Зрозуміти Андрея Шептицького, який реалізовував «східний поворот» в рамках окцидентальної культурної матриці, щоб геніально поєднати консервативні традиції й авангард.
Поволі, зі скрипом, долаючи ущелини, бурхливі ріки і болота, українська мова пробивається, як трава крізь асфальт, навіть окремі блогери переходять на нашу мову
Уявіть собі світ, в якому за всіма вашими щоденними діями постійно спостерігають і – увага – оцінюють. Позитивна, на думку уряду, поведінка заохочується, негативна – карається. Це не дистопія, це реальність 2020 року в КНР. Спочатку в КНР.
Політичний і бізнесовий істеблішмент майже всуціль російськомовний, українську вони вмикають лише під час телезвернень до народу. Україномовнішою наша країна стане хіба в наступному поколінні. Це не трагедія – це реальність.
І от вони отримали трибуну – Фейсбук! І стали князями життя. Вони можуть, лежачи на канапах, сидячи за кордоном, скидати цю владу. Нарешті відімстять за свою пригноблену онанізмом юність
...чи вони врешті-решт наважаться стати світовими лідерами без лапок: «Гаразд, психопат Путін заявляє, що здатен знищити світ. Але чого вартий світ, який не здатен знищити психопата Путіна?»
Вбивство отруєнням – жахливо несучасне. Втім, що таке сьогодні, коли йдеться про Росію? Де її сьогодні, де її вчора, де її завтра? А завтра її там, де її завжди.
Путін – це наша виграшна лотерея, бінґо. Якби на його місце прийшов якийсь нормальний чоловік, що вміє прораховувати всі ходи й виходи, ми б і далі гнили в своєму болітці
