“Слова мої – анахронізми”. Поезія Олексія Сінченка. Він завжди писав, як відчував, а це у світі “картинки” іміджу чи соцмереж усе-таки багатьом видається явищем віджилим.
З неба падає полум’я злива і град – на любов’ю просочену землю.
Діти дивляться в небо, чекають на тебе… Натомість приходить залізо.
Підкажи… Накажи – і я пекло мечем від людей відокремлю
