Кожна робота Вадима Сікорського пронизана дослідження макросоціуму через мікросоціум сценічного існування. А чи це існування людей, чи комах – особливої ролі не грає, якщо несе в собі переосмислення та аналіз крізь призму режисерського бачення.

Домініка Чекун  –  одна з останніх носійок традиції автентичного фольклору північного Полісся, вона пам'ятає і виконує більше 150 старовинних пісень, володіє складною давньою технікою співу  і є лауреаткою премії за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини.

Семеро молодих митців-конкурсантів створили ескізи та макети, що розкрили їхнє бачення драми абсурду «Близнята ще зустрінуться» драматурга Ігоря Костецького, який першим серед українців «свідомо використав форму метадрами» та художні засоби численних мистецьких течій модернізму.

Політики у всьому світі – це слабкі люди, які не можуть багатьом спокусам сказати «ні». В політиці якщо можна зловживати, то будуть зловживати.

Якщо хочемо дати собі раду з кризою мультикультурності, кризою ксенофобії, націоналізмів, то ми повинні розширити значення слова “наше”.

Алюзія до старосвітських салонів чи протест проти салонів львівських? – мистецький проєкт «Протяг» презентував виставку малярських творів дев’яти художників, сфокусувавшись на представленні авторів сучасного мистецтва як особистостей, котрі творять власну історію.

Його робота починається з фізичних тренінгів, точніше － зі слів: «Нічого не вдавайте». Після показу «Паузи» режисер зізнається, що долання цього було найскладнішим. Devised theatre － метод, з яким зазвичай працює Космін Матей, передбачає колективне творіння, імпровізовану роботу виконавського ансамблю.

Людина – це те, який ландшафт вона бачить. І перш за все, культурний. Людина – це те, що вона дозволяє собі бачити і на що вона заплющує очі

Стабільна Україна в принципі не є ціллю для Путіна. Для нього найкращий варіант – це якраз failed state. Мовляв, подивіться, до чого можуть призвести майдани, – вам це треба?

Чому це не може бути театральним центром? Чому ця сцена не могла б бути реорганізована у щось на зразок відкритої сцени, як у Харкові чи у ще якісь новітні відкриті форми? А трупа Заньковецької була б там одним із колективів – з усвідомленням необхідності рухатись і розвиватись, конкурувати за увагу глядача.