Ким ти є, ким буваєш, ким не хочеш нізащо бути, ким, на жаль, бував, ким, на щастя, маєш шанс побути – всі ці питання неможливі без реальності, за якою стоїть не що інше, як інша людина.
...життя неминуче спливає, ілюзій усе менше, а болю все більше, немає довіри, людина насправді невиліковно самотня, скільки би не вдавала щось інше в цьому різнокольоровому світі
Якби запитали, що саме характеризує темний бік української "колективної психіки", я би без особливих вагань назвав дві домінантні риси – "синдром короткої пам'яті" й катастрофізм.
