Оповіданє       I.   Стару Клїщиху я дуже добре знав. Я й не тямлю навіть, коли і як я зробив з нею ту знайомість: чи она до мене перша промовила, чи я до неї, — досить, що стара Клїщиха при кождій стрічи зі мною не залишила до мене усміхнутись або що-небудь сказати, н. пр.: "куди Бог провадить "чи здорові?" "що доброго чувати?" і т. н.  

[Образок з житя.]     — Го, го, го, небоженьку! не мало я напрацював ся, заким я заробив 50 риньских... 50 риньских! То не пятьдесять разів кивнути пальцем, не пятьдесять колачів зїсти, а товчи ся цїлу зиму з сокирою по лїсах, по дебрах, коло сажнїв, коло брусів... мерзнути, як собацї, та ще й о жидівску ласку стояти, щоби песій жидовин не пхав чоловікови замість грошей горілки! A прецїнь я заробив і купив тебе, моспаненьку, та веду до дому, дїтям на потїху!...