Ранок і полудне вчерашного дня були призначені на наради по секціях. В павільонї промисловім розмістилися по закутках секції: житя католицкого, для науки і штуки, економічно-промислова, шкільна, прасова і економічно-рільнича. Поодинокі референти відчитували свої реферати і предкладали резолюції, при чім вивязувала ся дискусія. Участників по секціях було невелике число, так що павільон промисловий виглядав досить пусто. Світских Русинів львівских було лиш кількох: посли Барвіньскій і Вахнянин та деякі докторазовані і недокторизовані кандидати на професорів, —а брали они головно участь в секції прасовій при дискусії над рефератом о. Волосяньского в справі руских часописей і видавництв для народу.
Резолюції ухвалені по секціях як також хід дискусії над поодинокими важнїйшими рефератами подамо пізнїйше, а нинї лиш зазначимо коротко хід дискусії в секції прасовій над рефератом о. Волосяньского. О. Волосяньскій виказував потребу зорґанізованя просвіти народної при помочи часописей і видавництв на основі віри і етики католицької і в тій цїли предложив в революції: заснувати руску католицку часопись для народу, заснувати товариство им. св. Іосафата для видаваництв просвітних, занятися читальнями, а властиво закладати по селах "читальнї католицкі", жадати від сойму більшої субвенції на рускі видавництва католицкі, візвати всїх католиків, Русинів і Поляків, щоби заопікувалися морально і матеріально тими всїма институціями.
В дискусії над рефератом порушено квестію язикову і правописну, а також по части і політично-національну Русинів, а спеціяльно між руским духовеньством. П. Барвіньскій жалував ся, що Русини під позором різниць в правописи ведуть борбу між собою і ділять ся на табори політичні. Видавництва для народу повинні бути редаґовані в дусї католицкім і народнім. Закинув о. Джулиньскому, що в своїх католицких видавництвах кокетує з москвофільским сторонництвом. — П. Вахнянин не лиш підпер вповни погляди п. Барвіньского, але пійшов ще дальше, відмовляючи всїм тим, що мають відмінні погляди національні і язикові, права бути і називати ся католиками. Против ceгo твердженя запротестував Василіянин о. Ортиньскій, зазначуючи що годї так говорити зі становиска етики католицкої, бо ж до церкви католицкої належать навіть і инноязичники. — Д-р Кирило Студиньскій виступив против наших консисторій, а спеціяльно против станиславівскої, що уживають в своїх публикаціях язичія. Такій зворот в дискусії не подобав ся навіть референтови о. Волосяньскому і він зазначив, що се не належить до річи. О. Джулиньскій не реаґував на закиди п. Барвіньского. — Вкінци принято всї резолюції з такими змінами, що не має засновувати ся товариство просвітне им. св. Іосафата та закладати ся по селах якихсь спеціальних "читалень католицких", а знов з додатковою резолюцією п. Барвіньского, щоби ординаріяти впливали на духовеньство послугувати ся всюди народним язиком. — Як вже ми зазначали, в дискусії брало участь лиш кілька згаданих Русинів, — а присутні Поляки з цїкавостію прислухували ся тим брудам витягненим на світло денне і — голосували над резолюціями, маючими спасти нарід рускій.
Вечером о год. 6-тій відбуло ся 2-ге пленарне засїданє. Зачало ся промовою архіепископа Моравского, в котрій зазначено, що унія була не лиш добродїйством для народу руского, але і польского, бо витворила основу до спільної працї. Але пора би народам спільно приложити руку до поправи теперішних нездорових відносин суспільних.
Відчитано ухвалені по секціях резолюції, а зібрані оплесками зазначували, що годять ся вповни з ними.
Надпроґрамово промавляв кс. Вільчкевич з Сандецкого в имени селян, що належать до орґанізації Поточків. Боронив селян перед закидом, мов би они були соціялістами. Селяне мають причину бути невдоволеними з відносин економічних і суспільних, а коли глядають справедливости, то тим ще не годять ся з засадами соціялістів.
Наступив відчит историчний проф. Шараневича о Унії берестейскій. Прелєґент порушив много подробиць историчних, а що до значіня унії для церкви рускої, то старав ся виказати, що унія причинила ся до розвитку рускої церкви і народу. — Многі Поляки під час сего відчиту вийшли з салї.
На конець промавляв ґр. Стан. Тарновскій на темат "Наші суспільні задачі і похибки". Зазначив, що бунт против власти церковної чим раз більше отверто виступає, а правительство не досить енерґічно забирає ся винищити ту хопту, бо боїть ся закиду клєрикалізму. Вихвалює ся різню з 1846 р., суспендований священик відправляє богослуженє, і т. п. Супротив того треба бути католиками словом і дїлом. Навіть унія не стала ся тим для народу, чим могла бути, бо зле єї зрозуміли. Але унія ще не запропастила ся, бо корінь унії остав в краю і новим блеском заяснїв. Назва унії пригадує молитву Спасителя за апостолами і за тими, котрих они мали навернути: ut fiat unum.
[Дѣло, 09.07.1896]
Послїдний день віча (четвер) минув так само як попередний: рано і по полудни на нарадах в секціях, а вечером відбуло ся торжественне закритє віча.
В секції житя католицкого між иншим реферував д-р Стебельскій в справі опіки над занедбаними дїтьми і малолїтними переступниками і предложив резолюцію, що треба заняти ся засновуванєм відповідних заведень. — В секції для науки і штуки вислухано відчит д-ра К. Студиньского про характеристику і ґенезу твору Ипатія Потїя "Унія" та реферат "В справі дослїдів над исторією унії церковної", по чім ухвалено таку резолюцію: "Віче католицке а) признає потребу зібрати в краю і за границею та обробити матеріяли відносячі ся до исторії унії, а передовсїм вважає пожаданим оголосити твір про дїяльність душпастирску, літературну і проповідничу Ипатія Потія; — б) поручає комітетови виконуючому, щоби поробив стараня, аби ся гадка здїйснила ся.
В секції економічно-рільничій виголосив п. Вахнянин реферат в справі еміґрації та предложив таку резолюцію:
Зваживши, що еміґрація біднїйших кляс сїльскої людности по-за границї австрійскої держави є злом конечним, викликаним в части аґітаціями несовістних аґентів, однак головно спонукана безвідрадним положенєм сеї людности; — зваживши, що се положенє є випливом лише загальної крізи рільничої, але і сих безвідрадних обставин, серед яких мусить у нас жити незаможний рільник а сими обставинами є: перелюдненє, надмірне роздрібненє ґрунтів, нераціональна стародавна господарка рільна, упадок хову товару по причинї браку достаточних пасовиск, брак постійного відповідного заробку, надмірне, збільшаючи ся обдовженє посїлости селяньскої, лихва, брак дешевого довготермінового кредиту, надмірні тягари державні, краєві, повітові і громадскі, високі належитости правні при подїлї, продажи і переношеню в дорозї спадщини ґрунтів селяньских; нерівномірний розклад деяких престацій конкуренційних, темнота і пливучі з неї наслїдки, а побіч сего брак институцій, щоб мали безпосередно на оцї поправу биту дрібних рільників; —
Віче католицке висказує бажаня: 1. щоби власти краєві строго слїдили за несовістними аґентами по мисли ново ухваленої новелї карної; 2. щоби законодавство управильнило відносини правні відносячі ся до еміґрації за помочію закона еміґраційного; 3. щоби на разї власти краєві і державні розтягнули опіку правну над еміґрантами, так в часї еміґрації як і на нових оселях; 4. щоби сойм краєвий і рада державна систематично стреміли до постепенного усуненя всїх згаданих гиб, яко жерел сумного положеня економічного нашого стану селяньского. — Віче католицке взиває при тім всїх добре мислячих людей до несеня помочи селяньству в спосіб відповідний місцевим відносинам, як і до розтягненя опіки над сими, котрих сумна конечність спонукує до еміґрації з батьківскої землї.
В дискусії, досить скупій, над тим предметом поставив п. Сенковскій додаткову резолюцію, щоби заняти ся воскресенєм акції тов. св. Рафаїла, або евентуально заснованєм нового товариства для опіки над еміґрантами. Ухвалено і сю додаткову резолюцію.
Плєнарне засїданє зачало ся по 6-тій годинї. На сали було вже менше участників як при отвореню віча, а також можна було замітити і таку зміну, що перші ряди крісел зарезервовано для шляхтичів і знатнїйшого духовеньства польского, а аж в дальших рядах мусїли примістити ся звичайні приходники сїльскі, як рускі так і польскі.
Відчитано телєґраму від папи з подякою за висланий привіт: "Отець св. витає віче католиків Поляків і Русинів веселим і сердечним умом та зволив як наймилїйше приняти заяву преданности і любови, а дякуючи за се, заявляє заразом спеціяльну прихильність обом народам; удїляє всїм благословеньства апостольского, щоби в тім, чого вам бажає для вашого хісна, Всевишній зволив ласкаво пощастити і вдїяти, аби се при вашій невтомимій праци сповнило ся. Рамполя." — Рівнож наспіла друга телєґрама з Риму з благословеньством для марійских содалісів.
Наступив виклад кс. Хотковского о родинї христіяньскій. Прелєґент виказав потребу береженя звязей і святощей родинних, бо зі всїх сторін старають ся розривати святість тайни супружества. Перейшовши на значінє родини для народу польского, взивав родичів до плеканя честнот христіяньских в молодім поколїню. Напоминав женщини польскі до береженя честнот христіяньских, даючи за примір між иншим завзятість уніятів подлїских, котрі так довго опирають ся правительству россійскому і піддають ся карам адміністраційним. Коли Польки виповнять свою задачу, тогдї і нарід польсній, тепер роздертий, получить ся знов в одну цїлість.
По відчитаню резолюцій, ухвалених на секціях, говорив п. Хлаповскій о погубних наслїдках поєдинку.
З черги виголосив о. Клим Сарницкій промову на темат унії берестейскої. Вихвалював печаливість правительства польского для унії і щедрість польскої шляхти у вінованю руских епископств і монастирів. А хоч дехто з рускої шляхти перейшов на латиньство, то се були лиш спорадичні случаї, впрочім зі становища католицкого не принесло се нїякої страти. Вкінци зробив порівнанє між унією а православієм та виказував, що причина всего злого в Россії: зіпсутя морального, деспотизму, упідленя (?) суспільности лежить в православній вірі.
Надпроґрамово промавляв селянин Сквара з Коросненьского, відпекуючи ся всякої звязи з соціял-демократією.
Ухвалено предложенє, що комісарями екзекутивними ухвал віча мають бути: д-р Тад. Пілят, кн. Вол. Сапіга і д-р Стеф. Федак, а их відпоручниками на Краків: ґр. Кар. Сціпіо і ґр. Людв. Дембицкій. Комісарі мають право дібрати собі співробітників.
Наступила промова архіепископа Исаковича, в котрій зазначив, що перше віче католицке не принесло нїяких користей, бо нїхто не взяв ся до практичного приміненя ухвал, — тож тепер треба поправитись і всї католики, Поляки і Русини, в згодї, любови і єдности повинні взяти ся за руки і дїлати в дусї ухвалених резолюцій. Промову закінчив молитвою, в часї котрої кардинал Сембратович, архіепископ Моравскій і еп. Вебер удїлили зібраним благословеньства. Присутні приняли благословеньство на вколїшках.
Промавляли ще кн. Сапіга і д-р Пілят. Першій з них, маршалок віча, подякував князям церкви, маршалкови краєвому і всїм присутним за участь та висказав надїю, що скоро Поляки і Русини так однодушно заявили ся для идеї, то прийде і благословеньство Всевишнього, та що идучи згідно по тій дорозї, діждуть ся обі народности щасливійшої долї в будучности. — Другій в имени комітету вічевого дякував кн. Сапізї за провід віча.
Вечером відбув ся пращальний пир в касинї міскім. На пирі було до 200 осіб, переважно шляхти польскої, а з Русинів: пп. Барвіньскій, Вахнянин, д-р Федак. При тоастах забирало голос много участників пира, між иншим кн. Сапіга пив здоровлє чужосторонних гостей, п. Вахнянин внїс тоаст в честь гостей краківских, проф. Пілят в честь участників Русинів; промавляв також д-р Федак, селянин Сквара і инші. Пир скінчив ся по 1-шій годинї в ночи.
[Дѣло, 10.07.1896]
10.07.1896