Уже наступного тижня Львівський національний університет імені І.Франка після річної перерви нарешті отримає ректора. Ректорські перегони вийшли на фінальну пряму. На найвищу посаду претендують двоє – відомий дипломат і міжнародник Маркіян Мальський та філософ з чиновницьким досвідом Володимир Мельник. Обидва є кадрами Франкового вишу. Джерела «Z» стверджують, що Київ затвердить на посаді того, хто набрав більшість голосів під час внутрішньоуніверситетського голосування. Але за кілька днів до рішення ситуація далеко не така однозначна. Пікантності ситуації додає те, що обидва кандидати віддавна товаришують.
Мальський vs Мельник
На посаду ректора ЛНУ, який за цьогорічним рейтингом став дев’ятим найпрестижнішим ВНЗ країни, перемістившись з торішнього 14 місця, претендували загалом семеро. Усі працівники Франкового вишу: четверо деканів і троє завідувачів кафедр. Щоправда, у день голосування завідувач кафедри новітньої історії України Олексій Сухий зняв свою кандидатуру на користь декана-юриста Андрія Бойка. 27 травня відбулась конференція трудового колективу, яка мала вибрати особу, що її рекомендуватимуть профільному міністру для затвердження. Щоправда вибори довелося робити у два тури. У першому турі більшість голосів (але недостатню для впевненої перемоги) набрав завідувач кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби Маркіян Мальський – 103 голоси (або 29,43%), на другому місці опинився декан філософського факультету Володимир Мельник, за якого проголосувало 92 делегати (або 26,29%), а далі: декан юридичного факультету Андрій Бойко – 55 голосів (15,71%), декан філології Ярослав Гарасим – 45 голосів (12,86%), декан механіко-математичного факультету Михайло Зарічний - 42 голоси (12,00%) і завідувач кафедри банківського та страхового бізнесу Сергій Реверчук – 6 (1,71%), 7 делегатів конференції (2%) не голосували.
А от другий тур розставив інші пріоритети: 195 голосів (або 55, 71%) за Володимира Мельника та 141 голос (або 40,29%) за Маркіяна Мальського. Як зізнаються в університеті, такі результати подивували багатьох. Адже довгий час фаворитами перегонів вважали Маркіяна Мальського й Андрія Бойка – обидва дуже харизматичні та впевнені у собі. А от програма Володимира Мельника насправді не обіцяє кардинальних змін, і на жодній офіційній зустрічі цей претендент на посаду не обіцяв вагомих реформ. Кажуть, перемогти йому допомогли прогнозованість, добра репутація серед викладачів, а також пункти програми, якими кандидат у ректори обіцяє краще забезпечення для викладачів. Йдеться про пільги для навчання дітей, будівництво будинку для працівників тощо.
Ці вибори для самого вишу є дуже важливими, адже один з кращих ВНЗ країни рік де-юре був без ректора. Що більше – новому чільнику, очевидно, буде нелегко замінити на посаді таку знакову для Львова та університету постать, як попередній ректор Іван Вакарчук, який у 1990-х втілив у життя низку революційних змін у житті вишу, серед яких вступ за тестуваннями, підтримка сільської молоді тощо. Отож Франковий виш залишився без ректора, коли у 2007 році Вакарчук став міністром освіти та науки України. В. о. ректора тоді став Василь Височанський. Після повернення в університет і до 2013 року ректором знову був Іван Вакарчук. Але з червня минулого року й досі виш ніяк не міг отримати нового очільника. Ще рік тому мали провести нові вибори, але міністерство Дмитра Табачника так і не дало цього зробити. Очевидно, причиною була особиста неприязнь міністра до Івана Вакарчука, якому прогнозували перемогу на чергових виборах. Тож вибори вдалось провести лише після зміни міністра та року, проведеного без керівника. Щоправда, цього разу професор Вакарчук своєї кандидатури на посаду ректора не подавав.
За інформацією «Z», у понеділок (2 червня) двох претендентів на ректорське крісло викликають до Міністерства освіти і науки. Затягувати процес ніби не збираються. Тож уже в перших днях літа виш таки має отримати ректора. Більшість співрозмовників «Z» схиляються до того, що це буде Володимир Мельник. Хоч у приватних розмовах викладачі університету від початку виборів говорили, що серед кандидатів взагалі бракує того, хто міг би не лише підтримати статус університету, але й вивести його на якісно новий рівень. Не винятком є і Володимир Мельник. Але до сильних сторін фаворита зараховують надійність, консерватизм, розсудливість і великий менеджерський досвід.
Щоправда, попри перевагу у 15% голосів і очікування викладачів на затвердження Мельника, кажуть, що другий претендент просто поступатись не збирається, і його кандидатуру активно лобіюють у міністерстві. «Однак, якщо затвердять Мальського, в університеті, думаю, може бути бунт. Йому не пробачили мовчанку і відсутність різкого засудження дій уже колишньої влади під час подій на Майдані. Тоді він був послом у Польщі і повинен був виступити різко», – говорить у розмові зі «Z» один із викладачів вишу, який проте не захотів, щоби його прізвище фігурувало у цій статті. Зрештою, інші викладачі теж не захотіли публічно робити прогнози чи аналізувати сильні/слабкі сторони обох претендентів. Кажуть, вибори пройшли, тож тепер залишається чекати рішення міністерства.
ДЛЯ ДОВІДКИ
Володимир Мельник
Філософ має 62 роки і походить із Вінничини (с.Плисків).
У 1974 році Закінчив електрофізичний факультет Львівського політехнічного інституту. Відслужив в армії і пішов на роботу у ЛДУ ім. Івана Франка. Починав з лаборантом, потім завідувачем кабінету філософії. Звідти й подався в аспірантуру.
Кандидатську ступінь здобув у 1983 році (дисертація "Методологічні аспекти розвитку технічного знання в умовах посилюючої інтеграції науки").
1992-95 роки був докторантом філософського факультету Київського університету, докторська дисертація: «Філософія технікознавства: єдність гносеологічного і предметно-перетворювального» (1995). У 1996 році очолив філософський факультет, у 1997 році стає професором.
У 2002-2003 роках їв чиновницький хліб, працюючи заступником голови Львівської ОДА з гуманітарних і політико-правових питань (головою облдержадміністрації тоді був Мирон Янків).
У 2010 році отримав звання заслуженого професора ЛНУ ім. Івана Франка
Маркіян Мальський
Шестидесятирічний заслужений професор сам є родом із невеличкого села Геленки на Тернопіллі.
1977 року закінчив географічний факультет ЛДУ ім. Івана Франка,
1983 року закінчив тут аспірантуру за спеціальність «Економічна і соціальна географія», кандидат географічних наук (дисертація «Територіальні економіко-екологічні проблеми природокористування і шляхи їхвирішення»);
1987 році став доцентом на кафедрі економічної і соціальної географії.
З 1992 року і до цього часу працює завідувачем кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби (до 2003 року – кафедри політичної географії і країнознавства) і деканом факультету міжнародних відносин;
в 1995 році захистив докторську дисертацію з економіки «Еколого-економічні основи розвитку територіальних господарських комплексів»;
1997 році став професором (кафедра міжнародних відносин і країнознавства), а 2009 році – заслуженим професором Університету.
1998 році отримав почесне звання «Народний Посол України», а у 2011 році і дипломатичний ранг «Надзвичайний і Повноважний Посол України».
2010–2014 роки працював Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Польща.
31.05.2014