Про надії нашого часу говорив під час своїх лекцій у Львові та Івано-Франківську професор Університету Рим ІІІ, генеральний секретар Спільноти святого Егідія Адріано Рокуччі. Великі надії він покладає на Папу Франціска і… на молодь. А ще професор переконаний, що Церква сьогодні отримала вагомий імпульс, щоб вийти із самодостатності і йти назустріч людям, «облишити вичісувати овець в отарі, а шукати тих, що заблукали». Про це, і не тільки, професор Рокуччі розповів в ексклюзивному інтерв'ю для читачів «Z».

 

Адріано РОКУЧЧІ*:

 

СВІТ, В ЯКОМУ МИ ЖИВЕМО, ЖОРСТОКИЙ. ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ПОМИЛЯТИСЯ НЕ МОЖНА. ЗДАЄТЬСЯ, ЩО НІЧОГО НЕ

ПРОЩАЄТЬСЯ

 

 

– Ви приїхали до Івано-Франківська з лекцією «Папа Франціск — надія нашого часу». В чому ця особлива надія, на Вашу думку, полягає?

 

– Обрання Папи Франціска дало світові меседж того, що можливе щось нове, позитивно нове. Папа Франціск з іншого для нас, європейців, світу — з латинської Америки. Але від самого початку він говорив про те, що можна йти разом в майбутнє, що майбутнє є. Люди це відчули. Ми всі сьогодні потребуємо духовних авторитетів, їх бракує у світі. А в Папи Франціска справді є здатність торкатись людських сердець. Це видно з того, як він оточений симпатією, скільки людей йому вірять, беруть участь у зустрічах з ним. Це все свідчить про те, що він задовольнив глибокі очікування вірян. Очікування на людину, яка в духовному плані дає надію. Одним з його перших звернень до людей після обрання було: «Не давайте вкрасти у вас надію». Але надія, про яку говорить Папа, це християнська надія, яка базується на Євангелії, на усвідомленні того, що Ісус завжди з тобою, що людина не покинута Богом. Це надія, яка виходить з милосердя, з віри в те, що у людини є прощення. В жорстокому світі, в якому ми живемо, здається, що не можна помилятись, що нічого не прощається. Тому сьогодні людина особливо потребує християнської надії, і Папа її дає.

 

– «Разом в майбутнє». Хто і з ким разом? Чи означають ці слова, що Церква стає ближчою до людей?

 

– Папа говорить про всіх людей. Церква не існує для задоволення суто своїх членів — вона існує, аби служити людям. Папа часто говорить про те, що Церква не може бути замкнутою в собі, вона має вийти на вулицю, йти до людей. Разом в майбутнє — це всі ми, всі, хто хоче чути Церкву. Але треба шукати тих, які хочуть чути. Папа каже, що в Церкві часто задовольняються вичісуванням своїх овець в отарі (Папа говорить євангельськими образами), замість того щоб шукати тих, які заблукали. Є сьогодні такий імпульс для Церкви, щоб вона вийшла із самодостатності, щоб вона йшла назустріч людям.

 

– Чи є вже якісь конкретні кроки Церкви у цьому керунку?

 

– Сьогодні йдеться про можливість майбутніх реформ. Але те, що я бачу і що є дуже важливим, це слова Папи та його особистий приклад. Він проводить дуже багато часу на зустрічах з людьми, виходить на площу спілкуватись з вірянами. Месу Великого Четверга Папа вирішив відслужити у в'язниці для неповнолітніх на околиці Риму. Перший візит Папи поза Римом був на острів Лампедуза на півдні Сицилії, куди дістаються біженці з Африки на шляху до Європи. Багато їх не допливають до острова. Того року півтисячі біженців загинули, так і не діставшись суші, серед них і діти. Папа вирішив туди поїхати на знак свідчення близькості Церкви до цих людей, до бідних і стражденних. Всі його особисті дії є для Вселенської Католицької Церкви сильним імпульсом, щоб люди чинили за його прикладом, за його словами, і також йшли назустріч людям. Що це буде означати конкретно, зараз рано ще говорити, але я відчуваю цей сильний імпульс.

 

– Івано-Франківськ не перше місто України, куди ви приїхали розповідати про Папу?

 

– В Україні діє Спільнота святого Егідія. І вони запросили мене читати ці лекції у міста, де представлені групи Спільноти. В березні, відразу після обрання Папи Франціска, я був у Києві. Днями розповідав про Папу у Львові, і тепер — в Івано-Франківську. Я дуже радий з цього. Дуже радий, що групи Спільноти присутні в Україні.

 

– Розкажіть, будь ласка, кількома словами про Спільноту святого Егідія в Україні.

 

– Спільнота представлена групами в Києві, Львові та Івано-Франківську. Також на стадії зародження перебуває група у Тернополі. Це об'єднання натхненних молодих людей, які з ентузіазмом і цілком серйозно живуть за духом нашої Спільноти, стараючись бути близькими до бідних, до людей, які живуть на вулиці, які є в потребі. Члени Спільноти збирають для них одяг, готують їжу. Вони просто спілкуються з бідними, встановлюючи з ними дружні відносини. Бо дуже часто таким людям бракує теплого слова, друга, який би їх вислухав.

 

Щороку 30 листопада групи Спільноти у своїх містах організовують акцію проти смертної кари в рамках Міжнародного дня «Міста за життя». В Івано-Франківську теж організовують такий публічний виступ, яким молодь Спільноти показує своє неґативне ставлення до смертної кари. Цього дня до них долучається багато однодумців.

 

– В яких ще країнах сьогодні присутня Спільнота і чи відрізняється її робота залежно від країни?

 

– Сьогодні Спільнота присутня більш як у 70 країнах світу. Це європейські країни (Німеччина, Франція, Іспанія, Польща, Угорщина, Україна), Росія, африканські країни, Пакистан, Індонезія, де переважає мусульманське населення і життя християн є непростим. Всюди, де Спільнота присутня, вона живе за головним принципом — єднання молитовного життя і служіння бідним. Одне без іншого не може бути. А що конкретно роблять, це залежить від умов країн. Десь бідні потребують особливої уваги, допомоги. В багатьох країнах Африки, в Латинській Америці є особливе служіння дітям, покинутим фактично на вулицях, тут вони потребують найбільшої турботи. У європейських, і не тільки, країнах широко розвинуте служіння старим людям, вдома чи в геріатричних пансіонатах. Нам важливо, щоб не було ізоляції старих людей, їх не можна викинути, як непотріб, каже папа Франціск. Старі й молоді мають жити разом, це важливо для обох поколінь. Тому треба прагнути до того, щоб старі люди жили вдома до закінчення життя.

 

– Як особисто Ви долучилися до Спільноти?

 

– Я був школярем. Мій однокласник вже був членом Спільноти і ходив допомагати дітям з бідних кварталів Риму. Він запропонував, щоб ми ходили разом. Я погодився і відчув, що це є справді цінним для мене. Так я долучився до Спільноти.

 

– Які склались стосунки у Спільноти з Ватиканом, Папами?

 

– Спільнота зародилась у Римі, а Папа є Єпископом Риму, тому маємо і відповідне до нас ставлення. Дуже близькі були відносини з Папою Іваном-Павлом ІІ, і з Бенедиктом XVI. Зокрема, Папа Бенедикт тричі за час свого папського служіння зробив візит спільноті. Він відвідав храм у Римі, який належить Спільноті, де зберігається пам'ять про новомучеників. Також обідав з бідними у нашій їдальні для бідних. Побував у нашому домі сімейного типу для старих людей. Папа Франціск знав нас ще як був єпископом Буенос-Айреса.

 

У серпні Папа щонеділі з вікна свого робочого кабінету в Апостольському Палаці у Ватикані очолював проказування молитви «Ангел Господній». На площі святого Петра збиралось багато народу. Наша група теж була присутня. Перед початком однієї з таких молитов, коли Папа вийшов усіх привітати, він звернувся до представників нашої Спільноти: «Молодці, ці зі святого Егідія!». То було дуже приємно.

 

– На своїх зустрічах Ви спілкуєтесь переважно з молоддю. На молодь теж якась особлива надія?

 

– На зустрічі в Івано-Франківську було близько 90% молоді. Я бачу, що є молодь, яка шукає щось, задля чого треба жити. Папа Франціск часто каже молоді: шукайте великі ідеали, задля яких треба жити, не витрачайте життя на марноту — живіть задля великих ідеалів. А великі ідеали — у Євангелії. І я бачу тут молодь, яка шукає ці ідеали, яка не задовольняється потребами матеріального благополуччя. Дорогою до таких ідеалів матеріальні проблеми теж будуть вирішені. Християнське життя — це великий ідеал. Воно дуже вимогливе, але й дуже радісне водночас. І бути християнином — значить бути радісною, щасливою людиною.

 

*Адріано Рокуччі — вчений, історик, професор кафедри новітньої історії Третього римського університету (Рим ІІІ, Roma Tre). Народився 1962 року в Римі. Закінчив Римський університет (Рим І). Від 1978 року є членом Спільноти святого Егідія (сьогодні генеральний секретар).

 

 

07.11.2013