Прокидання Європи

Крим вже втрачено для України. Що ж, прикро, але нема на то ради. Але на аншлюсі півострова агресія Москви завершиться, адже Володимир Путін задовольнив свої апетити. Так що Європа може розпружитися й навіть поступово подумувати, як повернути взаємини з Росією до нормального, «довоєнного» русла. Приблизно так мислить значна частина людей на Заході, якщо за маркер взяти розмови на форумах, що стосуються «української кризи».

Хоча ні, треба зробити невеличку поправку: такі думки звучали на Інтернет-форумах до минулих вихідних, тобто до відомих проросійських акцій в Харкові, Луганську й Донецьку, які завершилися захопленням адміністративних будівель і проголошенням самостійних республік.

Тепер вже не тільки до брюссельських політиків, але й до простих європейських обивателів починає доходити, що Росія й не думала вгамовуватися, вона продовжує свою гру з вогнем. І не виключено, що в Східній Україні готується кримський сценарій, який буде реалізовано або за допомогою диверсійних груп, або навіть шляхом прямої військової інвазії.

Про що ж тепер пишуть на форумах? Європейські обивателі бідкаються, що Україна сама буде не в стані зупинити агресію Росії. Все ж російська армія, як би там не було, залишається другою за боєвою потугою у світі. Путін може завиграшки ковтнути всю Україну або принаймні її східну частину.

Що цікаво, заговорили форумчани й про Західну Україну. Вони жаліють її, мовляв, там немає ні серйозних індустріальних підприємств, ні багатих покладів корисних копалин. І мовляв західноукраїнцям не вижити без східних областей, якщо їх теж анексує Кремль. І хто цього не розуміє, той не розуміється на серйозній геополітиці взагалі – вважає більшість форумчан.

Чи варто українцям сперечатися на цих форумах, доводити, що, по-перше, вдавиться Путні, а не ликне Україну, по-друге, що Західна Україна в господарському плані зовсім не аж така безпорадна, як це здається деяким європейським «знавцям»? Великої потреби в цьому немає, і ось чому. Виходячи з доволі хибних передумов західні форумчани роблять досить корисні для України висновки: Захід не має ні морального, ні раціонального права сидіти, склавши руки, й спостерігати за тим, як Москва роздиратиме Україну. Чому? Бо апетит в Росії, як тепер переконалися європейці, приходить під час їдження. І обивателі тихої-мирної Європейської Унії тепер вже не мають ні найменшої гарантії, що покінчивши з Україною, Путін не рушить далі на Захід.

Одним з розчарувань цього року (попри те, що він лише почався) для українців став авторитетний політолог, мислитель, колишній радник президента США з питань безпеки, нобелівський лауреат Генрі Кісінджер. Щойно почалися референдумні рухи та появилися «зелені чоловічки» в Криму, він несподівано для багатьох почав висловлюватися про право Росії відстоювати свої геополітичні інтереси в колишньому Радянському Союзі. Спишемо це на старечий маразм колись мудрої людини, йому все ж перевалило вже на десятий десяток. Водночас звернемося до його раніших висловлювань, як це зробив один з форумчан у тій же темі «української кризи». Отже, як авторитетно стверджував колись Кісінджер: «Росія завжди буде невід'ємною складовою частиною світового порядку. І в той же час у зв'язку з неминучими потрясіннями, які є наслідком відповідей Росії на виклики часу, вона завжди потенційно приховуватиме в собі загрозу для миру у світі».

Збереження миру, що є найвищою місією держави, а мир – це передовсім запобігання війні. Часто реалізація цієї місії зіштовхується зі зухвалістю найагресивнішої держави в регіоні. Причому, її агресія розвиває не лише її власний апетити, але й досі здавалося б вгамовані апетити інших держав, котрі з-під лоба «неситим оком» поглядали на землі своїх сусідів.

Анексія Росією Криму, її евентуальна агресія проти материкової України здатні відкрити скриньку Пандори для всіх держав, причому не тільки колишнього СРСР, спровокувати їх розпочати війні зі сусідами за спірні території. Адже прецедент порушення міжнародних угод вже є, так що більше можна себе не стримувати. Таким чином, західні форумчани висловлюють небезпідставні побоювання, що світ може зануритися в прірву хаосу, анархії, світовий порядок буде зруйновано.

Саме тому, на форумах зазвучали здорові думки, що західні політики не повинні покладатися на те, що ескалація російсько-української напруги розсмокчеться сама собою. «Якщо Захід не візьметься серйозно за вирішення цього конфлікту, то народ, який після розвалу радянської імперії обрав свободу й демократію, може знову втратити свою незалежність. Водночас захід втратить свою добру славу захисника спільних цінностей», – стверджує один з коментаторів.

Другий форумчанин, розвиваючи думку змальовує такий апокаліптичний сценарій: «Коли світ поглине анархія, то на поверхню з кожної дірки повилізають світові шахраї-негідники. Саме вони правитимуть бал, дожираючи залишки західної розкоші».

Отже західне суспільство починає потрохи виходити з летаргічного сну. З’являється розуміння того, що терпіння – похвальна риса, але не в нинішній небезпечній ситуації, воно аж ніяк не є гідною відповіддю на подальшу агресію.

Водночас західні обивателі навідріз відмовляються від ідеї прямої військової сутички з Росією. Значно мудріше, на їхню думку, іншими засобами довести Путіну, що порушення чужих кордонів суперечить передовсім російським інтересам, руйнує російську економіку. «Це були лише санкційки, комарині укуси для Росії, але наступні штрафні заходи будуть дуже болючими», – переконаний один з коментаторів.  

Чи допоможе це стримати російських агресорів? Можливо, хоча певності немає. А ризикувати не можна, враховуючи намальовані вище апокаліптичні картини. Європі треба згадати часи «Холодної війни», бо все вказує на те, що до них світ знову повертається. Згадати берлінську й карибську кризи, коли Заходу вдалося запобігти московській агресії лише за допомогою жорсткої демонстрації власної сили.