Цього тижня ми дізналися про доволі дивний новий план США (та Росії ?) щодо припинення війни в Україні. Він складається з 28 пунктів, які часто суперечать один одному.
Падіння Берлінського муру й наступне об’єднання Німеччини давало нам всім шанс на побудову нового справедливого й гуманного світоустрою. Проте в Кремлі цей шанс змарнували, вирішивши по-своєму.
Попри сміливі заяви деяких європейських лідерів з погрозами збивати російські літаки-порушники, Європа все ж досі не здатна вийти зі стратегічної невизначеності, у яку її ввела гібридна війна Кремля.
Росія, а ще раніше СРСР, неодноразово просилися в НАТО. А ще послідовно називали західний оборонний блок «ворожим» і «агресивним». Ось така натовська шизофренія Кремля.
«Євроунія прогнулася перед США», «Фон дер Ляєн всуху програла Трампові», «Фіаско Європи» – приблизно такі заголовки з’явилися в світовій пресі після укладання митної угоди ЄУ – США. Але чи дійсно все так трагічно для Європи?
Незграбно пояснюючи зміну свого ставлення до російського диктатора Дональд Трамп несподівано назвав однією з причин свою дружину Меланію. Мовляв саме вона відкрила чоловікові очі на лицемірство Путіна.
Обрання президентом Польщі опозиційного консерватора Кароля Навроцького створює проблеми для чинної влади, для Євроунії та, звісно, для України. Єдина втіха – що президент-елект явно не є принаймні проросійським.
Цей конклав став до певної міри сенсацією, мало хто сподівався, що наступним Папою стане американець. Новий Папа має залагодити розкол у самій Церкві й, можливо… врятувати світ.
Німецькі консерватори хоч і виграють бій за електоральні преференції, але коаліції їм не уникнути. Питання лише в тому: буде вона дво- чи трипартійною.
