І.
При завязуваню нової институції асекураційної "Днїстер", котрий вимагає загального довірія так в кругах наших як не менше на внї і по-за нами, і першу насуває мисль, чи єсть у нас доволї сил, енерґії, солідности і згідности в веденю яких небудь институцій фінансових, та чи маємо ми за собою в тім напрямі які проби, практику яку або докази, — на часї єсть здати собі справу из тої квестії, чи маємо ми справдї доси яку удачну пробу організації більшої институції економічної, основаної також на принципі ассоціяції подібно як засновуюче ся товариство "Днїстер" та як сі наші почини успівають.
Відвертаючись из соромом від неудалого приміру банку сумної памяти: "Общого рільничо-кредитного заведенія" виказатись можемо на щастє лучшим успіхом нашої працї на поли економічнім, вказуючи на истнуючу торгову институцію під популярною в краю фірмою: "Народної Торговлї". Про истнуючі ще в краю нашім дві спілки, на подібних підставах основані: "Гуцульску спілку в Коломиї і "Карпатску крамницю" в Яблонові не маємо на жаль близших даних, тож і обмежитись мусимо на оглядї розвою краєвої институції "Народна Торговля".
Недавно, бо перед 9 роками, лїтом 1883 р., засноване після закона з 1873 р. тов. заробкових і господарских відкрило то товариство з днем 1 грудня 1883 року у Львові першій свій склад, що на будуще мав стати засновком дальших операцій "Торговельних", для цїлої сїти торгових лавок, яко склад центральний. При тім малім починї совістність і упругість у веденю интересу, надто реальне заспокоюванє потреб своєї клієнтелї розширювало єї круги і так гадка основателїв, плекати питому солідну торговлю, а ухилити чужу несовістну, ставала чим раз популярнїйшою і дїло почало ширшати. Уже слїдуючого року 1884 відкрито три філіяльні склади на головних торгових точках Галичини, а то: в Станіславові, Тернополи й Перемишли, в 1886 р. в Дрогобичи й Коломиї, в 1887 р. в Стрию, в 1889 р. в Снятинї, а надто сегож року доказало товариство не менше своєї поважної сили фінансової, викуплюючи від повітових "Торговель" их склади як в Самборі, Рогатинї, і Бродах, а в 1891 р. склеп в Сяноцї. Кромі тих 12 складів власних розбудило товариство в краю нашім по селах рух крамарскій. Позасновувано сельскі крамницї, з котрими "Н. Торговля" остає в торгових відносинах.
Так отже институція, ино що несповна першій десяток лїт истнуюча, оперує сегодня цїлою сїтею складів по рускій части краю, а звязію своєю з крамницями розсїяними по всїх закутках Галичини, обняла серед Русинів так сказати-б головний рух товарів, в єї обсяг входячих в краю же нашім станула на становищи первостепенної торговельної фірми, працюючи в розлогім своїм обємі майже міліоновим оборотом!...
Сей образ внїшного розвою "Нар. Торговлї", котрий доказує наглядно, що при совістнім а невтомимім трудї можемо діждатись добрих плодів нашої працї, — доповнить не менше додатно також догляд внїшної дїяльности ceгo товариства, а наведені конкретні цифри з книг та білянсів сеї институції пересвідчать кождого, що змаганя наші в тім напрямі вповнї вінчають ся успіхом, та що по тій удачи винні ми сміливійше ставити кроки до дальшої орґанізації на поли народно-господарчім. Заким вискажемо власний суд що-до внутрішного устрою, управи і дїловодства сеї институції, піднести годить ся слїдуючій факт. Минувшого року відбув ся в Тішинї на Шлеску зїзд делєґатів польских товариств заробкових і господарчих в цїли обради над орґанізацією промислових і господарчих спілок шлезких, а межи участниками було много делєґатів товариств того рода з Галичини. В часї дебати над питанєм, як належить найлучше устроювати й управляти того рода спілки, піднесли самі делєґати галицкі, Поляки, що в тім взглядї "взірцем" винно служити галицке, руске товариство Консумційне "Народна Торговля". Так виразились люде чужі, при тім фахові і ми за сі слова признаня винні им лиш подяку, бо они, чужі, виручили нас в похвальнім оцїнюваню наших справ "торговельних" і увільнили нас від закиду "eigenes Lob". Замітне єсть і те, що критика чужих випала користнїйшою, анїж часом "своїх", як се було приміром в злобній статьї по загальних зборах в Kurjer-ї Lwowsk-ім, — і справдї політика економічна й основи фінансованя, яких держить ся нинїшна управа "Н. Торговлї", a котрі совіт управляючій в своїх справозданях щорічних перед загальним збором членів товариства виголошує, — суть з огляду на цїли товариства зовсїм корректні і ведуть до позитивних вислїдів на поли національно-економічнім, а зіркість нагляду і тїсна контроля можуть обезпечувати і на будуче повний успіх сего народного предпріємства. До красних плодів того подвигу причиняєсь немало і тая обставина, що персонал "торговельний" починає також оживлятись идеєю своєї управи і дїйстно трудить ся спільно, щоби повести сю институцію вперед. "Торговля" підховала вже свій питомий круг людей, що служить їй щиро яко народній институції. Не суть то наємні лядові статисти, а "Торговельники" душею і тїлом.
Що дїйстно в практицї "Торговельні" дїла сильно поступають на перед та що успіх 8-лїтної дїяльности сеї институції проявляєсь і в ростучих цифрах книгових, нехай послужать на доказ числа сум, до яких сягають річні торги товариства від єго заснованя аж до часу найновійшого.
Уторговано через час: від 1 грудня 1883 до 20 сїчня 1885 р. 128.930.23 зр. (Пригадуємо, що в половинї 1883 р. був лиш склад у Львові, в р. 1884 прибули філії станіславівска, тернопільска і перемиска.) від 20 сїчня 1885 до 30 червня 1866 (1½ року) 335.972.08 зр. (в роцї 1885 відкрито склади філіяльні в Дрогобичи і Коломиї); від 30 червня 1886 до 30 червня 1887 (1 р.) 254.770.69 зр. (Серед того року адміністраційного прибуває філія стрийска.) Від 30 черв. 1887 — 30 черв. 1888 210.972.67 зр. (Тут слїдне обниженє торгів "Торговельних". Серед нашої суспільности проявляєсь певна застоя в економічнім руху. Єсть то час захитаня "Заведенія", викритя мальверзацій Михалків і спілки, тож довірє публики рускої до руских фінансових институцій слабне. Се відбилось під той час незаслужено і на фінансах "Н. Торговлї".) від 30 черв. 1888 — 30 черв. 1889 212.450.15 зр. від 30 черв. 1889 — 30 черв. 1890 254.200.63 зр. (Рух торговий скріпляєсь знов, товариство викуплює склепи повітові: самбірскій, рогатиньскій і брідскій, склеп Рожаньского в Коломиї а засновує нову філію в Снятинї. Від тепер уже торги з року на рік проґресивно змагають ся.)
І так: від 30 черв. 1890 — 30 черв. 1891 274.196.44 зр. вкінци від 30 червня 1891 до 31 грудня, отже за половину року адміністраційного біжучого 139.517.80 зр. Тая цифра з часу найновійшого доказує також поважного поступу, сли порівнає ся єї з торгом року минувшого, де за той сам час 6-місячний уторговано всего 121.038.16 зр. і чиж не суть то вже певні конкретні успіхи, до яких дійшов сей — сказати би — першій наш подвиг на поли економічнім? Зуставленє сих даних именно з лїт: чотирех перших і двох послїдних лїт адміністраційних, за теперішного совіта управляючого, може пересвідчити кождого, хоч як недовірчивого в наші сили власні, що єсть таки у нас якась здібність, совістність і енерґія до веденя навіть і більшої фінансової институції, та що находять ся серед нас люде "фахові", котрі зуміють повести удачно і з успіхом предприємство, хоть доси у нас не бувале, а навіть дуже розлоге. Очевидно, бо "фаховими" люде не родяться, а виробляють ся, впрочім як пословиця каже: святі горшків не лїплять. На таку удачу під взглядом проводу числити можемо анальоґічно і в новім нашім предприємстві асекураційнім: "Днїстрі".
Що ми в повисшім піднесли ті цифри торгів "Торговельних" яко користне свідоцтво розвою сеї институції, то ще сим не висказуємо мов-би не можна було довести до висших, мов-би се були уже найбільші результати, до яких дійти мало се торгове предприємство народне — противно віримо, що дїло могло лучше просперувати, що капітал обернутись міг в троє і більше разів, як обернув ся.
Однак не буде се закид для управи самої институції, бо в торговли не йде се на карб вини самого купця, що оборот єсть повільнїйшій, се радше зависить від участи публики. А тут як раз при тій точцї далоби ся много замітити про неосновану апатію деяких в чиннім попираню "Народної Торговлї", мимо того, що серед загалу тїшить ся тоє товариство найкрасшим довірієм. Стрічати можна — на жаль — між нами одиниць до тої степени усомнїлі в питомі рускі сили і нашу самопоміч, що після десператских их поглядів товар вже длятого не може бути добрий, бо походить з рускої институції, хочби тая спроваджувала єго, як завсїгди, з первостепенних жерел світових. Противно захвалювати будуть дрібні — в порівнаню до збірної фірми "Торговельної" — фірми индивідуальні, котрі не доросли до конкуренції з нею анї товаром, нї цїною, так мов би ті купецкі піґмеї, х, або у мали спеціяльні якісь жерела, для "Торговлї" недоступні або зборонені... Аж смішно. Чи може длятого, що коли такій детайліст закупить якого товару 100—200 кільо — "Н. Торговля" еn gros спроваджує десятки тисячів кільоґрамів, а може тисячкові банкноти рускої "Торговлї" не мають в світї коммерціяльнім такого курсу як гульденові того х або у? Противно з офертами достави товарів зголошують ся до нашої "Торговлї" самі перворядні доми товарові, импортери і ґроссисти світові і Торговля входить в безпосередні зносини з першими жерелами закупа головних товарів, оставляючи на боцї дальше звичайне посередництво многих фірм посередних, від котрих доперва побирають товари всякого рода детайлісти. Товари такі в складах продажи детайлічної вже самим посередництвом подорожілі і злежалі. Чи в виду того отже "Народна Торговля" фірма коллєктивна закуповуюча товар en gros і з першого жерела доставного, не мусить станути висше всїх дрібних фірм поодиноких детайлістів і перевисшати их так запасом як і добірностію і дешевостію товарів?
Хто справу розуміє, або не єсть чоловіком злої волї, мусить се притакнути в теорії, хто же дїйстно стоїть в зносинах з нашою "Торговлею", ствердить се і фактично в практицї... Байдужність тая в апатія деяких се не оправдана, яка то опінія — противно товари нашої "Торговлї" загально заживають слави так що до якости як і цїни, — се лиш або зла воля привата, або упряма немудрість одиниць, а до тих прикмет можна було подекуди і привикнути, бо — на жаль — стрічаєсь их на кождім поли нашого народного житя... О скілько же ходить тут о управу і дїловодство товариства народного, то нїякого заміту в повисшім напрямі піднести не можна. Не належить одначе из сказаного заключати, мовби не проявлялась потреба реформи в деяких напрямах орґанізації сеї народної институції. Хоч не можна сказати, щоби в квестіях, яких доторкнемось, щось не дїлалось і не було певних реґулятив, — то всеж таки бажало-б ся нам бачити в тих напрямах не лиш доривочні поправки, а переведенє постепенне цїлої системи.
[Дѣло, 25.03.1892]
II.
На сїм місци порушити належить кілька квестій для "Торговлї", яко институції народної, прінціпіяльно важних.
Перше питанє, над котрим застановитись хочемо, єсть тоє, якій властиво круг дїланя в оборотї товаровім і якій єгo обєм зазначити би випадало тому предприємству "Торговельному", яко всенародному, і які взагалї товари винно вести се товариство побіч артикулів переважно личної консумції, котрі в першій точцї нинї oно провадить. — Що-до обєму товарового обороту і круга ведених артикулів то без сумнїву повинні они бути розширені далеко по-за посередництво в оборотї товарів, котрі звичайно обнимає торговля товарів т. зв. кольоніяльних. Веденє лиш майже артикулів особистої консумції — се безусловно за тїсний круг дїланя для интересу, як "Народна Торговля". "Торговля", яко институція "народна", оперуюча своїми многими складами в рускій части краю, повинна — надто через торгову звязь из дуже важним тут сельским крамарством, котрим сягає она аж до кореня нашого народа, — обняти і сконцентрувати в своїх руках весь головний рух доставний всяких товарів, стати для Pyсинів, як і для нашої части краю товаровим ринком для можливо всїх товарів так краєвої як і закраєвої продукції, котрі служать до заспокоєня звичайних потреб нашого загалу, а входять хоч би і до розличниx фахів купецких. Дальше розбуджувати рух крамничій по селах, заселювати єго своїм товаром, всю точку тяжести своєї ширшої дїяльности перенести побіч торгів льокальних детайлічних на доставу гуртовну меншим купцям і крамарям, а доставляючи конечно добірнїйшій всякого рода товар, а відносно дешевшій, усунути зовсїм несовістну жидівску тандиту з єї експльоатацією нашого народа — то суть основи, котрі примінятись у нас повинні в розмірі більшім, як то на разї дїєсь. "Народна Торговля", яко фірма коллєктивна, з котрою жадна фірма индівідуальна конкурувати не в силї, хиба частно, льокально, повинна — обнявши найширше посередництво в оборотї товаровім в краю — вестись по можности всесторонностію товару. Тим бо чином зєднає собі она найширші круги клієнтелї і оволодіє весь головний рух торговий, а в слїд тому зможе змополізовати неначе для себе пожадану регуляцію цїнї ведених товарів, становлячи для місцевого купецтва мов би біржу товарову, котра управильняє курс вартости товарів в загалї в краю, а до котрої стосуватись буде мусїла слабша совістна конкуренція, — швіндель же в купецтві конечно упаде. На тій дорозї услуги сеї институції стануть для народа і краю дуже продуктивні і неоцїнимі.
Всесторонности в товарах, о якій думаємо, одвітить "Народна Торговля" тогди, сли вести буде взагалї товари, що йдуть серед суспільности нашої ["gangbare Waare"], сли заспокоювати буде у себе всякі жаданя і потреби як интеліґентного так і селяньского загалу, заспокоювані дорогою посередництва торгового, і сли давнїйшій єї товар "prima" відповість як вибагам чоловіка достатнїйшого, так і конечній щоденній потребі незаможного, вкінци людей такої або иншої верстви суспільности. "Торговля" становити повинна всесторонний народний базар для краєвoї і закраєвої продукції, хоч би товари ті входили і в розличні фази купецтва. Побіч н. пр. вина испаньского, кавяру астраханьского і инших продуктів особистої консумції, дальше артистичних продуктів ґалянтерійних, промислу ткацкого, зелїзного, і т. д. из за границї, — повині мати місце в нашій "Народній Торговли" також всякі продукти анальоґічні, краєві: як медок янівскій, бойківска бриндзя, так краєві коси, серпи, леміші, краєві вироби льняні, продукти нашого килимкарства, сницарства і инші вироби нашого домашного промислу на Руси. Очевидно, що така розличність товарів, вимагаючих всїлякого рода условій консервації і уміщеня, викликала би конечну потребу потвореня в маґазинових складах "Торговлї" для продажи детайлічної спеціяльних товарових секцій після різних купецких фахів. Таке розширенє обєму товарів, доси ведених, мусїло би унятись в видї секцій товарових, як на примір: секція товарів кольоніяльних, ґалянтерійних, зелїзних, для крою ["Schnittwaare"], деревляних, гончарских і т. д., очевидно з відповідним до поодиноких фахів персоналом купецким. Не посуваємо ся вже аж до тої крайности, які предприємчиві Русини в Америцї, котрі, орґанізуючи свої "Народні Торговлї", не погорджували торговим зиском і на продуктах ремісла, як кравецкого, шевского, так що н. пр. "Торговля" в Оліфанті поживила, одягнула і обула свого клієнта, словом: обняла загальну доставу всїх потрібних артикулів своєї клієнтелї, Русинів американьских, ба навіть торгували золотими годинниками.
Особливо важне єсть посередництво "Народної Торговлї" в оборотї артикулів краєвих і продуктів руского промислу домашного. "Народна Торговля", даючи у себе можність для краєвих продуцентів і улекшуючи им — збувати свої вироби, оживила би прозябаючій у нас домашний — на разї — промисл уже культивований і підперла би єго, вказуючи консументам краєві жерела набутя і наближуючи их до продуцентів краєвих; з другої сторони заохотилось би і визвалось галузи продукції, у нас доси не бувалі. Очевидно в міру постепенного зросту попиту за виробами краєвими належало би вменшувати подаж товарів заграничних того рода, щоби ввозом продуктів сильнїйшої индустрії поза-краєвої не ослаблювати починів подібних в краю.
Що-до жерел побираня товарів для "Народної Торговлї" — то навіть злишно підносити та поясняти, що належить зовсїм поминати торгові жерела жидівскі.
Тілько годилось замітити що-до розширень товарового обєму "Народної Торговлї", якій уважаємо за пригожій для сеї институції, сли єї епітет "Народна" має в дїйстности вповнї оправдатись. Правда, що як з одної сторони в тім напрямі де-що вже і зроблено, так з другої сторони ще за молода то институція, щоб станула вже на висотї такого майже торгового народного монополю, якій ми їй закроїли, але з часом при дальших добрих услівях управи і при підпорі загалу мусить дійти она певно до тої цїли, бо на тій дорозї она вже ступає!
[Дѣло, 26.03.1892]
III.
Друга справа, яку піднести належить, то конечність частого провірюваня торгових цїн товарів, особливо по складах провінціональних для конкуренції льокальної, і слїдженя місцевих відносин торгових, змін в льокальній подажи і в попитї даного артикулу, а в слїд за тим і потреба помічуваня можливої флюктуації цїн того артикулу в певній місцевости. Висота цїн, котру управельнює у нас центральна управа "Торговлї" після т. зв. технічно "власних коштів продукції", a то після висоти фактури, коштів перевозу, опакованя і якогось проценту на инші видатки адміністраційні склепу та товариства і на малий зиск, залежать також завсїгди від відносин місцевих дотичного складу, від цїн конкуруючого льокального торгу та від відношеня межи попитом за дотичним товаром а подажею на місці продажи. Отже особливо начальники філій провінціональних, котрих правильно "обтяжує" — становить им цїну товарів центральна управа, повинні бачно назирати флюктуацію цїни якогось артикулу в дотичнім місци. Нема вправдї случаю, щоб цїна складу "Народної Торговлї" сягнула де-небудь по-над цїни місцевого торгу, але за то лучитись може — при недоглядї — противно, що з власною шкодою продасть ся щось по цїнї низшій, а самому опісля при льокальнім закупнї того товару прийдесь заплатити пануючу там цїну висшу.
Случай такій зайти може именно тогдї, коли подаж якогось набуваного на місци артикулу, котрого попит за-для конечної потреби нїколи значно не зменшуєсь, часом случайно упаде. Устійнена єго цїна мусить очевидно піднестись і він стає на місцевім торзї дорожшій. Допустім отже недогляд такого місцевого підвисшеня цїни в складї нашої "Торговлї", то хоч розумієсь, що за-для нисшої цїни кинулись-би до неї консументи з закупном того артикулу, то все-таки "Торговля" не віднесла би з того пожаданої користи, бо через се вичерпавсь би скорше запас того товару, а склад сам мусїв би опісля набувати єго на місци по цїнї значно подорожілій, або спроваджувати єго ad casum дорогою централа і поносити кошти спеціяльного транспорту. Отже в такім случаю из конкуренцій низшою цїною не віднесла би "Торговля" такого успіху, якій відносить на тій дорозї завсїгди при товарах закупна еt gros дорогою складу центрального.
З того виходить, що дїловодцям складів філіяльних належить — не полишаючи им в тім напрямі довільности — дати певну автономію в реґулятиві цїн льокальних для деяких артикулів, особливо закупна місцевого, а надто, що на начальників філіяльних вибирати належить конечно людей досвіднїйших в купецтві, котрі суть в силї не тілько переводити укази заряду институції, але зможуть і самостійно повести філію в дусї єї загального і місцевого призначеня, орієнтуючись бистро серед льокального руху і відносин торгових.
Що-до послїдного дасть ся піднести, що заряд товариства вдоволює вимогам в указанім напрямі та що він хиба з браку купцїв старших обсаджує часами ті місця силами молодшими.
Будучи вже при предметї, дотикаючім персоналу нашої "Народної Торговлї", згадати ще мусимо про засади, котрими руководить ся і руководитись повинна й на будуче управа сеї институції що-до персоналу.
Заряд товариства боров ся в початках з многими перепонами, заким довів до того, що згуртував вкінци ґрупку людей, для институції серцем і трудом відданих. Як з одної сторони без пощади прогонював таких, що спроневірювались основі совістности в интересї, так з другої умів та вміє оцїнити і відзначити людей, котрі щиро помагають управі двигати сю народну институцію до поважного єї призначеня і доводити єї до чим-раз красших успіхів.
По тих кількох гадках, які насунулись нам з критичного боку, а дотикаючих дїловодства і орґанізації сего народного предприємства, повернїм знов до первістної, провідної нашої мисли, взглядно до питаня: на скілько cя проба сил наших, сей примір веденя институції економічної увіряти нас може о наших здібностях — стрібуватись і в дальшій орґанізації на поли народно-господарчім — в орґанізації асекураційного товариства "Днїстер", — та чи знайдуть ся у нас до того сили "фахові"?
Як раз примір веденя і успіваня "Народної Торговлї" кріпить нас в тім пересвідченю о наших силах та спроможности — і ми сміло можемо сказати, що коли-б мало ходити лиш о провід, о людей "фахових", то була-б се ще невелика журба, бо таких ми серед себе знайдемо.
В роцї 1883, коли засновувано товариство "Народну Торговлю", тая сама квестія про недостачу сил фахових найтяжше томила основателїв. Річ тут була ще труднїйша, бо від директорів і сил бухгальтерійних та купецких почавши а на склепових помічниках торговельних скінчивши — не мали ми Русини нїкого підготованого. Другої такої институції торговельної в краю не було; дїло, яке мало вводитись, було чимсь зовсїм новим, не так, як асекураційне товариство "Днїстер". І як же дїло пійшло? Чи може не знайшлись люде, що повели институцію уміло і — як бачимо — на красний конець?... Правда, з воздуха они нам не впали, но они виробились на "фахових" і мабуть всї, з справами обізнані, згодять ся на то, що тілько більше реальної участи серед нашої суспільности для справи "Торговлї", а тії люде поставлять нам фінансову скелю, котра сильно причинить ся до економічного поступу нашого народу!... Як раз тая конечність більшої чинної та реальної участи нашого загалу — то услівья висшого розвитку "Народної Торговлї".
[Дѣло, 31.03.1892]
IV.
Ми представили стан институції "Народної Торговлї", до якого довів заряд єї, а білянси єї з року на рік, оголошувані печатію, звістні загалови. Из всего виходить наглядно, що "Торговля", не истнуючи ще й десятка лїт, високо видвигнула ся, розвинулась з почину дрібного до гарних розмірів та що ведуть єї умілі і щирі руки.
Та чи можна сказати, щоби суспільність наша при тім довірю, яке загал покладає в тій народній институції, також чинно підперала щиру управу "Народної Торговлї"? Нї, того не скаже нїхто, хто знає, що участь членів сего товариства [а се, як сказано, мало би захопити весь рух товаровий доставний на Галицкій Руси] не сягає і 1/2 тисяча, а загальна сума удїлів виносить не 1,000 000 злр., а всего 25.923 злр. 40 кр. Ось, бачите, на чім кульгає у нас хоч би й найлучша і найхосеннїйша справа народна... А славне наше товариство "Пpoсвіта" — чи не жаль, а тоже й сором сказати! — на 3 міліони австрійских Русинів числить, замість бодай кількох сот тисяч членів, всего около пять! Се той камінь преткновенія: апатія і безучастність серед нашої суспільности в реальнім підпираню справи народної, хоч та суспільність впрочім і щиро думає...
Не брак у нас людей ємких, з иніціятивою, одиниць здібних до всякої працї, працї витревалої і невтомимої, людей одушевленя і пожертвованя, — але кілька то знайдесь таких, що подадуть им підмогу до дальшого дїла?... Повисші числа дають сумну відповідь.
Годить ся зазначати, що дотично "Народної Торговлї" не дїєсь то з браку довіря до сего товариства. Противно, як ми вже замітили, товариство се зачислюєсь у нас до найкрасших успіхів нашої орґанізації економічної і тїшить ся повним довірєм загалу. Отже з-відки тая повільність в приступлюваню в члени того поважного товариства?
Многі мабуть не здають собі ясно справи з очевидних користей, яки загалови суспільности та своїм членам принесла і приносить "Народна Торговля". А прецїнь то річи так впадаючи в очи і такі наглядні!
Матеріяльні користи, приспорені власним членам товариства сего, можемо представити в цифрах, котрі репрезентують виплачені им дивіденди, а то від основаня товариства до року 1891.
Титулом дивіденд виплачено членам:
за 1884 рік 1.871 злр. 70 кр. 8%
за 1885/6 рік 2.705 злр. 50 кр. 9%
за 1886/7 рік 1.899 злр. 04 кр. 6%
за 1887/8 рік 2.134 злр. 08 кр. 7%
за 1888/9 рік 1.995 злр. 49 кр. 6%
за 1899/90 рік 1.681 злр. 20 кр. 6%
за 1890/91 рік 1.555 злр. 44 кр. 6%
Разом виплачено за час истнованя "Народної Торговлї" титулом дивіденд 13.842 злр. 45 кр. і то лиш яко 50% остального чистого зиску після скрупулятної постанови §.62 статута. Отже удїли давали процент 6—9%, висшій нїж найлучше процентовані папери льокаційні або щадничі.
Стягаючи свободні рускі, дрібнїйші та більші капітали дорогою депозитів щадничих, платила "Народна Торговля" користний для депонентів процент 5% або процент условлений з фруктіфікації тих капіталів в своїм оборотї торговім. Тим чином виплачено титулом опроцентованя депозитів щадничих слїдуючі квоти:
за 1884 рік — 790 зр. 55 кр.
за 1885/6 рік — 4.027 зр. 36 кр.
за 1886/7 рік — 4.012 зр. 19 кр.
за 1887/8 рік — 3.789 зр. 66 кр.
за 1888/9 рік — 4.841 зр. 65 кр.
за 1889/90 рік — 5.683 зр. 11 кр.
за 1890/1 рік — 4.946 зр. 92 кр.
Разом — 28.041 зр. 44 кр.
Цифри ті доказують, що товариство працювало з успіхом не лиш для себе самого, яко особи збірної, на фонд резервовий, на фонд пенсійний урядників і на майно товариства, але і для поодиноких своїх членів та депонентів, і пригосподарило им дорогою дівіденд та процентів в так короткім часї свого истнованя гарну суму 41.883 зр. 89 кр.
Отже показуєсь, що як приступлюванє в члени "Народної Торговлї", навіть, і з більшим числом удїлів, так і депонованє капіталу в єї щадници на книжочки єсть рентовним способом фінансованя і льокації.
[Дѣло, 05.04.1892]
05.04.1892