Ми відвикли бачити в небі літак, звичайний цивільний літак, що везе пасажирів у невідомі далекі краї. Чуємо звук, і перша думка: військовий летить, свій чи ворожий?
Про радість, а не про перелітну втіху: тішимося не раз чимось випадковим, несподіваним, навіть тим, що не мало б нас тішити. Радість же, справжня радість, – «річ поважна»
Хіба людська психіка здатна підкоритися усвідомленню, що завтра твою країну спустошать, а родину розстріляють? Чомусь завжди хочеться оптимістичнішого вирішення.
Еволюція – річ примусова: хочеш вижити – змінюйся. Тому саме тепер згуба корупції та правдива цінність спільного блага наочні, як ніколи доти. Це вже не гасла, а відчувана дійсність.
