Ювілейний виклад Д-РА СМАЛЬ СТОЦЬКОГО.   Початки лїтературної діяльности д-ра Івана Франка падуть саме в пору, коли питанє: чи жи­ти, чи згинути нашій нациї, поставлене було так грізно, як нїколи доси в цїлій істориї укр. народу.

Дарей — жостокий король Персів, котрий з глибин давньої старини являється нам як хмарний символ життєвої темряви і мертвоти, той безсердечний тиран залюбки вінчав золотим ланцюхом гарне розцвіле дерево... Він — непримиримий ворог сяючих красою життя Гелєнів. Яке воно могуче те свіжо розцвіле дерево! Чи не вінчав його сей гордий цар в болючім почуттю своєї немочі проти зелених листків? Ось вже нема ні його, ні Великого Олександра, ні сяючої чудовим життям Геляди — а воно, те свіжо розцвіле дерево пишається знова. Як міліони літ перед нами і міліони літ по нас.

Вибрав і переклав Остап Грицай.   Задачею всякої поезиї є вичути з глибин загального все, що окремішне.   Справдї поетичну і ґенїяльну гадку (обі що­до значіня творять одно) відріжняє від всїх ин­ших гадок безпосередність, з якою вона висту­пає і непохитність, з якою вона стаєть ся вла­сностию душі.   Всяка поезия — се обявленє; в душі поета громадить ся цїле людство зі своїм болем і своєю радостию, тому кождий його твір се евангелиє, в якому висказує ся щось найглибше, що зображує істнованє або оден із його станів.  

Лучило ся мені ходити до школи, коли то у нас ширилось язичє. Були також тогдї ріжницї в правописи, на котрі однакож не звертано уваги. Писане рускої бесїди латиньскими буквами, а польскою правописею рішучо відкидувало ся Русинами, а навіть декотрі приклонники польскої правописи (Йосиф Лозиньский) пізнїйше стали писати „рускими“ буквами, кирилицею або гражданкою. По виданю декотрих утворів Маркіяна Шашкевича і Граматики Якова Головацкого язик руских писателїв що раз більше занечищував ся, ставав що раз тяжший і безжизненнїйший.

Розпочав письменську діяльність як публіцист. На 25-ім роцї житя став редактором ко­ломийської Народної Школи (1875), а в рік пізнїйше редактором Друга Народа (1876). В рр. 1885—86 редаґував Миръ. Крім сього співробітничав в цілім ряд їинших часописнй, як: Слово (1878—82), Зоря (1880—81), Бескидъ (1881), Проломъ (1881), Наука (1882) й ин. Друкував деякі свої працї також у часописях нїмецьких і польських. Писав на ріжні теми історично-лїте­ратурні, полїтичні, економічні.