"Про впорядкування обліку, проживання й пересування іноземців, які перебувають на території м. Львова і області".   Відповідно з ст. 31 адмінкодексу УРСР, з метою впорядкування обліку проживання й пересування іноземців, що перебувають на території м. Львова і області, Львівський Обласний Комітет ПОСТАНОВЛЯЄ:   1. Провести реєстрацію всіх іноземних підданих, проживаючих на території м. Львова і Львівської області.   2. Реєстрацію провести за час з 28 січня по 5-го лютого 1940 року.  

Ніде в світі наука не розвивається так, як в Союзі Радянських Соціалістичних Республік. Ніде в світі наука та її діячі не користуються такою увагою й любов'ю, як у країні соціалізму.   В країнах капіталу, в тому числі і в так званих "демократичних", наука перебуває на службі привілерованих верств і є справою незначної меншості суспільства — справою пануючих класів.   Тільки в країні Рад, де відкрито широкі перспективи для розвитку і піднесення всіх галузей народного господарства, наука стала здобутком народу.  

З метою правильного обліку біженців, що знаходяться на території Львівської області, — Львівський Обласний Виконавчий Комітет постановляє:   1. Зобов'язати всіх біженців, що проживають на території Львівської області в 8-ми денний строк перереєструватися у відділах міліції м. Львова і в відділах міліції повітів.   2. Перереєстрацію біженців почати з 10 січня 1940 року і закінчити 18 січня 1940 року за таким планом:   Прізвища біженців, що починаються на літеру:

Перша вистава Українського Державного Театру ім. Т. Шевченка.   Після "Богдана Хмельницького" — вистави Житомирського Театру, що притягала у великий міський театр багато відвідувачів, які були позбавлені до нього часу рідного театру у Львові, вистава другого твору О. Корнійчука "Платон Кречет" проходить з неменшим успіхом. "Платон Кречет" — п'єса з проблемою, сюжет узятий з нових умов радянського життя.  

Учора розпочав зайняття Львівський Державний Медичний Інститут. Авдиторії та лабораторії Державного Медичного Інституту вперше заповнила молодь, яка за панської Польщі не могла навіть мріяти про навчання. Це невеличка частина тих, які бажали придбати медичні знання, — з тих, хто довгі роки чекав великої зміни, яка принесла б волю трудящим і право на освіту їх дітям.  

    Щастя більшого немає! Над морями прапорів, Сонце Сталінське сіяє І для тебе, славний Львів!   Кожний промінь — вічні весни, Невгашенні і рясні, Конституції чудесні Різнобарвні промені.   Кожна барва — горде право, На любов і мирний труд, І на щастя, і на славу, На життя без ночі й пут,   На спочинок і учобу, І на все чим ясен час. Одлетіли чорні доби, Буде тут, як і у нас.  

  Заява Повноважної Комісії Народних Зборів Західної України   Товариші депутати Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки!  

Радянські письменники, що разом із Червоною Армією приїхали у Львів, перші пригадали всьому населенню міста, що тут жив, працював і страждав найбільший син українського народу — Іван Франко.   У Львові зберігся дім І. Франка, де живе старенька дружина поета, залишились різні дорогоцінні пам'ятки про поета-співця. Цих пам'яток не так уже багато, бо автор "Каменярів" і "Бориславських оповідань" жив у дуже скрутних умовах і сам, як людина незвичайно скромна, задовольнявся тим, що виборов собі важкою працею.  

Франко був письменником, тісно зв'язаним з інтересами та устремліннями трудящих мас. В цьому основна причина його ненастанної пильної цікавості до творів геніального сина українського народу Т. Г. Шевченка.   Ще в дитинстві твори Шевченка справили незатерте враження на Франка.   У період найвищого ідейного і творчого піднесення Франко поглиблено вивчав Шевченкову поезію. У 1881-82 рр. у радикальному органі "Світ" він аналізує поеми "Гайдамаки", "Сон", "Кавказ".  

В українськім місті Львові всі трудящі йдуть співають, А вгорі, а вгорі Скрізь в повітрі так і мають Та здоров'ям же здорові ген червоні прапори! По майданах на просторі І промови, і оркестри, А вгорі, а вгорі П'ятикутні ясні зорі. Ой, братове й любі сестри, ми ж вільні на зорі! Вільні! Вільні! — клич лунає, Ще й гармоні перебори. А театр — аж гремить: Там ідуть Народні Збори З грудей "Слава" — виринає З грудей тисяч в одну мить!