Було багато радості. І, як завжди, жодних спільних фото. Ну бо навіщо? Всі ж житимуть вічно. Адже так думається у п'янкому повітрі карпатського саду... Пам’яті Ігоря Мартинюка, “Чорномора”
От і все, Романа не стало, його більше немає. Загинув у бою. Тепер я можу про це написати: про втрату, про біль, про війну. Про зустрічі, які не відбудуться, про розмови, які не стартують...
Наша епоха — це теж певна система координат, у якій треба повертатися відповідно до власних цілей. Очікування кінця катаклізму створює нам зараз таку сильну фрустрацію.
Якщо ви готові тримати зброю у руках – ласкаво просимо до товариства. Якщо ви можете допомогти ресурсами і технологіями, то ми будемо дуже раді чесній співпраці.
За совка ентузіасти пильнували “ідеологічної чистоти”, а після проголошення Незалежності з таким же завзяттям перескочили на патріотичний стиль “за пафосом не видно змісту”
Разом із мовною русифікацією йшло “обидлення” суспільства, стягання на найнижчий рівень культури: було недостатньо розмовляти російською – це мала бути ще й мова “блатняка”
Через два роки після повномасштабного вторгнення у столиці Австрії чи не щотижня відбуваються великі українські заходи: мистецькі, громадські, молитовні.
