Якщо розглядати громадянське суспільство як формацію середнього класу, що залежить від його соціально-економічного становища, то в Україні загалом і в Галичині зокрема картина мала би бути досить сумна. Втім, ми маємо чимало громадських об'єднань та інших форм самоорганізації, і багато з них працюють успішно. На чому ж тримається громадянське суспільство в Галичині? Експерти кажуть, що на традиції, на ентузіазмі, на милосерді. Але ніхто не відкидає необхідності підтримки від держави.   Питання ефективності  

Сьогодні, 12 листопада, Львівська обласна рада чинного скликання висловила недовіру вже четвертому голові ОДА, відколи Віктор Янукович став президентом України. Цього разу, які і раніше, рішення має суто декларативний характер. Щоб змусити Віктора Януковича переглянути своє кадрове рішення щодо Львівщини, в обласній раді опозиція мала б зібрати дві третини голосів (щонайменше 78 депутатів), натомість зібрала лише просту більшість. Тож нічого не змінилося: облрада вкотре показала свою опозиційність, а одіозний голова ОДА залишився на посаді.  

Щиро кажучи, осіння депресія охопила Західну Україну, але є місця, де поганий настрій зникає дуже швидко. Наприклад, в Тернополі.   Звичайно, корисну справу почали міліціянти в Івано-Франківській області. Там стартував пілотний проект, в межах якого МВС пропонує батькам заводити на дітей ідентифікаційні картки з анкетними даними та відбитками пальців.  

Перший пішов, другий пішов... Третій на черзі? Услід за скандальним звільненням-призначенням губернаторів Львівщини настали не менш неочікувані кадрові пертурбації в Івано-Франківській області. Сьогоднішніми указами Президент Віктор Янукович звільнив з посади голови ОДА Михайла Вишиванюка та призначив замість нього Василя Чуднова, екс-народного депутата України та голову Івано-Франківської обласної організації Партії регіонів. Колишній губернатор Прикарпаття, як і його львівський колега, став радником президента.  

Про надії нашого часу говорив під час своїх лекцій у Львові та Івано-Франківську професор Університету Рим ІІІ, генеральний секретар Спільноти святого Егідія Адріано Рокуччі. Великі надії він покладає на Папу Франціска і… на молодь. А ще професор переконаний, що Церква сьогодні отримала вагомий імпульс, щоб вийти із самодостатності і йти назустріч людям, «облишити вичісувати овець в отарі, а шукати тих, що заблукали». Про це, і не тільки, професор Рокуччі розповів в ексклюзивному інтерв'ю для читачів «Z».   Адріано РОКУЧЧІ*:  

Місяць минув з того дня, як у Львові стався жахливий нещасний випадок – загинуло дворічне маля, яке під час прогулянки коло дому провалилося до каналізаційного колодязя. Отже, місяць, тридцять днів – цього часу з головою вистарчило для того, аби повністю спала інформаційна хвиля й уляглись гострі емоції, які трагедія викликала у львів’ян.    

Більше десяти місяців Тернопільщина прожила без бюджету. І нічого! Ані ліпше, ані гірше, ніж інші області України. Пригадуєте, у жовтні США три тижні були без бюджету і скільки проблем у них виникло. Враз параліч розбив роботу практично усіх державних установ. Натомість Тернопільська обласна рада не працювала майже рік і, як не дивно, вижили всі: і лікарі, і вчителі, і працівники культурної галузі ...  

Тільки в Галичині у максимально стислий термін можна стати вегетаріанцем, позбутися «мобільної» залежності й зненавидіти владу, ще сидячи за шкільною партою.   Щодо головної політичної події тижня — призначення на посаду голови Львівської ОДА Олега Сала — все, що хотів, сказав раніше, тож нині правитиму про події іншого ґатунку.  

Олег Сало репатріювався у Львів. І не просто собі тихо приїхав, а з тріумфом. Вчора (31 жовтня) президент Янукович підписав указ про призначення його на посаду голови місцевої ОДА. Того ж таки дня «соленізант» постав перед ясні очі обласного активу в сесійній залі обласної ради. І навіть вигуки «Ганьба!» та «Сала на нари!», якими зустріли нового обласного голову присутні на офіційному представленні журналісти, не зіпсували свята Олегу Михайловичу — півусміх практично не сходив з його лиця...  

Сьогодні Україна видобуває близько 3 млн. тон нафти з 15 запотребованих. З того в Галичині — тепер лише менше одного мільйона. Але були часи, коли ми за кількістю видобутого шміру посідали третє місце у світі після США та Росії. Це було тоді, коли свердловини ще не називали комуністичними «піонерами» чи банально нумерували, а давали їм жіночі імена...