Юридично оформлене рішення уряду не підписувати договір про Асоціацію з ЄС детонувало акціями протесту. У Києві журналісти та громадські активісти через соціальні мережі зібрали за два дні кілька тисяч прихильників європейського майбутнього України. Мета – показати, що ми є. Але другий вечір протестів ледь не перетворився на «маски-шоу» за участю комунальників і правоохоронців.    

15 листопада 1918 року відділи Січових Стрільців під проводом Євгена Коновальця, замість того, щоби йти на допомогу Львову, розпочали повстання проти гетьмана Скоропадського, бо “Київ важнійший за Львів”.

Голоблі Віктора Януковича, які протягом року поволі просувалися до Вільнюса, розвернулися. І це кращий випадок, якщо вони розвернулися до Києва, а не до Москви...    

В Києві помпезно відзначили 70-річчя визволення міста від нацистських окупантів. Цікаво, що всі попередні роки цю дату – 6 листопада – з таким розмахом ніколи не святкували. А цьогоріч від заходів, приурочених владою до річниці, голова обертом іде. Тут тобі і парад, і святкові концерти для ветеранів і молоді, і салют, і дещо дивний дозвіл Кабміну оголосити цей день вихідним для працівників бюджетних установ міста.    

Кілька останніх днів режим Януковича присвятив діям, які остаточно мали зміцнити Європейську Унію на думці, що тут, за східним кордоном ЄС, не мають наміру змінюватися, не хочуть відмовлятися від ганебних практик і не думають прислухатися до порад спільноти, яку Київ діймає своєю «асоціацією». Навпаки — потенційні союзники порушують нові справи, оголошують нові суми, плюють на рекомендовані проекти-компроміси…    

70 років тому радянські війська звільнили Київ від вермахту. Ця операція в історії Другої світової війни була найкривавішою. Під час її проведення на догоду Йосифу Сталіну (вимагав оволодіти столицею України до 26-ї річниці «великого жовтня») без докору сумління загубили сотні тисяч солдатських життів, а надто – так званої «чорної піхоти».    

Опозиція запропонувала свій варіант розв'язання ситуації з Юлією Тимошенко. Екс-прем'єра пропонують помилувати або амністувати на базі рішення Європейського суду з прав людини — про це йдеться у законопроекті, зареєстрованому в четвер у Верховній Раді. Переймаючись за опонентів (які наполягають на тому, що для Тимошенко не треба робити якихось винятків), опозиціонери висунули універсальну формулу: право на помилування або амністію отримують усі особи, в процесах над якими міжнародні судові інстанції добачили застосування вибіркового правосуддя.  

Адепти ідеї української євроінтеґрації завмерли в очікуванні: до Вільнюського саміту, де підпишуть (чи не підпишуть) Угоду про асоціацію з ЄС, залишилися лічені тижні. Українська бюрократія й досі не виконала всіх вимог Євросоюзу, але шанси ще є, і надія помирає останньою. Але чи аж так треба нам та Європа? У чому вигода від руху України на Захід для «маленького українця»? Про це ми говоримо з заступницею головного редактора видання Kyiv Post Катериною Горчинською*.

Микола Азаров впевнено наближається до вікового прем'єрського рекорду: за два місяці йому виповниться 66 років — саме стільки, скільки було найстаршому голові українського уряду Віталію Масолу, коли той залишив посаду прем'єр міністра. І щось підказує, що Миколі Яновичу цей рекорд до снаги, бо нещодавно він уже перетнув одну символічно рекордну червону стрічку — став беззаперечним лідером за часом перебування на посаді голови уряду. Випередив у цій справі Азаров навіть Віктора Януковича, під орудою якого працював раніше першим віце-прем'єром.  

Прокурорська кар'єра Рената Кузьміна, який донедавна трудився першим заступником генерального прокурора й опікувався так званими політичними справами, мала завершитися або тріумфом (нагородами, подяками, підвищенням), або ганьбою (показовим шмаганням після зміни влади, кримінальними справами абощо). Але сталося щось середнє. Президент просто знайшов Кузьміну іншу роботу — призначив його заступником секретаря Ради з питань національної безпеки та оборони.