Так склалося, що я дуже багато завдячую польській культурі і польській мові, через яку запізнався з безліччю класичних творів, яких у нас в той час, та ще й досі, не переклали. Подивився я також безліч фільмів, що в совєтську епоху нам були недоступні. І для мене поляки завше були доволі близькими. А головне, що польська мова не була агресивною щодо української, бо дозволяла легко і безболісно обмінюватися різними словами, які лягали, як влиті, в нове мовне русло.  

Ми сподівалися, як колись Фукуяма, що доктрина Ґедройця перемогла раз і назавжди, що ми пройшли етап примирення і прощення. Не перейшли. Що ж, українсько-польські відносини знали і гірші часи, але вони минали.

  Розмова Славоміра Сєраковського, засновника «Krytyki Politycznej», з добре знаним у нас американським істориком Тімоті Снайдером з’явилася на шпальтах «Polityki», як казали давніші галичани, в сам добрий час. Її, розмову, не могла не спричинити горезвісна «новелізація закону про ІПН», і дуже важливо, що публіцист та історик відреаґували на цю законотворчу аномалію так швидко.  

  В недавньому польському законі є, звісно, й здорове зерно – це заборона вживати «польські концентраційні табори смерті». Бо які ж вони польські? Але вираз «польські концентраційні табори» можна вживати? Я про Домб'є, Березу Картузьку і Явожно, через які пройшли десятки тисяч українців. А в Березі ще й чимало євреїв-комуністів відбувало покарання.     Не надто від концентраційних відрізнялися табори з інтернованими вояками армії УНР, бо мерли вони там, як мухи.  

  Завтра, 3 лютого, виповнюється 85 років з дня народження Романа Корогодського. Збірку спогадів про нього саме готують у видавництві «Дух і літера», і я з нетерпінням її чекаю. Особистість пана Романа з роками не тільки увиразнюється – вона ще й набуває цілком нової актуальності. Надто ж на тлі чергової хвилі тотального розчарування й загалом безпорадного борсання в океані фейків.       

(…1543—1657—1710—1847—1918—1991—????…)     Двадцять друге січня – для мене особисто дата символічна «у квадраті». Бо вийшло так, що декілька разів змінювана дата захисту моєї кандидатської дисертації врешті припала саме на 22.01.1990 р.  

  Ми ще довго будемо вихаркувати з себе русскій мір разом із совком. Можливо, доти, доки не мине сорок біблійних років від часу неволі, а може, на років десять довше, бо все десятиліття 90-тих – це була суцільна стагнація як культурна, так і економічна. Буйним цвітом розквітав олігархат, але не було українських книжок, українських фільмів, українського телебачення.  

Коментар до інтерв’ю Євгена Захарова з приводу останньої заяви Ініціативної групи «Першого грудня»     Інтерв’ю пана Є. Захарова виявилося несподівано актуальним для мене не лише з точки зору висловлених у ньому суб’єктивних ідей і суджень. Не менш цікавими виявилися коментарі до нього від суспільного загалу в Інтернеті.  

    Лекція про сучасні тематичні ресторани та брендування галицької культурно-історичної багатоманітності.     Вступне слово Ірини Мацевко (Центр міської історії ЦСЄ):   Остання лекція лекційно-дискусійно програми «Галіція-культ» – і ми підійшли до сучасності, підійшли до сучасних питань.  

  Як же нам усе-таки пощастило! Поки народ лише збирався протирати очі після запійного марафону свят, у світлий день Хрещення Господнього міністр культури Євген Нищук призначив Марину Порошенко головою Українського культурного фонду.