Інтелектуальне мистецтво використовує фундаментальні знання, інноваційні ідеї та концепції для творення художнього образу. Воно може бути виражене у всіх можливих медіа, що охоплюють інтердисциплінарні практики, як у абстрактних, так і у фігуративних формах.

28 липня у залах Національного музею у Львові відкриється ретроспективна виставка Петра Старуха «Рефракція». Просте значення назви («заломлення») дуже добре пояснює траєкторію його творчого прогресу, що завше тонко реагував на світоглядні зміни в суспільстві.

Велике полотнище має кілька рівнів оптичного сприйняття. Здалеку – ілюзія рухомого газо-подібного простору, що дає відчуття невагомості. При наближенні – ілюзія руху більша, крім того стають видимі небесні тіла та прозорі обриси міфологічних сцен.

Анатоль Степаненко привіз частину своєї вцілілої спадщини до Львова з Ірпеня, де пробув у окупації більше місяця. Особливо тепер, коли переосмислюються усі наративи про національне мистецтво доби Незалежності, конче зберегти всі знакові шедеври в  достойному місці, бо нащадки такої втрати нам не пробачать.

Більшість ніколи не назве мистецтво зброєю чи щитом. Але це тільки тому, що ми звикли до солодкого образу реальності...

Мав свою легенду апокаліпсису, опираючись на власний досвід. Його картини досі продукують смисли та відповіді на питання, якими були справжні вісімдесяті та звідки взялася світоглядна деконструкція у львівському мистецтві.

На другий день війни Львівська галерея мистецтв з ініціативи Тараса Возняка прийняла у своїх гостьових кімнатах перших біженців: родину художників Буднікових-Ралко. Вони невтомно малюють,це дуже дохідливі і прямоцільні образи, бо раптом усі стали мислити категоріями жаху та відрази до насильства.

Юрко Бойко, культуртреґер, феномен культурної революції інженерів 1960–1980-х. Він був “Феніксом”. Таких більше не буде

Павло Ковач має унікальну індивідуальну систему мистецьких вартостей, а власне – вартостей малярства, що побудовані на тривалій еволюції його мистецької практики та вивчення теорії класичного авангарду.

Актуальною є розмова про свободу, бо без внутрішнього її відчування нам ніколи не закінчити цю війну. У пластиці Михайла Дзиндри — візуалізація цього вільного світогляду людей,«самознайдених» у вільному світі.