добувши вітер
з білого вітрила
як рибу зі сітей
вийнявши з очей
незнайомої
скалку
нерозгаданої туги
обікравши кохану
з її безсонного сну
викорчувавши
з дикого поля душі
ще один пень
ілюзії
не поминувши
зарозуміло
барокову зброярню
публіцистики
припавши вухом
до стіни дня
як до в’язничної камери
пограбувавши
поблеклі квіти
з гербарію словника
стявши
у лузі метафор
голівку з будяка
і зацвілої папороті
заокругливши фразу
на взір
місяця уповні
написавши собі
верлібровий
вирок
тричі на день
переконуюся
коли ти не є
доносом
на поета
то що тоді ти
поезіє
?
09.07.2017