Грузинський прем'єр Георгій Квірікашвілі подав до демісії. Стало це наслідком масових акцій протесту в країні чи антагоністичним протистоянням між головою уряду та сірим кардиналом грузинської політики, мільярдером Бідзіною Іванішвілі?
Георгій Квірікашвілі
Грузинський прем'єр-міністр Георгій Квірікашвілі оголосив про свою відставку ввечері в четвер, 13 червня, на тлі масових протестів (про які ми поговоримо згодом). Він пояснив свій крок розбіжностями з лідером правлячої партії «Грузинська мрія» Бідзіною Іванішвілі. Варто зауважити, що за кілька годин до своєї заяви сам Квірікашвілі заперечував можливість своєї демісії.
І от раптом прем’єр-міністр скликає журналістів на надзвичайний брифінг, де оголошує: «Я намагався бути прем'єр-міністром кожного громадянина. Я був і залишаюся командним гравцем. Виходячи з цього, я помічаю настрої в команді і ухвалюю рішення, яке в моїй ситуації мав ухвалити будь-який керівник команди. Я залишаю сьогодні свою посаду».
Не зайвим буде сказати кілька слів про те, ким був доволі багаторічний, як для Грузії, керівник уряду Георгій Квірікашвілі. Народився він у Тбілісі 20 липня 1967 року в родині філологині та економіста. 1984 року закінчив зі золотою медаллю одну з найпрестижніших шкіл республіки – фізико-математичну школу-інтернат імені В. М. Комарова.
Квірікашвілі здобув три дипломи. Спершу – лікаря, закінчивши Тбіліський державний медичний інститут. Згодом – економіста, провчившись у Тбіліському державному університету ім І. Джавахішвілі. І нарешті – фінансиста, успішно пройшовши магістратуру в Університеті Іллінойсу (США).
Кар'єра в Квірікашвілі складалася якнайкраще. 1993 року він, ще навчаючись на факультеті економіки, розпочав працю заступником директора кредитного департаменту «Об'єднаного банку Грузії». Далі працював на керівних посадах у кількох комерційних банках.
1999 року, за президентства Едуарда Шеварднадзе, Квірікашвілі запросили на роботу в Державній канцелярії на посаду заступника начальника служби фіскальних, монетарних і міжнародних економічних відносин. Того ж року його обрали до парламенту Грузії за списком від провладної партії «Союз громадян Грузії». У законодавчому органі він обіймав посаду заступника голови комітету з економічної політики.
Та «Революції троянд» в листопаді 2003 року змусила Квірікашвілі надовго піти з політики. Він повернувся у комерційно-банківську сферу.
У 2006 році Квірікашвілі влаштувався на роботу в Cartu Bank, який належить грузинському мільярдерові Бідзіні Іванішвілі. Там він обіймав посаду генерального директора. Саме цей пункт в його біографії дозволив експертам називати Квірікашвілі «людиною Іванішвілі».
Тому й не дивно, що в жовтні 2012 року, коли створена Іванішвілі політична коаліції «Грузинська мрія» здобула перемогу над правлячим «Єдиним національним рухом», Георгій Квірікашвілі увійшов в уряд і очолив міністерство економіки та сталого розвитку. З першого вересня 2015 року він працював на посаді міністра закордонних справ Грузії. А вже в грудні 2015 року парламентська більшість представила на посаду нового прем'єр-міністра тоді ще 48-річного Георгія Квірікашвілі після того, як 23 грудня попередній голова уряду Іраклій Гарібашвілі оголосив про свою відставку.
Бідзіна Іванішвілі
Отже, можна сказати, що останні 12 років «сірий кардинал грузинської політики» Іванішвілі фактично «вів» свого протеже Квірікашвілі. Але от несподівано між ними пробігла чорна кішка. Ще раніше експерти вказували на різні підходи обох політиків до концепції економічного розвитку країни.
На згаданій прес-конференції Георгій Квірікашвілі визнав, що вже упродовж кількох років у нього були серйозні розбіжності з головою партії Бідзіною Іванішвілі про методи подолання соціально-економічної кризи. Квірікашвілі дотримувався правих поглядів і підходів у питанні про методи покращення рівня життя в країні. Він виступав проти підвищення ролі держави в управлінні господаркою. Тим часом мільярдер Іванішвілі підходив до тих самих питань з лівих позицій, чи, доречніше сказати, з позицій лівого популізму.
«Між мною і правлячою командою виявилися розбіжності в поглядах на певні напрямки. Конкретніше, мова йшла про економічну політику, яку проводить уряд під моїм керівництвом. В останні місяці виникла низка фундаментальних питань, за якими у нас з головою партії були відмінні позиції. Це нормальний процес. Починаючи з 2012 року, ніколи не уникав полеміки. Я думаю, сьогодні настав той момент, коли лідер партії повинен отримати можливість сформувати новий кабінет, виходячи з тих поглядів, які є у нього», – сказав на завершення прес-конференції Квірікашвілі.
Посприяли відставці прем’єр-міністра масові акції протесту в Грузії, спричинені убивством двох підлітків наприкінці минулого року. Нагадаємо у кількох словах, про що мова. Інцидент трапився у центрі Тбілісі першого грудня 2017 року. Були вбиті 16-річні школярі Давид Саралідзе і Леван Дадунашвілі. Жорстоке вбивство викликало великий резонанс в Грузії. На лаві підсудних опинилися двоє неповнолітніх. Прокуратура звинувачувала обох в спільному вбивстві Саралідзе, а одного з них – у вбивстві Дадунашвілі. 31 травня тбіліський міський суд визнав одного з підозрюваних винним в умисному вбивстві Дадунашвілі. Другому обвинуваченому в цій справі суд перекваліфікував провину, визнавши його винним не в убивстві, а в спробі умисного вбивства. Водночас обидва були визнані невинними в груповому вбивстві Давида Саралідзе.
Оголошення вироку викликало хвилю обурення. На переконання Зази Саралідзе, батька одного з убитих, справжніх винуватців трагедії покриває колишній високопоставлений співробітник генпрокуратури Мірза Субеліані, син котрого також брав участь в бійці.
Відтоді в Тбілісі перманентно проходять масові акції протесту, до яких долучилися опозиційні політичні сили. Під їхнім тиском у відставку пішов генеральний прокурор Грузії Іраклій Шотадзе. Але цього опозиції виявилося мало: вона зажадала відставки уряду.
Георгій Квірікашвілі на початку червня рішуче відмовлявся йти у відставку під тиском акцій протесту, на яких владу звинувачували в небажанні розслідувати вбивство в Тбілісі двох підлітків. Але от відставка уряду відбулася. Голова політради партії Міхеїла Саакашвілі «Єдиний національний рух» (ЄНР) Ніка Мелія зразу ж назвав демісію уряду «перемогою опозиції». І тепер ЄНР лаштує плани на осінь, коли в країні відбудуться президентські вибори. Міхеїл Саакашвілі вже заявив про свій намір повернутися на батьківщину президентом.
Хоча, як стверджують грузинські експерти, навряд чи можна вважати відставку Квірікашвілі перемогою ЄНР. От, приміром, тбіліський політолог Гія Хухашвілі в інтерв’ю для «Радіо Свобода» зазначає: «Я думаю, що всі ці вуличні рухи ніяк не пов'язані з цим рішенням. Це рішення більше пов'язане з управлінською кризою, тому що ефективність ця влада втратила вже давно, і потрібні системні зміни для того, щоб набрати певної динаміки розвитку. Цей кабінет міністрів не відповідав тим викликам, перед якими стоїть країна, і це дуже відчувалося всередині країни. Можливо, зовні це бачиться по-іншому, але всередині все це було видно. Що найголовніше, інституційний порядок був абсолютно зруйнований, і треба було щось зробити – тобто почати системні зміни. Зрозуміло, що системні зміни треба починати з виконавчої влади».
Хоча експерти не відкидають, що певні шанси на перемогу в опозиційного «Єдиного національного руху» таки з’явилися. Адже провладна сила починає чимраз більше втрачати внутрішню єдність, а заразом – популярність у суспільстві.
Тим часом вже стала відомою найімовірніша кандидатура наступного прем’єр-міністра. Це чинний 36-річний міністр фінансів Мамука Бахтадзе.
До призначення міністром фінансів в 2017 році Бахтадзе чотири роки очолював ЗАТ «Грузинська залізниця». Також він очолював Міжнародну енергетичну корпорацію Грузії (в 2010-2012 роках), був членом наглядової ради мережі готелів «Рчеулі».
Мамука Бахтадзе
Що цікаво, ще досить недавно Бахтадзе був прихильником, а головне – офіродавцем партії «Єдиний національний рух» Міхеїла Саакашвілі. Щоправда, це було в той час, коли ЄНР перебував при владі, а Саакашвілі був президентом Грузії. Коли ж влада змінилася, Бахтадзе усвідомив свою помилку й вчасно переорієнтувався на переможця.
Оскільки Бахтадзе рекомендовано зі санкції Іванішвілі, то можна припустити, що новий прем’єр відповідатиме лівопопулістському курсу лідера партії. А отже, соціально-економічна ситуація в Грузії лише погіршуватиметься. І це дійсно збільшуватиме шанси опозиції на перемогу.