штука колонка перша

Був би цей роман шедевром, якби просто залишився історією про те, наскільки лякає старшу людину (те, що зветься ближче до вічності, ніж до життя) слабо контрольована жорстока енергія юності?
03.01.19 | Київ | Штука
Переклади з польської мені потрібні для того, щоб я сама для себе могла зрозуміти: ким я є, звідки походжу. І мою Галичину не можна зрозуміти без польського, єврейського й австрійського контексту.
02.01.19 | Львів | Штука
Уся цінність Франсуази Саґан – у змалюванні міжлюдських взаємин: любовних трикутників, квадратів, трапецій, у віртуозному володінні словом, легкій, невимушеній мові, яка несе на своїх хвилях.
28.12.18 | Львів | Штука
Повернутися до реалістичного роману? Того читати не збираюся. Щоб я знову полюбив роман як жанр, маю повірити що це не умовна форма, а щось більше
Шульц знав, що мистецтво, яке не обманює, мусить усвідомлювати свою штучність. Знав, що панорами другої осені зроблені з картону, а батькові птахи – з тирси.
 Чиєю сферою відповідальності є ці авторки та автори? Ті, які провалились у щілини між великими національними оповідями? Вони, як мінімум, потребують нового відчитування.
21.12.18 | Львів | Штука
Чи може діаспора заступити дипкорпус? Чому українці програють росіянам у справі перекладів за кордоном? Росіянам простіше, бо всюди є русистика, відповідно немає проблем із перекладами. А з українською літературою у багатьох країнах це все просто починається із нуля.
Наголос на іронії перебільшений,  варто говорити про екзистенційні проблеми, про те, що є надто людським за будь-яких умов: пошук гармонії і розмаїті дисбаланси, потяг до краси, меркантильні інтереси понад усе, життя як несправедливість і життя як дар…
12.12.18 | Львів | Штука
Кожна мова має свої конотації, кожна культура – свої асоціації, своє (під)свідоме, можливо, навіть неусвідомлюване читачем і не завжди вловлюване перекладачем… Передати всі значення, алюзії, тіні смислів – завдання, яке можна вважати неможливою місією. Але це не означає, що цього не треба прагнути.
11.12.18 | Львів | Штука
Якби можна було уявити це місто на звук, то воно б звучало шумом індійського сітару, човганням людських ніг, схриплими голосами людей і тихими молитвами. Весь цей музичний меланж мав би доповнювати химерний оркестр – каркання чорних ворон та гучні удари клавіш роялю.