Ґібралтар з дивовижною реґулярністю стає яблуком розбрату між двома країнами-членами НАТО і Європейської Унії — Іспанією та Великою Британією. Нині ґібралтарська проблема знову загострюється, загрожуючи перерости в митно-прикордонну війну.

Наприкінці минулого тижня у світових новинах з’явилася досить несподівана інформація про те, що США закривають практично всі свої дипломатичні представництва в мусульманських країнах. Більшість з них залишаються закритими й понині. Причина повідомлялася доволі туманна: мовляв існує загроза терористичного нападу.

Роберт Муґабе у свої 89 років залишається найстаршим диктатором на африканському континенті. Останні президентські вибори в Зімбабве підтвердили його повноваження ще на п'ять років. Згідно з даними виборчої комісії, Муґабе отримав 61% голосів, а його конкурент Морґан Цванґіраї, лідер опозиційного «Руху за демократичні зміни», — лише 34%.

Москва страшенно ревниво ставиться до найменших спроб колишніх республік Радянського Союзу рухатися в бік Заходу, до європейської і євроатлантичної інтеґрації. Щойно якась країна досягає більших успіхів у цій справі, як на неї починається шалений комплексний тиск. Зненацька активізується російська меншина, заявляючи, що зазнає «утисків націоналістів». Починаються економічний шантаж, митні війни. Далі в гру вступають російські спецслужби.

Збройне протистояння в Сирії, протести проти центральної влади в Іраку, повстання в Бахрейні, стрілянина в Лівані, атентати в Ємені… Ті всі інциденти здебільшого є лише проявами міжмусульманської війни — війни між шиїтами й сунітами, що триває вже понад тисячу літ. Розвиток події на Близькому Сході робить враження, що ця бійня — наче історія про безсмертного горянина — не закінчиться, поки не залишиться тільки хтось один.

Для українців, та й не тільки для них, паралель Тимошенко-Навальний нині вже аж надто очевидна. Керівництво сусідньої держави, прагнучи нейтралізувати ймовірного конкурента на президентських виборах, обрало для цього найнадійніший, як йому здавалося, спосіб, — тюремне ув'язнення.

Росіяни почали набагато більше боятися Китаю, Заходу і мусульман. Такий висновок випливає з результатів останніх соціологічних досліджень «Левада-Центру».

Єгипетські військовики вперто не бажають називати події, які відбулися в Єгипті в середу путчем чи військовим переворотом. Вони наполегливо стверджують, що це було лише виконання ультиматуму, який вони виставили президентові Мохамеду Мурсі. Але вояки — не лінґвісти, сперечатися з ними щодо дефініцій — марна справа.

Новий президент Єгипту Мохамед Мурсі не зумів спрямувати потік революційного ентузіазму своїх співвітчизників у конструктивне, творче річище. Нині потік перетворився на шквал, що готовий змести й самого президента.  

Витягування з багна банків-банкрутів у Європі вже не буде проблемою виключно платників податків. Міністри фінансів Європейської Унії домовилися змінити ці несправедливі (як продемонструвала остання фінансова криза) правила гри.  Новий закон про банківські вреґулювання стане поворотним пунктом в європейській фінансовій політиці. Але його ще має схвалити Європейський парламент.