Галицька специфіка давніх традицій святкування Cтарого Нового року.

Це тексти добре націленого, кайфуючого драматурга, який усвідомлює, що здатен створити близький до самодостатнього твір: і для вдумливого читання, і для втілення в розкутому та, водночас, напруженому сценічному варіанті. 

Богдан Козак зробив з мене актора – такого собі універсального «технаря», а Алла Бабенко «поламала» ці умовні «технарські» межі, розширила мій інструментарій як актора. Щасливі ті актори, які мали можливість свого часу пройти через її режисерську майстерню.

Йозеф Рот максимально використовує нагоду для привернення уваги центрально- і західноєвропейської публіки до українців та України, яка належить до Європи й культурно, і ментально, тож уже бодай тому вартує уваги і введення в європейський дискурс та наратив.

«Мої родичі та інші покидьки» – ще й добра спроба знову нагадати про те, звідки і хто ми, зревізувати список своїх «соромно», але також і спроба помислити про сучасні політичні та соціальні трансформації, вплетені, знову ж таки, в життєві історії простих людей, які поруч.

У репортажі «Львів, місто», центральній частині триптиху, провідним мотивом обрано розмаїття краю: мов, релігій, культур, барв. Цю наскрізну думку Рот повторює в різних варіаціях.

За примару «справедливого суспільства» людство поплатилося десятками, сотнями мільйонів трупів у XX столітті. Справедливого суспільства не буде ніколи.

Рот сприймає Україну як цілість, розірвану між Польщею та большевицькою Росією. Це той рідкісний випадок (у журналістській діяльності письменника буде ще один такий епізод), коли він бачить Галичину частиною України. 

Цей життєдайний мікросвіт починався як  волонтерський проект з метою психологічної, фізичної та емоційної роботи з дітьми, батьки яких творили Революцію Гідності й борються за нашу свободу сьогодні. 

Та обставина, що Йозеф Рот народився в Галичині, де так чи так контактував з різними культурами і релігіями, вплинула на його бачення Галичини й українства. Своєю чергою європейський світ, у Берліні однаковою мірою, як у Відні, Празі чи Парижі, сприймав події з Півдня Європи та її Сходу через інтерпретації Рота як кореспондента: той формував їхнє бачення України й Галичини.