"Миротворець."

Під таким заголовком читаймо в староческім дневнику Politik дуже замітну передову статью такого змісту:

"Миротворцем Австрії звеличано свого часу гр. Баденього: сильною рукою мав він переорати політичну ниву, виполоти буйний бурян радикальних змагань, до нащадку викорінити ласий попонець системи соціяльних протекцій і засїяти зерно народного гаразду і плодовитого святого спокою. Тижднї минули з того часу, як поклонники ґр. Баденього заповіли ті чародїйні зміни. Минули тижднї і місяцї, а звеличаний керманич державний мав вже час випробувати свою силу і штуку. Отже не буде вже за рано виглянути та подивити ся: як поступила вже робота? кілько вже вигладжено нерівностій в нашім політичнім ладї? кілько полагоджено незгоди і спорів між сторонництвами? словом, кілько вже утихомирено, уздоровлено, відроджено, вирівнано?

Першу колоду, що ґр. Бадені мав упрятати, зродила справа бурмістра віденьского. Ґр. Бадені спершу важив ся, зволїкав, дипльоматизував, пересправляв; аж коли все розбило ся о завзятє віденьских антілібералів, тогдї ужив сильної руки і відказав д-рови Люеґерови затвердженя. На ту хвилю викрутив ся з клопоту. Ліберали звеличали єго своїм мессією, антіліберали виповіли "веселу війну" і славно вийшли з неї. Поновний вибір д-ра Люеґера можна було знївечити лише через розвязанє ради, навіть ще не уконституованої. Тим чином настала в боротьбі штучна перерва, котрої обі сторони ужили для поправи своїх виглядів. О скілько им се удало ся, годї ще знати. Але можна припустити на певно, що з нових виборів знову вийде антісемітска більшість і що знов д-ра Люеґера виберуть бурмістром. І що тогдї? Чи знову наступить розвязанє ради на те, щоби збільшити заворушенє, роздмухати страсти і вкінци довести до того, чому хотїло ся перешкодити? Коли д-ра Люеґера виберуть бурмістром і третій і четвертнй раз, якого тогдї виходу буде ґр. Бадені глядати? Чи схоче вести до безконечности боротьбу з більшостію населеня столицї, чи може замахом на автономію міста закінчить справу? Як-небудь стане ся, у всякім разї одно є певне, що ґр. Бадені не мине віденьскої справи. Доси удалось єму лише проволїчи єї, але не полагодити; а на котру сторону перехилить ся побіда, сего ще не знати. А як же справа має ся на инших полях?

Жадна з великих задач, які ґр. Бадені назначив собі, не вийшла доси по-за межі найперших приготовлень; всї знаходять ся що-ино в зародї. Все, що починано, було або лише законодатним дрібним крамом або побіжним експеріментом. Старі рани на тїлї державнім, що ґр. Бадені хотїв гоїти чудотворними мастями після рецепти Тафого або власної, поотвирали ся на пово і гниють дальше, ще більше болючо нїж коли-небудь давнїйше. Давні спори і суперечности не здагіднїли, але заострили ся і розгоріли. Особливо заповіджено безпроволочне полагодженє ческої справи; але стануло на принадних обіцянках. Не тілько що нїчого не почато для обезпеченя найперших правних бажань ческих, але є цїла черга познак, що система централізації має ще розширити ся, і пробиває ся напрям, щоби заспокоювати чим раз вибагливійших Нїмцїв. Не поможуть всї зацитькуваня; Чехи що раз лїпше пізнають сей стан річи. А наслїдком того буде, що весь ческій народ стане одною лавою і не дасть ся запоморочити словами, але жадати буде дїл. Однако не досить того, що дотеперішна тактика ґр. Баденього чим-раз більше заганяє Чехів на становиско рішучо відпорне, єму не удалось також зменшити вибагливість Нїмцїв. Они кинули на сойм своє внесенє о куріях та ще говорять, що виступлять зі сойму, коли не буде по ихньому. Чехи тої грізьби не налякають ся; але коли би она мала у правительства зробити якійсь глибшій вплив, тогдї прийде черга на ческих послів подумати над тим, як би раз на все знївечити нїмецку політику грізьб. Видно з сего, що і в ческій справі грозять ґр. Баденьому трудности і що й тут не удалось єму ще показати свою славлену здібність миротворну.

Ще в меншій мірі удалось єму се в тих менших кутиках, де бушує буря. На Мораві безвзглядне майоризованє більшости населеня из сторони меншости стає чим раз тяжше. На Шлеску брутальне насильство Нїмцїв склонило Чехів і Поляків до оставленя сойму. В Стирії не удалось спровадити Словінцїв до сойму. В Тироли абстиненція Италійцїв розширила ся також на консерватистів. А вже впрост неможливими стали відносини в Истрії і Трієстї, де нечуваний гнет Славян зачинає грозити катастрофою.

Так віє из всїх кутів і кінцїв острий вітер спорів і боротьби; суперечности всюди заострюють ся, невзгодини чим раз грізнїйші; неполагоджені справи стають небезпечними. А ґр. Бадені, той звеличаний миротворець Австрії, доси анї в однім місци не показав, що справдї годен спровадити тую благодатну зміну, котрої від єго сильної руки ждали прихильники і противники."

______________

До сих слів ми не богато потребуємо додати. Хто ждав чого від ґр. Баденього, той тяжко завів ся; ми нїчого не ждали, но і не завели ся. Противно: можемо повеличати ся, що наш посол Романчук цїлком по мисли всего народу руского, поученого шестилїтним панованєм ґр. Баденього в Галичинї, зараз на перших засїданях осїнних ради державної майже виворожив те все, що тепер стверджає Роlitik. Політика і штука ґр. Баденього осталась в Австрії та сама, якою прославив ся в Галичинї, то і наслїдки не можуть бути инші. Одно тілько вражає нас в статьї поважного ческого дневника: побачив він кривду Славян на Мораві, на Шлеску, в Стирії, в Истрії і Трієстї; побачив невдоволенє тирольских Италійцїв; та не бачить вопіючої кривди Русинів, якої зазнають у власній хатї від верховодячої части братнього народу польского; не бачить навіть, як з причини системи політики ґр. Баденього чим раз більше заострюють ся суперечности між верствами самого-ж таки польского народу. А таки, не кажемо вже з руских часописій, але навіть і з польских могли Чехи доси пізнати і переконати ся, як в Галичинї подоптані всякі права і навіть виглядів нема нїяких на поправу невідрадного стану річій. Якими насильствами переведено ще за ґр. Баденього вибори! А тепер на всякі протести мов на глум відповідають: "Ц. к. староста в своїм справозданю каже, що те все неправда, — що все відбуло ся законно"!

Русини на три міліони населеня мають дві середні школи і третю ще тілько в завязку; не мають анї одної рускої семинарії учительскої. А коли смирненькі баденівскі посли рускі відзивають ся в соймі, що того за мало, упоминають их польскі часописи глумливими словами: "Стійте-ж бо! Маєте вже тілько, кілько і во снї нїколи не могло вам бажати ся. Знайте раз міру, що поти можна, а далї анї на волос!" Се-ж тілько зникаюча частина тих кривд руского народу, гнобленого за панованя ґр. Баденього так як нїколи перед тим, про котрі Чехи можуть знати навіть з польских дневників. Але Politik і словом не згадує про рай галицкій, з котрого за ери Баденього утїкає нарід до Бразилії. Нїчого би нам не помогло пожалуванє Чехів, так як оно не поможе нїчого истрійским Славянам. Але таки є в тім знак, кілько Русини можуть в потребі числити на поміч Чехів против гнету польского. Тілько-ж ми давно вже перестали числити на чию-небудь поміч. Жаль лише наших "реалістів", що доси не перестали числити на поміч миротворця Австрії.

Дѣло