Маніпуляції з годинниками і часткове сонячне затемнення пережили, снігопади та інші катаклізми відклали на квітень. Огляд подій тижня в Україні.
Американці тижня
Виявляється, деякі мешканці Сполучених Штатів є віртуозами у процесі перестановки з ніг на голову й у разі гострої потреби статую Свободи поставлять цапки, а її смолоскип втоплять у Гудзоні.
Наприклад, у поважній газеті The New York Times виходить матеріал, в якому розповідається про те, що літній контрнаступ ЗСУ два роки тому був приречений на провал, бо українці не узгодили його з американцями, Залужний і Сирський не знайшли спільної мови між собою і з тими ж американцями, врешті «безславний провал», який стався в 2023-му, на переконання The New York Times, підірвав ту довіру між українськими й американськими генералами, яка склалася у 2022 році. Про призупинення постачання зброї ЗСУ з-за океану не сказано ні слова, зате згадується, що українцям у контрнаступі бракнуло живої сили.
Крім газетярів бавитися в інтерпретації історії любить і спеціальний представник президента Сполучених Штатів Річард Гренелл. «Ядерна зброя належала Росії і була її залишками. Україна повернула ядерну зброю Росії. Вона не належала Україні. Це незручний факт», – пояснив читачам свого блогу дипломат власне бачення Будапештського меморандуму, яким у 1994 році Штати, Велика Британія і РФ надавали Україні гарантії безпеки після відмови від ядерної зброї. Вправляти мозги колезі в тій самій соціальній мережі спробував посол США в Україні у 1998–2000 роках Стівен Пайфер: «Гренелл категорично помиляється. Ядерні боєголовки в Україні були колишніми радянськими, а не російськими. Боєголовки на зберіганні перебували під виключною відповідальністю України». Менш дипломатичним був колишній член Палати представників США від Республіканської партії Адам Кінзінгер: «Вона (ядерна зброя, – авт.) була радянською, а ти – безграмотний. Вона рівною мірою належала як Україні, так і Росії».
Гренеллу повчання до лампочки, бо його нібито сватають ледь не в шефи Держдепу, тому треба говорити голосно, переконливо, а аргументація – то вже справа восьма. Авторитетом в таких процесах є сам Дональд Трамп. Дуже мутна історія з договором про українські корисні копалини надихнула господаря Білого дому на спіч на адресу Зеленського. Трампа процитували в Reuters: «Він (Зеленський, – авт.) намагається вийти з угоди щодо корисних копалин. І якщо він це зробить, у нього виникнуть проблеми, великі, великі проблеми». Крім того Дональд Фредович побавився в оракула: «Він хоче бути членом НАТО, але він ніколи не буде членом НАТО. Він це розуміє». Весна ще не повністю ввійшла в свої права, а загострення вже є.
Коаліція тижня
Компенсувати бзік Трампа на пункті всіх помирити з росіянами роблять спроби лідери решти поки що цивілізованого світу. Виходить ефектно, але наразі не дуже ефективно. Президент Франції зібрав в Парижі саміт «коаліції охочих». До Макрона приїхали представники влади від Нової Зеландії до Скандинавії, зо три десятки лідерів. Традиційно говорили про подальшу підтримку України в боротьбі з російською агресією (для більшості європейців це є аксіомою) і про можливість розгортання міжнародного військового миротворчого контингенту на території України (перспектива виглядає на сьогодні ефемерною).
Важливу для нас відносну конкретику на саміті озвучила президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн – ЄС виконає свою частку у кредиті G7 для України, бо всі зусилля європейців спрямовані на якнайшвидше задоволення потреб української армії та економіки. Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, крім анонсу нового «Рамштайну» (зустріч Контактної групи з питань оборони України) 11 квітня, зазначив, що досягнення миру можливе лише через посилення військового тиску на РФ. Англійця підтримав президент Франції заявою «тепер не час для скасування санкцій».
У традиційному звіті президент Зеленський заспокоїв співвітчизників: «Домовилися про розширення доступу України до розвідданих, супутникових технологій, до складів з боєприпасами, про інвестиції в українські дрони, ракети. Головний результат – підтримка оборони, армії, фінансова підтримка. А також не зняття санкцій з РФ, поки не буде миру».
А найбільшим реалістом в Парижі виявився прем’єр-міністр Польщі. «Цих зустрічей, самітів, відеоконференцій, поїздок, присвячених українському питанню, справді дуже багато. Хтось скаже, що занадто багато. І виникає враження, що кількість зустрічей не призводить до прогресу. Це моє загальне зауваження, щоб ми не збожеволіли, що якщо буде 56 самітів і відеоконференцій, то мир настане швидше», – додав пігулку Дональд Туск. Чекаємо 11 квітня.
Втікач тижня
Своєрідний подарунок до тридцять третьої річниці свого існування отримала Служба безпеки України. Довготривала епопея депутата Київради часів майже легендарного Леоніда Черновецького, бізнесмена Дениса Комарницького отримала нову серію. Відомо, що цей підприємець разом з соратниками у 2023–2024 роках незаконно заволодів ділянками землі в Києві на суму 11 млн грн. 10 лютого поточного року Комарницького оголосили в розшук – і знайшли його через місяць у Відні не правоохоронці, а журналісти «Української правди». Втікач сказав, що справа проти нього сфабрикована і все то є «фейк», обіцяв інтерв’ю, але і з тим не склалося.
У столицю Австрії Комарницький потрапив через Румунію, куди, своєю чергою, добирався територією Закарпаття. Елементом хорору мала бути інформація, що до українського кордону його везли під прикриттям машини з табличкою «200», а компанію Комарницькому складали чотири людини з посвідченнями СБУ, два співробітники Управління стратегічних розслідувань Нацполіції у Закарпатській області та один закарпатський депутат. Тепер Департамент стратегічних розслідувань Нацполіції повідомляє: «Нам стало відомо про факти причетності двох співробітників Управління стратегічних розслідувань у Закарпатській області до протиправної діяльності. Реакція з нашого боку була негайною та принциповою: зазначені працівники вже звільнені з лав Національної поліції, а слідчими СБУ їм оголошено підозри».
Комарницький у Відні може заприятелювати з Фірташем, який на берегах Дунаю вже багато років чекає, поки до нього доберуться американські правоохоронці. Разом матимуть що згадати.
Транспорт тижня
Пересування в просторі і так складне, але немає меж досконалості – вирішили поки що невідомі широкому загалу хакери і завдали масштабної атаки по онлайн-системі «Укрзалізниці». Проблеми виникли з можливістю купити квитки через інтернет, але в компанії заспокоїли, що могло бути гірше: «Ключове ворогові не вдалося: рух поїздів стабільний, вони курсують чітко без затримок та всі операційні процеси руху відлагоджено в резервному форматі. Залізниця продовжує рух попри фізичні атаки по інфраструктурі, не спинити її й найпідлішими кібератаками».
Кілька днів касири на вокзалах і провідники в потягах мали розвагу з продажем традиційних паперових квитків, а уродженці третього тисячоліття тішилися, що глиняні таблички, папірус і пергамент вже використовують мало. Ще мав тішити мандрівників безкоштовний доступ до платних залів очікування і безкоштовний чай у поїздах, але радували мало.
Онлайн-продажі відновили через три дні, але в «Укрзалізниці» повідомили, що готові до нових кібератак. На тлі залізничних проблем вигулькнула інформація про можливість відновлення роботи аеропортів у Львові й Борисполі та нібито якийсь лоу-кост готовий літати хоч завтра. Пересуди про таке виникають періодично ще з минулого року, але пасажирські перевезення повітрям не відбуваються. Що, напевно, правильно.
31.03.2025