Майдан духовний

Господь і Церква завжди з народом. У переддень свята – Дня святого Миколая Чудотворця – «Z» поспілкувався з представниками духівницвта щодо подій на Майдані і присутності там Божої благодаті. Миколай вважається покровителем воїнів, водіїв і подорожніх, допомагає у скруті. Тож сьогодні його підтримка тим, хто мирно бореться за свої права, вирушає на Майдан, є вкрай важливою та необхідною.

Штурм Євромайдану у ніч проти 11 грудня (знимка Максима Баландюха)

Церква з народом

Українська Церква завжди перебувала зі своїм народом, ставала його духовним оплотом. І за часів УПА та підпілля, у пізніші радянські часи, під час боротьби за незалежність — у всі визначні часи, переломні моменти Церква підтримувала народ. Про таку єдність Цекви та людини говоримо з прес-секретарем Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ, ієреєм отцем Юрієм Труханом.

«Маючи освіту релігієзнавця, можу сказати, що у різних релігіях світу Церква завжди підтримує людей, свою націю. Це закладено у самому понятті Церкви. Бо Церква — це не тільки будівля чи структура, це збір вірних. Пригадуються слова Ісуса Христа, який казав: де один чи двоє зберуться в моє ім'я, там і є Церква. Тобто Церква жива і її центром є Ісус Христос. Він провадить людей до спасіння. Тож Церква є невидимою присутністю самого Господа. Бог дав владу Церкві, щоби вона провадила людей. І не може бути такого, щоби в якихось непорозуміннях у державі, особливо коли є певні загрози, Церква не була з народом», — пояснює о. Юрій.

Суспільна позиція Церкви задекларована ще на Другому Ватиканському соборі, який тривав у 1962–1965 роках. У документах, ухвалених тоді, наголошувалося на необхідності втручання Церкви у суспільні справи, якщо негаразди є очевидними чи небезпечними для людей, коли йдеться про аморальні і нездорові речі. З іншого боку, як зазначає о. Юрій, держава теж має право втрутитись у церковні справи, якщо побачить якісь неґативні явища. За приклад такого в Україні може правити справа «підгорецьких монахів» або «секти Догнала», як їх ще називають.

«І от у сьогоднішній складній суспільно-політичній ситуації Церква не могла не підтримати своїх людей», — переконаний о. Юрій. Через кілька днів після зібрання Майдану Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук зреагував на події своїм зверненням до вірян, бере безпосередню участь у громадських заходах, спрямованих на примирення та пошук шляхів виходу із складної ситуації. Владика закликав усіх об'єднатись у вірі, виключно до мирних дій і молитви, аби «Господь Бог подарував нам мирне розв'язання цієї непростої ситуації, в якій перебуває зараз наша Україна. Закликаю всіх вірних долучатися до загальнонаціональної молитви».

Такою самою є позиція Митрополита Івано-Франківського (УГКЦ) Володимира Війтишина: «Мирним шляхом вирішувати будь-яку трудність чи непорозуміння». Але водночас владика зауважує, що мирний шлях аж ніяк не означає пасивність чи байдужість, чи просто очікування чуда. Йдеться про глибоку християнську свідомість, що молитвою можна отримати від Бога великі благодаті. «Тому запрошення до участі у загальнонаціональній молитовній акції нашої Церкви повинне заторкнути серце кожного українця-християнина, який мирним способом прагне виявити своє бажання жити у вільній країні, ім'я якої Україна», — йдеться у зверненні митрополита.

Сила молитви

З Івано-Франківська священики, монахи та монахині, семінаристи їдуть на Майдан, аби разом з людьми молитись там за мир і спокій. На «антимайдан» не ходять — кажуть, немає сенсу, бо ті люди не шукають ніякої підтримки, у них там цілком інша мета. А хто має бажання, то приходить до тимчасових храмів на Майдані. Там таких облаштовано кілька, у наметах. У цих храмах служаться Літургії, проводяться молебні, люди приступають до сповіді, до святого Причастя.

 У Києві зараз перебувають і сестри чину св. Василя Великого з Монастиря святого Йосифа, що в Івано-Франківську. Вони змінюють одні одних, забезпечуючи свою постійну присутність на Майдані. Настоятелька монастиря сестра Атанасія каже: «Ісус завжди був з народом, і ми так само». Монахиня поділилась своїми думками зі «Z»: «Як колись затвердло фараонове серце і він не хотів випускати з неволі ізраїльтян, так і зараз влада не чує і не бачить прагнень свого народу». Сестри їздять у Київ і моляться, аби Господь дав сили та витримки людям вистояти і вирішити все мирно.

Сьогодні духівництво об'єдналось у своєму прагненні через молитву очистити суспільство і вберегти його від кровопролиття. Ухвалено рішення, щоб у кожному храмі після завершення кожного Богослужіння звучали молитви за український народ «Отче наш», «Богородице Діво», «Боже Єдиний Великий», «Під твою милість прибігаймо». А також додаються слова: «Ще молимось, щоб Господь подав свою мудрість нашому суспільству загалом і кожному громадянину зокрема. Молімося, щоб Він не допустив до кайданів зла, але своїм миром і мудрістю звільнив наш народ від усього того, що його поневолює, а відтак простелив йому шлях у майбутнє. Ласкавий Господи, скоро вислухай і милостиво помилуй».

Отець Юрій наголошує на слові «скоро», бо всі прагнуть до якнайшвидшого розв'язання ситуації та примирення.

Також Івано-Франківська архиєпархія УГКЦ разом з телерадіокомпанією «Апостол» заснували духовний «Молитовний Майдан». Через YouTube організовано цілодобову трансляцію молитов. До студії запрошують священиків, монахів, представників християнських організацій, усіх охочих, які духовним словом розважають людей, моляться за Україну.

Отець Костянтин Пантелей, керівник Відділу УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України, сповідає на Майдані (знимка Владислава Мусієнка)

Господь це провадить

Сестра Атанасія розповідає про Майдан як про одну велику родину, де панує дуже дружня атмосфера. «Не у кожній сім'ї така є», — ділиться враженнями монахиня.

«Дух єдності, миру і добра, — так характеризує Майдан о. Юрій Трухан. — Думаю, і Господь там перебуває разом із людьми. Якби не було там Бога, ми би бачили і випивших, і сварки. Але такого там немає. Все проходить мирно і гарно. Очевидно, що Господь це провадить. І таке відчуття, що з Божою силою ми все подолаємо».

Отець Юрій навів приклад з Євангелія. Коли Ісус Христос спускався з гори до одного міста, багато людей його чекало, щоб Він допоміг зцілитись фізично тим, хто мав якісь недуги, немочі. Один чоловік почав благати Христа, щоб той допоміг його синові, який був одержимий дияволом. Ісусові учні не змогли прогнати того біса. Тоді Господь приступив до хлопчини і вигнав злого духа. Ось і тепер маємо подібну ситуацію. Диявол настільки укоренився в наше суспільство, щоб його посварити, розбити, що вигнати того біса може тільки сам Господь через Свою ласку. І так само, як той чоловік кричав до Христа, просив допомогти синові, так зараз люди і Церква просять Бога допомогти українському народу. «Маємо надію, що так, як Христос оздоровив хлопчину, так і Господь оздоровить наше суспільство», — каже о. Юрій.

Церква про силові сценарії

Отець Юрій з цього приводу навів приклади з минулого. Коли наші хлопці їхали в Афганістан, багато священиків ставали капеланами. Тобто і в часи воєн, і революцій священики були на полі бою, заради спасіння людських душ, аби посповідати у критичний момент. «Бог завжди хоче бути з народом і робить це через Церкву, — вкотре наголошує о. Юрій. — А ми вже повинні намагатись зробити все для того, щоби не допустити кровопролиття чи війни».

Кардинально з позицією Церкви розійшлися нещодавні радикальні заклики о. Михайла Арсенича з Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ. Надійшла і реакція на них вищого духовенства. Глава УГКЦ Святослав Шевчук засудив слова священика.

«Дії отця були засудженими, бо отець не в добрий спосіб налаштовував людей до вирішення проблем, які зараз є в країні. Думаю, що це чисто людські емоції в ньому говорили, що він надто глибоко пережив те, що зараз відбувається. А можливо, десь і диявол вплинув, захотів погратись. Але Глава Церкви спростував слова священика, пояснивши, що такий крок був недобрим, помилковим. Зараз о. Михайло такого більше не робить. То були емоції. А позиція Церкви, навпаки, в тому, щоб не допустити силових дій, щоб все відбулось мирним шляхом», — прокоментував о. Юрій.

Відлучення — не вихід

В українському суспільстві зараз лунає багато ідей, як покарати представників нинішньої влади, пропонуються різні санкції — від заборони їм в'їзду у країни Європи, блокування їхніх закордонних рахунків до бойкоту підконтрольних їм компаній, навіть виникають думки про застосування сили карпатських мольфарів, але ніхто не говорить про можливість відлучення від Церкви...

Отець Юрій пояснює: «Христос нас вчив: якщо ти маєш щось проти брата свого, то піди і скажи йому це у вічі. Якщо він тебе не послухає, то візьми з собою ще когось і скажи йому це при свідках. Якщо він знову не послухає, скажи про це Церкві. "Те, що зв'язане на землі, буде зв'язане і на небі. Те, що розв'язане на землі, буде розв'язане і на небі". Церква має повноту влади, аби реґулювати такі справи. Але відлучення — це дуже крайня міра. Бо ті, хто поза Церквою, уже не мають шансів на спасіння. А ми маємо намагатись спасти якомога більше людських душ, бо таким було Христове бажання — спасти всіх людей. Тому впливати треба старатись, навпаки, через кликання до Церкви, напоумлення, навернення. "Я не хочу смерті грішника, я хочу щоб він навернувся і жив", — знову ж таки Христові слова. Цими словами Церква і керується у своїй діяльності. Кожен має мати шанс на навернення».

Аспірант Київської богословської академії Іван Сидор, який з благословення єпископа Агапіта з другої до п'ятої години ночі 11 грудня бив у дзвони Михайлівського собору