У недавньому дописі «Україна за Збручем» ішлося про виставку «Європа – спадок гуманістів» (“Europa – Erbe der Humanisten”), яка упродовж двох місяців експонувалася у Відні – спершу у Головній бібліотеці (з 20.4. до 27.5.2017), а також у Домі Європейської Унії (з 1.6 до 30.6.2017).

   

  У липні-серпні 1917 року Українська Центральна Рада (УЦР) формувала свій виконавчий орган – Генеральний Секретаріат. В цьому провізоричному уряді внаслідок домовленостей між УЦР та російським Тимчасовим урядом в Петрограді передбачалося створення окремих посад віце-секретарів російських, польських та жидівських справ. Петроградський уряд сподівався, що такі урядовці будуть стримувати реальні кроки УЦР на шляху до практичної реалізації автономного статусу українських губерній у складі Росії (про самостійність тоді ще не йшлося).  

  Лекція має назву «Бандерівці в Аушвіці – вижити й перемогти», і сьогодні я спробую вам розповісти, яким чином члени Організації Українських Націоналістів (бандерівців), потрапивши в Аушвіц, спромоглися вижити.    

 

ПЕРЕДМОВА     В 1901р. помістив у »Літературно-Науковому Ві­стнику« заклик поет Микола Вороний: »не годуйте нас перелазами, вишневими садками, соловейками й міся­ченьками, а дайте нам страву здорову й пожиточну« — »хоч клаптик синього неба перенесіть у сферу україн­ської поезії«.  

Реферат проф. В. Сімовича про діяльність правописної конференції в Харкові.     Прага, 8. липня 1927.   В суботу 2. липня перед численною авдиторією, що складалася з професорів і студентів Українського Педагогічного Інституту, виступив проф. В. Сімович з рефератом, в якому освітлив працю правописної конференції, що відбулася в Харкові в днях 25. травня — 3-го червня ц.р.

Франківська енциклопедія: у 7 т. / редкол.: М. Жулинський, Є. Нахлік, А. Швець та ін. ; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Інститут Івана Франка НАН України. – Львів: Світ. – Т. 1: Серія «Іван Франко і нова українська література. Попередники та сучасники»: А–Ж / наук. ред. і упоряд. Є. Нахлік; передмова М. Жулинський, Є. Нахлік. – 2016. – 680 с.    

  Надворі погана погода, починає падати дрібний сніжок. Ще помити руки, скинути робочий одяг і за хвилину поглине мене тиха ніч, що розпостерла свої вітром колисані крила над Країною Великих Озер. Кривавим блиском горять комини печей. Здалеку, від озера, блискає раз-по-раз ніж прожектора з прибережної ліхтарні і прорізує темряву. З другого боку відповідає йому промінь з летовища. Десь гуде пароплав.