Кожна мова має свої конотації, кожна культура – свої асоціації, своє (під)свідоме, можливо, навіть неусвідомлюване читачем і не завжди вловлюване перекладачем… Передати всі значення, алюзії, тіні смислів – завдання, яке можна вважати неможливою місією. Але це не означає, що цього не треба прагнути.

Якби можна було уявити це місто на звук, то воно б звучало шумом індійського сітару, човганням людських ніг, схриплими голосами людей і тихими молитвами. Весь цей музичний меланж мав би доповнювати химерний оркестр – каркання чорних ворон та гучні удари клавіш роялю.      

Роман потішить шанувальників гострого сюжету і динамічного письма й одночасно збентежить, адже твір – зовсім не про це. Останні сторінки роману виростають у декларацію прав і свобод.

Син розповідає історію батька, стаючи батьком: нелюбов за нелюбов, образа за образу, невроз за невроз.

Уляна Галич вміє бачити в деталі цілий світ, робити через фрагмент макропроекцію на Космос.

Це суто кортасарівське. Із небаченого поєднання ніжності й простоти народжується невимовний, елегійний, правдивий трагізм.

І поволі розумієш, що Бог таки не допоможе – принаймні, якщо не захочеш допомогти собі сам. 

Монументальне дослідження є чудовим прикладом поєднання кропіткої реконструкції життєвого шляху поета з влучною інтерпретацією його творчості.

Щоб зрозуміти, «що не так», треба знати, звідки і чим міряти те, «що уже так».   

«Норильське повстання» вчить, що найважливіший твір – життя людини. Водночас, це єдиний твір, який неможливо переписати.