Дорота ҐУТ

 

Грошові знаки, видані першими урядами новонародженої Української держави, матриці, печатки, документи – все це зберігала скриня, яка під час воєнної завірюхи потрапила до Кракова, до нинішнього Національного Архіву. Багато з цих речей – раритети, якими Україна не володіє. Частина збірки далі чекає на дослідження.

 

 

Видобуті зі скрині матеріали походять з 1917-1922 років і стосуються повсталої на самостійницькій хвилі Української Народної Республіки, а також проголошеної гетьманом Павлом Скоропадським Української Держави. Обидва ці державні організми існували недовго – після більшовицького наступу військо й урядова адміністрація УНР евакуювалися до Польщі. Урядові відомства знайшли притулок у Тарнові та Ченстохові, згодом – у Варшаві.

 

 

Скриня потрапила до Кракова під час німецької окупації, разом зі солідною збіркою актів уряду головного отамана Симона Петлюри, привезеної сюди в січні та березні 1942 року Гайнцем Ґерінґом (найімовірніше, з Українського музею та з архіву в Тарнові). Документи були розміщені на першому поверсі Collegium Iuridicum на вулиці Мєйській – там протягом наступних років окупації їх копіювали й упорядковували.

 

 

Коли до Кракова дійшла Червона Армія, вона перейняла вже опрацьовані акти Міністерства закордонних справ і Міністерства фінансів. У березні 1945 року цілий комплект документів разом з описами його впорядкованої частини вивезли на схід. Залишилася лише ця скриня.

 

- Мабуть, її вміст (наприклад, вилучені з обігу банкноти чи печатки) здаdся їм непотребом, – розмірковує Івона Фішер, керівник IV відділу Національного Архіву в Кракові.

 

 

Чотирма мовами

 

 

З одного боку зелені, з другого – помаранчево-брунатні, із зображеним посередині тризубом  – так виглядають найдавніші банкноти («карбованці»), витягнуті зі скрині. Вони є особливо цінні в нинішньому, ювілейному для України році (від формування перших урядів УНР минає сто років).

 

 

- Ці перші банкноти мають цікаву рису: є чотиримовними. "Карбованець" написано на них по-українськи, по-російськи, по-польськи та мовою їдиш. Це сенсація, і водночас – свідоцтво багатокультурности Галичини, – підкреслює Івона Фішер.

 

 

Ті банкноти мали слабке забезпечення, були надруковані на кепському папері, без водяних знаків. Що цікаве, на цілих пачках "сотень" видно також вирізи на місці, на якому мав міститися підпис міністра фнансів. З якої причини і хто їх зробив, невідомо.

 

 

У збірці є карбованці та гривні, видані трьома черговими українськими урядами, до 1922 року. Видно, як ці гроші еволюціонували, змінювали графічне оздоблення, набували кращого захисту.

 

 

- Маємо тут всі серії, видані від 1917 року, що підтвердили нам українські дослідники. І ми маємо їх чимало, різних номіналів. У українських колекціях є їх кількадесят, у нашій є тисячі. Ми маємо понад 3 тисячі "сотеньок", понад тисячу – номіналом 25 карбованців і понад тисячу "п'ятдесяток" – вираховує Івона Фішер.

 

 

У банківському стані

 

 

 

Окрім банкнотів, які мають сліди вжитку, є й такі, що ніколи не були в обігу, пережили сто років у "банківському стані". Оригінально запаковані та перев'язані мотузкою, по тисячі штук. Скріплюють їх бандеролі з печатками та підписами перевіряльників і осіб, що затверджували кожен пакет.

 

 

- Не розрізаємо таких пачок, зберегаємо їх в оригінальній упаковці. Це інтеґральна цілість, – зазначає архівістка.

 

Житомирські місцеві гроші

 

 

Збірку доповнюють купюри інших валют, що являють тодішній урядовий статок: російські рублі (напр., номіналом 10.000), італійські банкноти, чудово оздоблені турецькі. А також гроші, видані окремими містами, – напр. банкноти з Житомира чи Одеси.

 

Турецькі й італійські банкноти

 

 

У скрині зберігалися також 28 свинцевих матриць (кліше), які служили для друкування банкнот різних номіналів. Є зужиті – виразно видно, що їх інтенсивно використовували для друкування чергових партій грошей. Це також цінна частина збірки – надто, що в українських колекціях таких кліше нема.

 

Кліше (матриці) для друкування українських грошей

 

 

- Що цікаво, ми можемо сформувати комплект, який складається з матриці, надрукованої за цим взірцем банкноти, а також з печаток, присутніх як на грошах, так і на бандеролях - додає Івона Фішер.

 

 

Печаток є понад 180. Крім службових (наприклад, міністерств шляхів сполучення, внутрішньої торгівлі), є також печатки місцевих властей і такі, що стосуються інших сфер життя (напр., медичні, які показували на відбитку кістяк, що на ньому можна було зазначати частину тіла, яка підлягала лікуванню).

 

Сургучовий відбиток печатки Міністерства преси та пропаганди УНР

 

 

Вивченням цієї частини збірки і "допасуванням" їх до чергових урядів мають зайнятися науковці з України. Свої колекції (що нараховують близько 30 печаток з того періоду) вже каталогізували – тепер з їх допомогою можна буде провести облік українських печаток у фондах краківського архіву.

 

 

«З большевицького раю»

 

 

На тарновське походження цілої збірки вказують вкладені до скрині документи. Найважливіші, звичайно, забрала Червона армія – тут збереглися менш істотні (з їхнього погляду), а також приватні документи, які ілюструють дуже різні сфери життя.

 

 

Деякі нотатки складено на бланках різних фірм і установ – напр., тарновського готелю Bristol. Невипадково: саме цей готель, розміщений на вул. Краківській, був протягом деякого часу еміграційною резиденцією найвищих властей Української Народної Республіки (працював тут, зокрема, Симон Петлюра).

 

 

Частина збірки стосується громадських організацій, які діяли в Тарнові, напр., Товариства Української Освіти (ми знайдемо тут, між іншим, статут клубу, інвентар книжок із читальні та її статут, запис музичної програми тощо).

 

 

Є тут крихти чийогось життя, свідоцтва воєнних доль: залізничний квиток, перепустка, прохання про надання дозволу на виїзд до Кременчука, посвідка для млина, довідка про статус біженця, бланки та виписані посвідчення особи членів Української Спілки Воєнних Інвалідів і т. п.

 

 

Серед них можна знайти приватні документи, напр. невеликий альбом із знімками (зокрема, Симона Петлюри) та листівками з Тарнова. "Пише для доброї пам'яті – козак Андрій" – повідомляє підпис на одній із них. Між аркушами щоденника все так само зберігаються засушені багато років тому квіти.

 

 

Є також рукопис – написані по-українськи нотатки "з більшовицького раю" (як озаглавив їх автор).

 

- Всі ці документи чекають ще на вивчення, чекають на дослідників, які володіють українською мовою і можуть допомогти в їх прочитанні, – підкреслює Івона Фішер. – Хто знає, може, колись вдасться також відшукати іншу частину цієї збірки, десь у бездонних російських архівах, куди чей же потрапило стільки забраних Червоною армією архівних матеріалів?

 

 

 

Dorota Gut

Krakowska skrzynia pełna ukraińskich skarbów

Gazeta Wyborcza (Kraków), 7.07.2017

 

Світлини авторки

 

Переклад Андрія КВЯТКОВСЬКОГО

 

 

07.07.2017