Афганістан дав свою відповідь російському солдатові. Й Україна обов’язково дасть. І він, як завжди, не почує. Бо цинкова труна погано пропускає звуки. Як і поліетилен
Якщо придивитися до висловлювань, що зводять глобальні наслідки нашої війни до проблем раси чи голоду, то впадає в око: це розмивання актуальної провини росії
Cама думка про втечу вселяє огиду і здається фізично нестерпною. Вона буквально обезвладнює і паралізує. І не тому, що нема куди тікати. Немає кому тікати.
Ми любимо ходити по граблях. Перед наближенням катастрофи знову кортить в повідомленнях «звідти» відшукати сподівання на мир, знову потрапляти в пастку ілюзії
Боюся, для колективної відплати «нового світового ладу» потрібна нова Сребрениця в середині Європи, нова всесвітня ганьба, яку вони обов’язково отримають разом із війною і поступками
Російська «нація» насправді не нація. Навіть не народ. Позаісторична механістична сутність, перпендикулярна, якщо не протилежна будь-якій етиці та метафізиці
