що люди сподівалися. Стає дедалі зрозумілішим, що «малою кров'ю» протести вже не загасити.

Політична реформа стала одним з ключів до виходу з політичної кризи у 2004 році. Результативне голосування за проект конституційних змін у Верховній Раді стало фактичним завершенням Помаранчевої революції, розрядивши атмосферу в політикумі й відкривши шлях до чесних виборів, так званого «третього туру» (адже в пакет входили також домовленості про зміну складу ЦВК тощо). Десять років по тому проект №4180 (що якийсь час був законом №2222) може «піти на друге коло», зігравши подібну роль за подібних-таки обставин.  

Увага українців сьогодні (28 січня) зосереджена вже не на вулиці, а на тому, що відбуватиметься у стінах Парламенту. Окрім анонсованих владою питань, запланованих до розгляду ВРУ, депутати цілком можуть вдатися й до несподіваного – проголосувати за введення надзвичайного стану. Ясна річ, що це буде чеговий підступ з їхнього боку, однак чи випадає у нашій ситуації дивуватися підступності? Отже, які є підстави до введення надзвичайного стану в Україні і чим він може для всіх нас обернутися?  

 

Віктор Янукович твердо вирішив, що розв’язуватиме нинішню політичну кризу силою. Збоку видається, що він діє за принципом «зуб за зуб». На кожен крок протесту він відповідає ще жорсткішим, іще жорстокішим кроком. Це, на думку правителя, мало би залякати й упокороти ворогів.   Київ. 22 січня 2014 року. "Беркут" зачищає вулицю Грушевського  

Пане Президенте,   Ініціативна група "Першого грудня" публічно і непублічно зверталася до Вас з пропозицією діалогу задля країни і для виходу з кризи. Ви не почули.   Можливо, це наше останнє звернення.   Закликаємо і вимагаємо: зупиніться і зупиніть сценарій катастрофи для України.   Припиніть кривавий план. Припиніть вбивства та викрадання людей. Перестаньте використовувати бандитів для збереження влади.  

  Тема олігархів, які керують Євромайданом, не стихає. Всі розуміють, що за запеклою полемікою, брутальною брехнею та хоробрим серцем політика ховається раціональний фінансовий розум.  

Коли у грудні минулого року Галичина скандувала «Київ, вставай!», то мала на думці таких, як він — Мечислав Багінський. Звичайний киянин, за фахом програміст. Вдень він працює, а ввечері, як на роботу, ходить на Майдан. Він бачить все, що відбувається в центрі Києва одразу з двох поглядів — зовні і зсередини. Цим його думка видається нам цінною. Отже, про киян і їхнє ставлення до Майдану.   Мечислав БАГІНСЬКИЙ:   У САМОМУ СОБІ РОЗЧАРУВАТИСЬ ВАЖЧЕ  

…Під час голосування у Верховній Раді спікер Володимир Рибак припустився пікантної обмовки. Звертаючись до лічильної комісії, котра мала підраховувати кількість голосів у залі, він сказав: «режимна комісія». Комісія справді була режимна. Вона втілювала найсолодші забаганки Віктора Януковича й не допускала ані писку інакодумства. Голоси рахувалися за приналежністю до фракцій: 203 у Партії регіонів (про новачка Руслана Бадаєва забули) плюс 32 у Компартії – от вам і  235 «за».  

Американець Джон Кассаветіс колись сказав про режисерів, що «у нас є дві години, щоб змінити глядачам життя». Український фільм «Урсус», що наразі знімається, покликаний змінити життя всього вітчизняного кіно.