Другий тиждень поспіль Перший український театр для дітей та юнацтва збирає радісні враження малюків та захоплені відгуки батьків про прем’єру вистави «Beautiful Карпати» авторства однієї з провідних актрис театру, а тепер ще й режисера Ольги Гапи.
Малеча, нестримуючи емоцій, розповідає про персонажів, яких зустріла «у мандрівці», дорослі – у захваті від живого музичного супроводу та візуально-креативного рішення постановки. У театрі ж кажуть – такої кількості мальованих декорацій ця сцена не бачила щонайменше років десять. Головний художник театру Дарія Зав'ялова жартує: «Іноді складалось враження, що ми робимо не дитячу виставу, а голлівудський блокбастер».
Насправді акторку колективно «підбивали» на створення вистави ледь не щосезону. І ось якось балетмейстер Нінель Збєря запропонувала поставити щось про навчання англійською мовою, Гапа вдало підхопила думку, і буквально за одну ніч народилась п’єса. Щоправда вона ще зо два місяці дописувалась, додавались віршики, поглиблювався конфлікт, розвивались стосунки… «Оля дуже серйозно до цього підходить. Сама над усім сміється неймовірно, тим не менше до такого простого у неї серйозний підхід» – каже Дарія Зав'ялова, яка є художником-постановником вистави.
Історія почалась ще років із десять тому, коли заслужена артистка України Ольга Гапа несподівано для всіх написала дуже симпатичну дитячу п’єсу-варіацію на тему «Трьох поросят», яка і досі не сходить зі сцени, бо малята її страшенно люблять. Вистава мала формат музичного шоу, де вовк не був антигероєм, а навпаки артистом-музикантом, який ганяється за поросятами лише за звичкою… Тоді акторка отримала дозвіл на виставу і почала її ставити, не маючи при цьому навіть натяку на режисерський досвід, не кажучи вже про освіту. В процесі вийшла на балетмейстера Ірину Мазур, яка власне ставила хореографію до спектаклю. І все б нічого, якби це не було навесні 2004 року, тобто саме у той час, коли Ірина Мазур із балетом «Життя» паралельно готувалась до перемоги Руслани на «Євробачені». Одне слово, у результаті все змішалось, а поросята і досі танцюють дикі танці. Може тому у дітей ця вистава здобула шалений успіх. За десять років змінилось уже зо три покоління вовків і квіточок, а поросята – незмінні і все так само дико танцюють.
Тоді це був справжній режисерський і драматургічний дебют Ольги Гапи. Хоча сама акторка ставиться до цього досить іронічно, мовляв, яка там драматургія… Тим не менше, вчитися на режисера таки пішла і до нової вистави бралась, уже маючи за плечима диплом Рівненського державного гуманітарного університету.
Текст «Beautiful Карпати» – теж не зі складних, розрахований на наймолодших глядачів віком від 4 років. За жанром це навіть трохи байка, яка вчить, що ніколи не знаєш, де які знання знадобляться і яка пригода тебе зустріне. Сама ж автор вистави визначає її жанр як… «вивчаймо англійську разом!». Як на мене, чудовий хід. Причому тут не стільки театр грає на користь англійської мови, як англійська мова на користь театру. Бо ж мови у ігровій формі зараз дітей навчають усюди і то мало не з пелюшок. Натомість тут у інтерактиві, вивчаючи елементарні слова, як «добрий день», «друг» чи «я люблю тебе» разом з казковими героями, малюки насправді вчаться любити театр…
А історія ось яка. Мер Карпат пані Сова (надзвичайно кумедний персонаж), попри свій поважний вік, виявляється дуже сучасною і повною креативних ідей. Вона прагне зробити «Карпати відкритими для світу», тому засновує у горах школу. Її першими учнями стають Киця і Пес та дві гуцулочки, які «випасають» баранців і співають коломийок. Тут варто зазначити, що увесь музичний супровід вистави відбувається наживо. Як і годиться у горах Карпатах, звучать жваві гуцульські мелодії у виконанні троїстих музик – бубна, скрипки та акордеону, музику для яких написав заслужений діяч мистецтв Юрій Саєнко. До школи дуже поривається піти і непосидючий вовчик, енергії до шаленства якому можна тільки позаздрити. Та йому забороняє єдиний антигерой усієї казки – лисиця. Аргументи у неї звісно слабкі, тому до школи вони таки приходять удвох. Вчитися особливого сенсу не бачить ніхто до часу, аж у горах з’являється іноземець – цирковий артист тигр, який не встиг на потяг і загубився...
До речі, майже усіх персонажів тут грає молодий склад акторів. За словами Дірії Зав’ялової у цю дитячу галасливу і смішну постановку Оля залучила молодь, яка у дев’яноста відсотках грають у театрі дуже серйозний, драматичний, а подекуди навіть трагічний репертуар: «Олівер Твіст», «Вільні метелики», «Втеча з реальності», «Наш Тарас»… Тож стереотип, мовляв, працюєш в ТЮГ-ові – граєш суто песиків, зайчиків, котиків – для них наразі був чужим. Частина з них взагалі ще не мала досвіду роботи власне у дитячих виставах. І це стало чи не найбільшою проблемою, «бо підключитися до цього милого божевілля їм було досить складно».
А тепер власне про візуальні «спецефекти»… Яскравобарвисті завіси з орнаментами гуцульських килимів, які я так любила розглядати в дитинстві на стіні у кімнаті бабусі, плетені соняшники, сотні бамбончиків і кутасиків найрізноманітніших розмірів і у найнеочікуваніших місцях…
«У процесі створення вистави я відірвалась по повній, – зізналась художник-постановник Дарія Зав'ялова. – Я вклала у цю виставу увесь свій текстильний досвід, який тільки мала. Працюючи над кожною виставою найцікавіше шукати хід, код, від якого відштовхуватись, наприклад, у костюмі. У даному випадку можна було відштовхуватись від орнаменту, кольору, силуету. Але Оля, дуже креативна, придумала зачепитися за кутасики-помпончики, які масово присутні у гуцульських костюмах… От на них ми і побудували весь костюмний ряд. Усі стилізації, які йдуть на декораціях – це стилізація гуцульського килимарства і гуцульського перебірного ткацтва, оскільки свого час я була викладачем Вижницького училища прикладного мистецтва. Тоді щось на кшталт верети на тему «Ой, співає Гуцулія, радіють Карпати» – це було моє улюблене. І ось вирішила, що все стилізую в косівських, покутських, верховинських килимів, веретах…»
Отже, Перший український театр для дітей та юнацтва можна привітати з черговою вдалою прем'єрою, а Ольгу Гапу – з другою не менш вдалою спробою. Залишається лише сподіватись, що наступну роботу акторки, а тепер і режисера театру доведеться чекати трохи менше, ніж десять років. А «Beautiful карпати» як і «Троє поросят» не сходитимуть зі сцени ще наступні кількадесят сезонів …
