Ігор Калинець

 

добувши вітер

з білого вітрила

як рибу зі сітей

 

вийнявши з очей

незнайомої

скалку

нерозгаданої туги

 

обікравши кохану

з її безсонного сну

 

викорчувавши

з дикого поля душі

ще один пень

ілюзії

 

не поминувши

зарозуміло

барокову зброярню

публіцистики

 

припавши вухом

до стіни дня

як до в’язничної камери

 

пограбувавши

поблеклі квіти

з гербарію словника

 

стявши

у лузі метафор

голівку з будяка

і зацвілої папороті

заокругливши фразу

на взір

місяця уповні

написавши собі

верлібровий

вирок

 

тричі на день

переконуюся

 

коли ти не є

доносом

на поета

 

то що тоді ти

поезіє

    ?

 

 

09.07.2017