Минулого тижня інформаційний простір струсонула новина про арешт у Відні українського олігарха Дмитра Фірташа. Офіційно йому інкриміновано підозру в хабарництві та створенні організованого злочинного угруповання. Зараз газовий маґнат очікує за ґратами в Австрії на екстрадицію до Сполучених Штатів, хоча, в принципі, міг би полишити в'язницю, заплативши заставу.
Те, що його затримали на прохання американського ФБР, не могло не наштовхнути на міркування про зв'язок арешту з санкціями Вашинґтона проти політиків і бізнесменів, причетних до «кримської кризи». Мало кого переконували офіційні заяви США та Австрії, що, мовляв, до загострення відносин між Україною і Росією цей арешт жодного стосунку не має.
Бо хоч і справді, як стало відомо, ФБР провадило слідство щодо Фірташа ще від 2006 року, але за минулі вісім років американським правоохоронцям траплялися сотні можливостей упіймати українського бізнесмена, який не ховаючись їздив до Західної Європи, як до власної хати.
Отже, ввечері 12 березня спецпідрозділ австрійської кримінальної поліції EKO-Cobra затримав Фірташа у віденському районі Марґартен просто на вулиці, неподалік від офісу олігарха. Фірташа супроводжували охоронці, які, однак, не наважилися чинити опір спецпризначенцям.
Проте в цій статті хотілося б загострити увагу не так на «справі Фірташа», його арешті й причетності до анексії Криму, як на рішенні Віденського суду про можливість звільнення арештованого громадянина України під заставу.
Новина про заставу теж була вельми сенсаційною. Бо як це: тільки відбулося таке феєричне затримання Фірташа, а вже австрійці готові його так легко відпустити? До речі, багато ЗМІ, зокрема український телеканал «Інтер», навіть встигли ще минулої п'ятниці заявити, що він заплатив заставу і вийшов на волю. Хоча насправді український олігарх сидить і нині у в'язниці віденського району Йозефштадт.
Здавалося б, чому? Грошей у нього не бракувало ніколи. Так, але, по-перше, навіть як для олігарха сума застави, яку визначив Віденський окружний суд, виявилася рекордною для історії судочинства Австрійської Республіки — 125 мільйонів євро. Зрештою, справу маємо не з босотою казанською, а з самим Дмитром Фірташем. «Щойно на відповідне конто надійде 125 мільйонів євро, як протягом 30 хвилин громадянин України Фірташ зможе покинути межі пенітенціарного закладу», — пообіцяла речниця Віденського окружного суду Крістіна Зальцборн.
Вийти то він, звісно, міг би, але — і це вже по-друге — що б то йому дало? Адже за межі Австрії йому не було б дозволено виїжджати. Крім того, перебувати ще кілька днів перед своєю депортацією до Америки він все одно мав право лише у своєму помешканні. Тобто щодо Фірташа фактично був би застосований запобіжний захід — домашній арешт.
До речі, щодо депортації: 17 березня той-таки Віденський окружний суд ухвалив рішення про екстрадицію Дмитра Фірташа до США. І позаяк це рішення не було оскаржене у вищій судовій інстанції, то воно й понині залишається чинним.
Чому ж все-таки український мільярдер не заплатив заставу, щоб ті кілька днів перед екстрадицією прожити в комфортних домашніх умовах. Бо є ще «по-третє», яке, власне, й можна назвати «вишуканим знущанням австрійської Феміди» над «чесним» українським громадянином. Так, Фірташ спромігся б заплатити навіть таку рекордну суму, адже лише офіційно йому належить понад три мільярди доларів (неофіційно — принаймні уп'ятеро більше). Але річ у тім, що європейські рахунки газового маґната були завчасно заблоковані. Адвокати з Фірташевої фірми DF-Group нібито намагаються вмовити відповідні структури дати доступ бодай до якогось конта, але все виглядає на те, що зусилля ці поки що успіху не мали. Тож найпевніше так і просидить український олігарх на нарах весь термін аж до поїздки за океан.
19.03.2014