Криза в Криму може покласти початок нової ери американської дипломатії. Дипломатії енергетичної. Росія, погрожуючи війною Україні й нехтуючи застороги Заходу, сама наражається на втрату позицій найбільшого експортера нафти й газу. У такій ситуації Вашингтон стрімко активізовує енергетичну складову свого впливу.
Лупакова революція в Сполучених Штатах минулого року допомогла країні вийти в лідери з видобутку газу. Проте експорт цієї сировини блокувався національними законами, які були спрямовані на внутрішнє акумулювання енергоресурсів. Нині, коли щоденний видобуток газу явно перевищує споживання, настав час змінювати статус-кво у цьому питанні. І саме тут для лобістів американського газового експорту як ніколи в пригоді став Володимир Путін зі своєї агресивною політикою.
Через українську газотранспортну систему все ще надходить до Європи головний потік російського газу – 80 відсотків. Російський газ становить 40 % у загальному газовому експорті країни Європейської Унії. А тому, в разі загострення ситуації в Криму, Захід знову може відчути енергетичний голод, як це бувало 2006, 2008 і 2009 років. Тож він нині серйозно розмірковує над тим, як зменшити свою залежність від російських енергоносіїв. Постачання з неросійських джерел, які вже нині активно використовує Європа, забракне для повноцінної компенсації. Таким чином створиться ситуація, коли на зміну російському газу може прийти американський. Саме тому американські адепти ідеї газового експорту – а це передовсім республіканці – активно взялися за зміни в законодавстві, аби уможливити масштабну енергетичну інвазію в Європу. Представники енергетичного бізнесу не раз висловлювали невдоволення суворими обмеженнями і браком оперативності у видачі дозволів на експорт енергоносіїв до країн, з якими США не укладали договору про вільну торгівлю.
Якщо цей план вдасться реалізувати, то Вашингтон, окрім того, що зможе отримати торгівельні бонуси, стрімко знівелює вплив Володимира Путіна на Європейську Унію. А для російського президента газовий чинник у вирішенні геополітичних інтересів є не менш суттєвим, аніж військовий. Окрім того, газ є одним з найбільших джерел корупційного збагачення близьких до влади осіб і в Росії, і в Україні.
Тож впливові представники Республіканської партії США закликали президента Барака Обаму до ліквідації бюрократичних обмежень , які перешкоджають експорту американського зрідженого природного газу ключовим партнерам США. Причому у своєму обґрунтуванні лобісти цього питання згадують не лише країни ЄУ, але й Україну, яка все ще імпортує близько 60 відсотків газу з Росії. На думку республіканців, зняття обмежень допоможе знизити залежність України та Європи від російського рази, і, відповідно, зменшити ступінь впливу Росії на європейському континенті.
«Такий захід, з огляду на актуальні події потрібен нам нині як ніколи», – наголосив сенатор Джим Інгоуф . «США не повинні змушувати своїх союзників у Європі зберігати залежність від російського газу. Зняття обмежень і початок експорту може стати кроком, який чітко продемонструє, що Вашингтон допомагає своїм союзникам, а також створює робочі місця у своїй країні», – заявив спікер палати представників Джон Бейнер. «Якщо президент Обама дійсно хоче допомогти Україні та її народові, він схвалить програму активізацію експорту газу в Європу. Це допоможе Україні подолати залежність від російських енергоносіїв і від політичних маніпуляцій Володимира Путіна», – вважає сенатор Джон Барассо.
Налагодження повноцінного транспорту зрідженого американського газу до Європи, з врахуванням побудови необхідних терміналів і створення танкерної флотилії, можливе років через п’ять. Хоча зрозуміло, що для України переорієнтація на неросійський газ пов’язана й з серйозними проблеми. Досі, проганяючи газпромівський продукт своєю ГТС, Україна заробляла щороку близько трьох мільярдів доларів, таким чином здешевлюючи імпортований газ на чверть. Після реалізації американського варіанту цей зарібок буде для України остаточно втраченим.
Водночас не слід забувати, що плату за транспортування газу Україна згодом втратила б все одно. Адже років через п’ять Росія збудує «Південний потік» і наростить потужності «Північного потоку». Не виключено, що Газпрому вдасться реалізувати ще й проект «Ямал– Європа 2». Нині Європа споживає 140-150 млрд. кубометрів російського газу щорічно. А після реалізації всіх планів «Газпрому» щодо будівництва нових газогонів, їхня загальна потужність зросте до 387 млрд. кубометрів. 143 млрд. кубометрів з них – це українська ГТС, а всі інші – то маршрути, які до самого кордону з ЄУ контролює Росія. Таким чином український гравець у цьому пасьянсі все одно виявиться зайвим. Що раніше Київ усвідомить цю перспективу й почне грати на випередження, то меншими будуть українські втрати від усунення з газотранспортного бізнесу.
06.03.2014