З дня, — а властиво з ночі!...
Львів шаліє!
Майже цілу ніч рух у Львові, як зa "добрих" давних австрійських часів!
Сильвестер!
Люди бавляться, переповнені реставрації, каварні, нічні льокалі. Місця не найдеш ніде. Голки не маєш де пхнути в Aвeнi, Центральній, Ренесансі!
Брилянти, золоті бранзолєти, грубі золоті ланцушки, перстені бють в очі!
Вина, шампани ллються струєю!
Львів бавиться, Львів "горішний", паскарський — хоронить старий, витає новий 1920 рік!
— Витає Новий Рік! Війна ще не скінчена!
_________
І цей другий, бідніщий Львів теж бавиться!
В друго- і треторядних ресторанах витають Новий Рік. Може буде він гарніщий від старого року. Час від часу появляються тура за турою "большевики", "модні", "передвоєнні", то знову "живецькі" бомби!
— Нехай живе Новий Рік!
______________
— Може буде ліпший новий рік — шепче батько родини, мешканець сутерин, до своїх найблищих. — Проклятий старий рік, рік нужди, рік війни, рік безнастанних терпінь, рік і голоду — нехай пропаде без сліду!
______________
— Чорт тебе бери, "феральний" старику — скрегоче зубами співробітник "Впереду". — Ми чотири рази сиділи в славних польський тюрмах. Анатема!
Нехай живе незнаний, молодий новий рік, який може може буде гарніщий від кримінального 1919-oго року, та принесе волю мойому народові!
______________
До переповненої брилянтами першорядної каварні "валить" "баня" з передмістя:
"Nowy rok bieży
Dzieciątko leży
W jasełkach..."
— Панове, тут не можна! Поліцай!!
— A krew przelewać za "polski Lwów" można? A teraz między polskich panów nie można! Wy... syny! Damy my wam!
І так далі...
______________
Точно 12-та година гаснуть лямпи в Рукодільничій палаті на площі Стрілецькій.
До зібраних польських робітників промовляє посол до варшавського сойму. Говорить з запалом, як на трибуна пристало. Говорить, як соціялісти у Франції і Бельґії здобувають права, та який то Дмовскі зрадник польської вітчини, як то Поляки здобували "польський Львів" від Українців, та що не возьмуть Галичину в аренду на 25 літ, а тільки раз на все!
І з новим роком залунала пісня:
"Jeszcze Polska nie zginęła" i "Bartoszu, hej ostre kosy nasze..."
В непамять пішли давні кличі братерства народів, проповідувані трибунами-робітниками. Козакевичами, Гудецами...
Червоний прапор не залунав цего року на польськім партійнім "Сільвестрів", а лише: "Hej, ostre kosy nasze" — на Українців...
______________
Остогид мені цегорічний "Сильвестер"!
Та всетаки не трачу надії на гарніщий, Новий Рік...
[Вперед! 02.01.1920]