Новорічна Пісня.

 

Ми в сонця світ глядїм!

В те божеє промінє,

Що блисне на земли

При сходї днїв будучих!

До него справмо лет

Сокола крил могучих;

Най не трівожить нас

          Затьмінє!

 

Від берегів старих

Відплиньмо без трівоги,

Пращаючи старі

Дни піснею й слезами...

Над нами лиш блакит —

Цїль наша перед нами,

Хочь буря нам значить

           Дороги.

 

Гей! парус розпустїть!

Минувшости! добраніч!

Вже тихим шепотом

Пращають нас могили...

До дїла станьмо днесь!

Днесь напружім всї сили!

Велика цїль! — сказав

           Керманич.

 

О зоре, що тремтиш

І блудиш наче пяна

Й крівавий мечеш блиск

Мов кровію налита,

Не наш провідник ти!

Не сонце сего світа,

Що сходу свого жде —

          До рана!

 

На тихих водах ми

Й поснули вже лїниво,

Забули, що намул

Обляг нас всїх в ту пору...

Гей! в гору парус днесь!...

Гей! бистрі крила в гору!

Гей! далї до керми

           Всї живо!

 

Не кинем гасла ми

Як розбишацтво враже,

Що на добичу лиш

Засїло ся нїкчемну;

Ми перебудемо

Без жаху всї ніч темну,

Аж сонце землю нам

           Покаже!

 

Гей, сходить, сходить вже!

Блищить сріблистим світом!

В будучність красчу шлях

Вже стелить ся нам синій!

Гей! в гору днесь серця!

Най душ громада нинї

Поранним загримить

           Привітом!

 

[Дѣло, 11.01.1895]

11.01.1896