Йозеф Рот максимально використовує нагоду для привернення уваги центрально- і західноєвропейської публіки до українців та України, яка належить до Європи й культурно, і ментально, тож уже бодай тому вартує уваги і введення в європейський дискурс та наратив.

«Мої родичі та інші покидьки» – ще й добра спроба знову нагадати про те, звідки і хто ми, зревізувати список своїх «соромно», але також і спроба помислити про сучасні політичні та соціальні трансформації, вплетені, знову ж таки, в життєві історії простих людей, які поруч.

У репортажі «Львів, місто», центральній частині триптиху, провідним мотивом обрано розмаїття краю: мов, релігій, культур, барв. Цю наскрізну думку Рот повторює в різних варіаціях.

За примару «справедливого суспільства» людство поплатилося десятками, сотнями мільйонів трупів у XX столітті. Справедливого суспільства не буде ніколи.

Рот сприймає Україну як цілість, розірвану між Польщею та большевицькою Росією. Це той рідкісний випадок (у журналістській діяльності письменника буде ще один такий епізод), коли він бачить Галичину частиною України. 

Цей життєдайний мікросвіт починався як  волонтерський проект з метою психологічної, фізичної та емоційної роботи з дітьми, батьки яких творили Революцію Гідності й борються за нашу свободу сьогодні. 

Та обставина, що Йозеф Рот народився в Галичині, де так чи так контактував з різними культурами і релігіями, вплинула на його бачення Галичини й українства. Своєю чергою європейський світ, у Берліні однаковою мірою, як у Відні, Празі чи Парижі, сприймав події з Півдня Європи та її Сходу через інтерпретації Рота як кореспондента: той формував їхнє бачення України й Галичини.

Держава в смартфоні: мобільні застосунки для документів, online-вибори і online-референдуми. Це класна ідея? Як далеко у наше життя можна пускати новітні технології?

Це історія про страждання мільйонів; мільйонів безвинних та безмовних жертв; про сміливість окремої людини й боягузтво влади й політиків.

Постдраматичний театр потрібен, перш за все, для самого театру, адже дозволяє йому зробити релокацію в часі і просторі сьогодення, переосмислити свою роль, проте не менш важливим він є для глядача, оскільки провокує його на активну інтелектуальну взаємодію.