Євроорієнтовані та інфіковані

Здебільшого євроорієнтовані, але й досі інфіковані «русскім міром». Такими виглядають галицькі школярі та їхні батьки у світлі мовних нововведень Міністерства освіти і науки щодо обов'язкового вивчення двох іноземних мов у середніх школах. «Z» довідувався, як в Галичині освітяни дали собі раду з виконанням вимог ще однієї освітньої реформи і як діти та батьки скористалися своїм правом вибору.

Що більше мов ти знаєш...

Лінґвістична революція. Так кажуть про останні освітянські новації міністра Табачника. Від 1 вересня учні перших класів отримали по одному уроку на тиждень обов'язкової англійської мови. У другому-четвертому класах дітей навантажили двома уроками на тиждень. Вже у п'ятому класі на іноземну мову відведено п'ять годин. Але тоді ж таки додається й обов'язкова для вивчення друга іноземна мова, якою теоретично може бути будь-яка мова, включно з російською.

Зауважмо, що кількість годин на вивчення іноземних мов з 5-го класу не збільшується, а просто розподіляється між двома мовами. Яку саме другу іноземну мову вивчати, мали право обирати батьки та школа.

Поділ годин між двома іноземними мовами — це шлях, яким, як переконані у міністерстві, освітні програми не перевантажать дітей навчанням. Хоч поширена й паралельна думка про те, що так діти не знатимуть добре жодної іноземної мови. Перед тим, як впроваджувати другу іноземну, варто було навести лад з вивченням бодай першої, яку часто, зокрема в сільських школах, викладають лише формально.

Курс на Європу

Перед початком навчального року Дмитро Табачник оприлюднив дані, згідно з якими 52% школярів хочуть вивчати як другу іноземну німецьку мову, 23% бажають вивчати російську, 14% — французьку, 1,6% — польську, 1,2% — іспанську.

«Z» поцікавився тим, наскільки загальноукраїнська статистика синхронізується з вибором у школах Галичини.

Як повідомила заступник начальника управління освіти Івано-Франківської обласної державної адміністрації Марія Мрічко, точних цифр ще немає (звідки ж вони у Табачника?), але попередньо найбільше тамтешні школи схилились у бік німецької, за нею йдуть англійська та французька. До десяти шкіл обрали російську. Також є три школи,  в яких п'ятикласники вивчатимуть іспанську.

На Тернопільщині вибір шкіл приблизно такий самий, як на Івано-Франківщині. Лише от іспанської не обрали зовсім. Переважно у своєму виборі школи спирались на наявне кадрове забезпечення. Як запевнила «Z» методист обласного ІППО Ірина Пакуляк, у цьому ракурсі проблем немає. Більшість учителів у дипломах мають запис про дві мови викладання. А російської навчатимуть старі кадри, які робили це 20 років тому. Зрештою, в Тернопільському педагогічному університеті ім. В.Гнатюка є група, що вчиться на викладачів російської мови.

На Львівщині найпопулярнішою другою іноземною теж стала німецька, яку обрали більше половини шкіл, або 20 тисяч учнів. Далі йде англійська, за нею — польська, аж тоді — французька. Зокрема, польську обрали у школах Львова та в прикордонних районах. І лише 350 учнів Львівщини виявили бажання вивчати російську.

Отже, українські школярі взяли курс на європеїзацію.

Кадри вирішують все

Впровадження другої іноземної мови у школах, так само як інформатики в початковій школі, безперечно, можна назвати вимогою часу. В європейських країнах школярі вже давно вивчають дві іноземні мови. Але реформи мусять мати міцну базу, бо інакше вони залишаться реформами лише на папері.

Місцеві очільники освіти запевняють, що проблеми з кадрами немає. У містах її зовсім немає, а в сільських школах вчителі просто беруть по дві мови викладання, які у них записані в дипломах.

Це один з виходів із ситуації. Про інші розповдає головний спеціаліст відділу освіти Косівської РДА Володимир Лаврук: «У нашому районі більшість шкіл за другу мову навчання обрали німецьку, ще по дві школи обрали французьку і російську. З останніми проблем не було. Адже ті, що обрали французьку, колись мали її за основну і, відповідно, спеціалісти там залишилися. Так само з російською — у школах залишились спеціалісти, котрі колись цю мову викладали. З німецькою, справді, була важка ситуація, були певні побоювання через нестачу кадрів. Але і тут проблему вдалось вирішити. Декілька шкіл вже перед тим мали дві іноземні мови вивчення. З десяток шкіл укомплектовані спеціалістами, які за дипломом є вчителями англійської і німецької мов. У решті шкіл прийняли нових молодих вчителів. Щоправда, їм доведеться працювати на декілька шкіл одночасно. В цьому є певні незручності — через добирання від школи до школи (ще й у сільській гірській місцевості – Авт.). Але це лише перший рік буде так, а з кожним наступним роком кількість навчальних годин другої іноземної буде збільшуватись. П'ятикласники стануть шестикласниками, прийдуть нові п'ятикласники і так далі. Тому це тимчасові труднощі для молодого спеціаліста. Як-не-як, а офіційною роботою він забезпечений».

Про готовість випускників факультетів іноземних мов ставати вчителями другої іноземної «Z» поцікавився у викладача німецької мови Прикарпатського національного педагогічного університету ім. Василя Стефаника Олени Павлишинець. «Сьогодні випускники ВНЗ справді можуть викладати другу іноземну мову, вони отримують необхідну кваліфікацію і відповідний запис у дипломі. Студенти складають з другої іноземної державний іспит, на старших курсах слухають теоретичні предмети тією мовою. Це все спонукає їх до навчання. Звичайно, все залежить від самого студента і його наполегливості, але університет дає необхідну базу знань», — переконує пані викладач.

Утім постає інша проблема. Якби ж цих випускників зараз же брали на роботу в школи на дві мови навчання, то вони б і собі практику мали, і дітей чогось би та й навчили. А вчителям, які протягом певного періоду викладали у школі лише одну мову, може бути важко відновити знання другої. Але «свіжих» випусників не дуже й кличуть працювати. Точніше запрошують на роботу вже тоді, коли своїх «старих» кадрів не вистачає. Здебільшого зараз маємо саме таку ситуацію. Другу іноземну віддають учителям, які роками викладали дітям, приміром, лише англійську. Без практики мова забувається. То чи зможуть ці вчителі — тільки тому, що у них є відповідний запис у дипломі, — кваліфіковано навчати дітей? Але що їм залишається для вибору? Оскільки кількість годин основної іноземної мови скоротили на користь другої, то вчителям, і передусім сільським, залишається або скорочувати свої робочі години, або експрес-методом пригадувати, чого їх навчали в інституті. Логічно, що більшість обирає другий варіант...

Досвід Польщі

Як вивчають іноземні мови у сусідній Польщі, дізнаємося від вчительки англійської мови однієї з польських гімназій — Галини Семанюк. Отож у Польщі англійську мову теж починають вивчати з першого класу. В початковій школі (до шостого класу включно) діти мають по три рази на тиждень уроки з англійської. У гімназії (7-9-ті класи) додається обов'язкове вивчення другої іноземної. І години розподіляються так: по три години основної іноземної мови і по дві години другої щотижня. У середній школі (10-12-ті класи) залишається три рази на тиждень основна мова, а години другої скорочуються, і вже в останньому класі її не вивчають зовсім.

Навчальний план дуже подібний до сучасного українського. Найбільшу популярність у виборі другої іноземної також має німецька мова, на другому місці стоїть російська, за нею йде французька. І такий розподіл вподобань теж відповідає українському.

До слова, Галина Семанюк закінчувала факультет іноземних мов Прикарпатського університету і має у дипломі записані дві іноземні мови викладання — англійську та німецьку. На питання, чи змогла б вона зараз взятися до навчання дітей німецької мови, відповідає, що на такому рівні, на якому німецьку викладають у п'ятому класі, змогла би. Але це тільки на початковому рівні, а далі, у старших класах, треба було би спершу повчитись самостіно, а тоді вже дітей навчати. Тому все залежить від самого вчителя та його бажання працювати над собою.

Імперська інфекція

Повернімося до цифр, що їх оголосив нам Табачник. Згідно з тими даними, чверть України обрала за другу іноземну мову для своїх дітей російську. І коли на заході України таких батьків налічується невеликий відсоток, то ближче до півдня і сходу цей відсоток впевнено зростає. Вже у Київській області він сягає близько 50%. Достеменно не відомо, чи це було рішення батьків, чи шкіл, чи когось ще, але цілком очевидно, що це найлегший шлях. Діти й без того знають російську, тому перепрацьовувати, штудіюючи нові «ази і буки», вони не будуть. У школах, а надто на сході країни, залишається чимало спеціалістів з викладання цієї мови, тому й проблема з викладацькими кадрами не виникла.

Табачник обіцяв, що вибір мови не будуть нав'язувати і впроваджуватимуть її виключно виходячи з уподобань шкіл та батьків. З іншого боку, видання «Дзеркало тижня» пише про те, що працівників сфери освіти на різних нарадах спонукають вибирати російську мову як другу іноземну. Тож є цілі райони (і не тільки на сході України), які тотально обрали російську як другу іноземну. Такі самі скарги, як розповідають депутати обласної ради, надходили й на Львівщині, зокрема з Мостиського району.

Отже, чи можна вважати впровадження другої іноземної мови для обов'язкового вивчення у школах за неформальне введення російської?

Член правління Івано-Франківської обласної організації «Просвіта» Богдан Борович на це питання відповідає так:

«Вважаю, що вибір за другу іноземну російської мови — це свідоме збіднення батьками своїх дітей. Бо діти цю мову знають і без навчання. 70–80 % українського ефіру провадиться російською мовою. Це просто якісь імперські рудименти. Скільки ми вже прожили за незалежності, а наші люди ще заражені тією інфекцією "русского міра". І сьогоднішня ситуація у школах — яскравий на те приклад. Замість того, аби збагачувати своїх дітей, скористатись можливістю навчати їх європейських мов, адже ми йдемо до Європи, батьки обирають для своїх нащадків шлях повернення в минуле. І уряд сприяє цьому, оживляючи старі процеси русифікації, розпалюючи новий вогонь всередині країни. Ми знову змогли переконатись, наскільки наша влада є українською».