Були люди-великани, та згорґіли з сили, загорґіли и гріхами Господа гнівили. Рано Богу ни молилис’, посту ни тримали, їли, пили и гуляли. Свєт ни шінували.
Згадай. Одвічна таїна пам’яті, того дивного тривання однієї людини в рідній душі іншої людини; тоді – вже наче й не така самотність, не така одинокість