в галичині галичина

Популярність “Червоної калини” каже про нас більше, ніж ми хочемо знати про себе самі. Ми довойовуємо “велику незакінчену війну”, чий гарячий етап розпочався у 1917 році.
Сценарії різдвяного дійства, де Емануїл щоразу приходить у тих обставинах, в яких живуть люди.
Унікальний художник, людина-історія, людина-подвиг, людина-приклад. Патріот-українець, герой, життєвий шлях якого тягне на роман рівня «Тигроловів» Багряного.
12.12.23 | | Галичина
Історія, буває, стає практичною наукою. Практицизм цей часто є саркастичним і стосується часів, коли людям, які люблять спокій, краще не жити
Кидають все і слухають пісні. З очей котяться сльози. Випадкові люди стають спільнотою. Це про силу живої традиції, яка з глибокого коріння вростає в сучасність
Досвід спостереження боротьби дав її свідкам розуміння, що ворог не всемогутній, що його можна бити і що певна справедливість існує.
Справедливість – це не про користь лиш, а й про зменшення страждання. Тому це буде однією з вимог українського суспільства.
Нам, українцям, треба мати менше претензій до світу, до себе, до тих, хто поруч. Бо ця претензійність підточує нас.
Українська державність існувала тоді, коли було українське військо. Інших періодів у нашій історії немає. Не було війська – не було Української держави.
Війна – це ніколи не позитивні наслідки. Шукати у війні позитивні наслідки – обманювати себе. Війна – це завжди катастрофа.