Станиславів (тепер Івано-Франківськ) з околицями в липні 110 років тому – очима газети Kurjer Stanisławowski.         Продовження серіалу. Попередня серія – «Випускні, зустріч однокласників і смерть від блискавиці».      

  Цього року маємо 50 років, відколи на Буковині створився легендарний музичний ансамбль “Смерічка”. Його не можна вважати типовим ВІА, у наші дні колектив називали би  фольк-рок-групою,  вважає його засновник.    

Як у Дидятичах 1937 року відзначили 40-літній ювілей «просвітянської» читальні.

  Презентуючи в листопаді 2016 року свою нову книжку «За лаштунками «Волині-43», історик Володимир В’ятрович розповів про стан останніх досліджень у сфері українсько-польського збройного протистояння часів Другої світової війни, зокрема, й про проблеми, які виникають на полі співпраці з польськими колегами.      

      Липень 1941 року став фатальним для родини Франків: обірвалися життя Ольги Хоружинської-Франко та її сина Петра. Подробиці останньої смерті до кінця невідомі, але роль у ній радянських спецслужб не викликає сумніву. Натомість Тарас Франко під тягарем уваги всюдисущих «органів» прожив ціле життя.  

  добувши вітер з білого вітрила як рибу зі сітей   вийнявши з очей незнайомої скалку нерозгаданої туги   обікравши кохану з її безсонного сну   викорчувавши з дикого поля душі ще один пень ілюзії   не поминувши зарозуміло барокову зброярню публіцистики   припавши вухом до стіни дня як до в’язничної камери

  Ворохта і Станиславів (тепер Івано-Франківськ) на межі червня та липня 110 років тому – очима газети Kurjer Stanisławowski.         Продовження серіалу. Попередня серія – «Панство проти простацьких шпацерів й інші трафунки».      

  Грошові знаки, видані першими урядами новонародженої Української держави, матриці, печатки, документи – все це зберігала скриня, яка під час воєнної завірюхи потрапила до Кракова, до нинішнього Національного Архіву. Багато з цих речей – раритети, якими Україна не володіє. Частина збірки далі чекає на дослідження.    

Реакція галицького патріарха правописної справи, академіка ВУАН (закордонного), на «Скрипниківський правопис», а точніше на його критику Михайлом Рудницьким (обидві реакції публікувалися в «Ділі» 1930 року)      Вельми Шановний Пане Доктор М. Рудницький!