Деякий час усі дивитимуться на світ крізь американську призму. Потім до новацій у Білому домі звикнуть або Трамп перестане чудити. Є ще варіант з прильотом інопланетян, але то навряд

Найнезбагненніші гіпотези виникають із двох причин – коли інформації занадто мало або коли інформації занадто багато. Огляд подій тижня.

Спершу з'являються ідеї. Потім їх підхоплюють політики. Мобілізовуються маси. Боротьба за “світле майбутнє”, за "справедливість", за “цивілізаційну місію” триває. Наявність ворогів дозволяє виправдати репресії і повсякденне застосування насильства.

Поки майже президент США Трамп не озвучив свої фантазії гренландською, канадською і панамською мовами, решта планети розв'язують свої проблеми. 

Традиційне українське «давай вже після свят» трансформувалося у «давай вже після 20 січня». Але і до того часу багато що сталося.

Усик пояснив Ф’юрі його місце на рингу, Зеленський дав нове визначення для Путіна. Боксер зробив свою роботу ефективно й ефектно, президент – поки що тільки ефектно.

«Гімн безсмертної батави» – це про трансформацію через розширення меж можливого. Про відвагу стати проти всього світу. І про світовідчуття, яке виробляється при загрозі існуванню

До традиційних проблем додалася вже майже забута тема – вибори. Значить, весна з її загостреннями вже ближче.

Колоніальна травма передбачає вторинність — цивілізаційну, політичну, економічну, культурну. І Маланюк в “Уривку з поеми” акцентує на класичному символі убогості традиційної російської культури

Екклезіаст мав рацію і нічого нового під сонцем нема – грузинські януковичі ставлять на майдані в Тбілісі «йолку», повстанці в Сирії знаходять Асадові «межигір’я».