Анатоль Степаненко привіз частину своєї вцілілої спадщини до Львова з Ірпеня, де пробув у окупації більше місяця. Особливо тепер, коли переосмислюються усі наративи про національне мистецтво доби Незалежності, конче зберегти всі знакові шедеври в  достойному місці, бо нащадки такої втрати нам не пробачать.

Більшість ніколи не назве мистецтво зброєю чи щитом. Але це тільки тому, що ми звикли до солодкого образу реальності...

Мав свою легенду апокаліпсису, опираючись на власний досвід. Його картини досі продукують смисли та відповіді на питання, якими були справжні вісімдесяті та звідки взялася світоглядна деконструкція у львівському мистецтві.

На другий день війни Львівська галерея мистецтв з ініціативи Тараса Возняка прийняла у своїх гостьових кімнатах перших біженців: родину художників Буднікових-Ралко. Вони невтомно малюють,це дуже дохідливі і прямоцільні образи, бо раптом усі стали мислити категоріями жаху та відрази до насильства.

Юрко Бойко, культуртреґер, феномен культурної революції інженерів 1960–1980-х. Він був “Феніксом”. Таких більше не буде

Павло Ковач має унікальну індивідуальну систему мистецьких вартостей, а власне – вартостей малярства, що побудовані на тривалій еволюції його мистецької практики та вивчення теорії класичного авангарду.

Актуальною є розмова про свободу, бо без внутрішнього її відчування нам ніколи не закінчити цю війну. У пластиці Михайла Дзиндри — візуалізація цього вільного світогляду людей,«самознайдених» у вільному світі.

Крапки, лінії, лабіринти, поля, попросту конструктивістична направленість думки є нашою візуалізацією. Структуралізм супроводжує нас тисячі років, це одна з наших глибоких сутностей, реальне мистецтво Всесвіту, носіями котрого ми є.

Нові скульптури Антипа —  про рівновагу: в стосунках, у балансі з природою, у відносинах з Богом. Кожна  композиція усе ближче до космогонічних категорій: перерозподіл мас і їх форма  — майже математична формула співвідношень.

У Львові чимало поколінь прагнуло бачити таке мистецтво в музеях: про модернізм ностальгічно розмовляли у 1960-х, його принципи використали в офіційному мистецтві у 1970-х, не кажучи вже про 1980-ті, коли цей рух став основою багатьох новітніх пошуків.