Крим вже втрачено для України. Що ж, прикро, але нема на то ради. Але на аншлюсі півострова агресія Москви завершиться, адже Володимир Путін задовольнив свої апетити. Так що Європа може розпружитися й навіть поступово подумувати, як повернути взаємини з Росією до нормального, «довоєнного» русла. Приблизно так мислить значна частина людей на Заході, якщо за маркер взяти розмови на форумах, що стосуються «української кризи».    

4 квітня НАТО святкуватиме своє 65-ліття. І саме у цей «пенсійний» вік до організації приходить друга молодість. Прихід цей забезпечив той самий чинник, що й створення Північноатлантичного Альянсу 1949 року, — загроза з Москви.     Дата нібито ювілейна, але святкового настрою на останніх нарадах міністрів та самітів голів держав НАТО не спостерігається. Відчувається напруга й стурбованість, які межують з передчуттям нової світової війни.  

Минулого тижня інформаційний простір струсонула новина про арешт у Відні українського олігарха Дмитра Фірташа. Офіційно йому інкриміновано підозру в хабарництві та створенні організованого злочинного угруповання. Зараз газовий маґнат очікує за ґратами в Австрії на екстрадицію до Сполучених Штатів, хоча, в принципі, міг би полишити в'язницю, заплативши заставу.    

Українці нині люблять нарікати на Захід, що він мовляв не поспішає захищати нас від російської агресії, не чинить достатнього тиску на Москву, аби та відмовилася від планів анексії Криму. Чи дійсно ці нарікання мають підстави? До певної міри так. Але спробуймо розібратися.    

Москва готова без зволікань залагодити всі формальності з анексії Криму, щойно будуть відомими результати так званого референдуму 16 березня. Можна припустити, що за рішення про приєднання частини української території до Росії у Державній думі Російської Федерації проголосують одностайно. Адже реальної парламентської опозиції, хоча б слабенької, у російському парламенті не існує.    

Криза в Криму може покласти початок нової ери американської дипломатії. Дипломатії енергетичної. Росія, погрожуючи війною Україні й нехтуючи застороги Заходу, сама наражається на втрату позицій найбільшого експортера нафти й газу. У такій ситуації Вашингтон стрімко активізовує енергетичну складову свого впливу.    

Легендарний меценат і не менш легендарний валютний спекулянт Джордж Сорос докорінно змінив свої прогнози щодо євро, якщо порівнювати з тим, що він говорив ще якийсь рік тому. Нині він увірував у єдину європейську валюту настільки, що готовий вкладати в господарку Європейської Унії, а навіть – Греції.    

Російське «перезавантаження», яке заповідав американський президент Барак Обама на початку своєї першої каденції, зазнало цілковитого краху. І справа не лише у політичних конфронтація через Тихий океан, Росія нині для американських громадян стала однією з найменш симпатичних держав світу.    

У Венесуелі спалахнула революція, яку багато західних медій вже встигли назвати «студентською». Зрештою, назва є справедливою, враховуючи, що саме спудеї стали її рушійною силою… і першими жертвами. А президент країни Ніколас Мадуро вже встиг всіх протестувальників обізвати «фашистами».    

Боснія і Герцеговина знову у вогні. Картинки силових протистоянь відсвіжують в пам’яті буремні 90-і, коли в краю бушувала нещадна громадянська війна. Про вбитих, на щастя, ще не надходило повідомлень, а от число поранених вже перевалило за дві сотні. Багато експертів назвали вуличні сутички в містах країни «антикорупційною революцією».