Поезієзнавчі тексти як мерехтливі вогники довкола «Буття і часу» та «Істини і методу». Увага філософів до поезії, спроби тлумачити її, мандрівка в естетику та поетику вірша – винятково німецький феномен. Нічого такого в інших культурах і в інші епохи.
Кожна популістська ітерація закінчується кризою. Маємо розуміти, що ми зайшли в цикл, який завершиться кризою. І будемо змушені гасити пожежу, одночасно жонглюючи чимось.
Поезія Антонича – планета, мікроуніверсум – бентежний, наскільки це властивість поезії, і відкритий, наскільки її мова зрозуміла і збагненна, доступна для сприйняття. Планета Антоничевої поезії покоїться на двох китах – мандрівці і метаморфозі.
Федір Стригун: Український театр їм не потрібний! Та не стане колективу із своєю традицією, буде що завгодно: європейський, сучасний, експериментальний, прогресивний – такий театр можна робити на рівному місці – але це вже не буде театр ім. Марії Заньковецької!
Що робити, щоби українець врешті перестав фантазувати про себе як про частину “одного великого народу”? Говорять Володимир В'ятрович, Дмитро Крапивенко та Максим Віхров.
Перше видання із запланованого циклу путівників теренами Закерзоння вже готове — це буде Любачівщина. Тепер не треба надзусиль, щоби оглянути спадок українців на цих землях
