Андрій Квятковський

 

Виповнилося 80 років від часу масових розстрілів в’язнів «Соловецької тюрми особливого призначення» (СТОН), вчинених НКВДистами 27 жовтня – 4 листопада 1937 року в лісовому урочищі Сандармох поблизу тодішнього селища Медвежа Гора (з 1938 року – місто Медвеж'єгорськ, теперішня Республіка Карелія, РФ).

 

 

За дивним збігом обставин, загальна кількість розстріляних у Сандармоху восени 1937 року окреслена зловісно-містичною цифрою 1111. Із них 287 – вихідці різних національностей з України та прилеглих до неї українських етнічних чи історичних територій (Кубань, Стародубщина тощо), а також етнічні українці – уродженці інших регіонів колишньої Російської імперії або й інші особи, своєю долею вагомо пов’язані з Україною.

 

Передісторія цієї трагічної події почалася 16 серпня того ж року. Саме того дня з'явилася «спеціальна директива» наркома внутрішніх справ СРСР М.Єжова за №59190.

 

Директива передбачала «з 25 серпня розпочати й у двомісячний термін закінчити операцію з репресування найактивніших контрреволюційних елементів із числа утримуваних у тюрмах ГУДБ [Головного управління державної безпеки – Z], засуджених за шпигунську, диверсійну, терористичну, повстанську та бандитську діяльність, а також членів антирадянських партій (…) та інших контрреволюціонерів, які проводять в тюрмах ГУДБ активну антирадянську роботу». Через великий наплив того року репресованих людей до концтаборів чекісти вирішили їх «почистити» від найбільш небезпечних «політичних». Тим більше, що терміни ув’язнення більшості з них якраз спливали, а повертати таких осіб у радянське суспільство було для сталінського режиму надто небезпечним.

 

Для найбільшої в’язниці ГУДБ – «Соловецької тюрми особливого призначення» (СТОН) – було «затверджено для репресування 1200 осіб». У реаліях, як бачимо, вийшло 1111.

 

Цією цифрою розстріляних на межі жовтня-листопада 1937 року соловецька масакра не обмежилася. Ще 509 в'язнів СТОНу знищили в грудні того ж року, але вже не в Сандармоху, а десь у Ленінградській області (зокрема, серед них була Володимира Крушельницька, дочка Антона, розстріляного в Сандармоху). Останню групу в'язнів табору розстріляли просто на Соловках 17 лютого 1938-го. Після цього влада в НКВД перемінилася, і від серпня 1938 року почалися «розстріли розстрільників» – тих, хто рік перед тим віддавав накази про знищення «зайвих» соловецьких в’язнів.

 

Але повернемося до цифри 287 розстріляних українців і вихідців з України. Вона походить з так званого «списку Сандармоху». Про те, хто, як і коли його складав, де він був опублікований тощо, можна дізнатися з однойменної статті в українській Вікіпедії. Повна назва списку – «Соловецькі в'язні-українці й особи, чиї долі пов'язані з Україною, розстріляні в урочищі Сандармох 27.10. – 4.11.1937 року».

 

Ми вирішили виокремити з нього представників колишньої (уже на той час) т. зв. «підавстрійської України». І виявилося, що серед згаданих 287 розстріляних умовних «українців» було 63 вихідця з Галичини (різних національностей) і один буковинець. Нижче наводимо їхні прізвища та біографічні відомості:

 

 

Альвайль Зігурд Адольфович (у слідчих документах також Альваль Зігурт, Зігор, Зігура), 1890 р. н., уродж. с. Великі Глібовичі (нині Перемишлянського р-ну Львівської обл.), німець, освіта вища, у минулому штабс-капітан російської, обер-лейтенант австрійської і Української галицької армії (УГА), позапартійний. Працював завідувачем німецької секції Одеського окружного, згодом — губернського відділів народної освіти; директор Одеського навчального кооперативного комбінату, професор Одеського інституту інженерів зв'язку, проживав: м. Одеса, вул. Подбєльського, 38-б, кв. 12.

Арешт: 15.01.1933 (у справі «Української військової організації» — «УВО»). Судтрійка ¹ при колегії ГПУ УССР 14.11.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табірний пункт Кремль ², у травні 1937-го переведений на Кемперпункт ³).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО ⁴ 09.10.1937). Одночасно розстріляні його «спільники» Ф.В.Бардашевський і Т.І.Винницький.

Реабілітований: Одеським облсудом 05.10.1959; Президією Архангельського облсуду 29.12.1959 (Галузевий державний архів Служби безпеки України [ГДА СБУ], Одеса. — Спр. 10990-П; УФСБ Росії по Республіці Карелія [УФСБ РФ РК]. Спр. — П-9410).

 

 

 

Атаманюк Василь Іванович (Атаманюк-Яблуненко, псевдонім — Василь Яблуненко), 1897 р. н., уродж. с. Яблунів (нині Косівського р-ну Івано-Франківської обл.), українець, з селян, освіта вища, закінчив юридичний факультет Львівського університету (1915), позапартійний, у минулому офіцер австрійської армії, служив перекладачем, згодом — січовий стрілець. У 1918—1920 роках у Катеринославі, працював у редакції газети «Боротьба» й завідувачем трудшколи, з 1922 року — в Києві. Журналіст, поет, перекладач, літературознавець, один з організаторів літоб'єднання «Західна Україна» та редактор його однойменного збірника, літредактор Київського радіоцентру.

Проживав: м. Київ.

Арешт: 31.01.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 01.10.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ ⁵. Відбував покарання: Карлаг (працівник редакції газети «Путевка», викладач машинопису навчального комбінату, директор Долинського маслозаводу); Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: Ленінградським облсудом 21.06.1965 (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 57239-ФП).

 

 

 

Баб'як Василь Васильович, 1895 р. н., уродж. с. Дусанів (нині Перемишлянського р-ну Львівської обл.), українець, із селян, освіта вища, закінчив природничий факультет Українського вільного університету в Празі (в УССР приїхав 1927 року на запрошення С.Л.Рудницького), позапартійний, у минулому хорунжий УГА, викладач садово-декоративного технікуму, доцент Харківського університету, геолог Донбаського водного тресту. Проживав: м. Харків, Шаміловка, вул. Мінська, 40.

Арешт: 20.01.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки (табірний пункт Кремль), працював на торфорозробках, у сільгоспі.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989; прокуратурою Харківської обл. 18.01.1993 (Державний архів Харківської області (ДАХО). — Ф. Р-6452. — Оп. 6. — Спр. 556; Регіональне управління ФСБ РФ по Архангельській області (РУ ФСБ РФ АО). Спр. — П-14791).

 

 

 

Бадан-Яворенко Олександр Іванович, 1894 р. н., уродж. с. Вілька Мазовецька (нині с. Волиця Жовківського р-ну Львівської обл.), українець, із селян, освіта вища, закінчив юридичний, філософський факультети і дипломатичну академію університетів Кракова, Відня та Праги, був членом КП Чехословаччини (з 1920), членом КП(б)У (1925—1929), у минулому підпоручик австро-угорського війська, учасник боїв за Львів під час українсько-польської війни. Мав громадянство Чехословаччини (після 1919 до 1926). Перебуваючи в еміграції, був секретарем голови Директорії В.Винниченка. Прибув до УССР 1926 року, працював у Держплані, вчений секретар Наркомосу (1927—1930), зав. редакції чужомовних словників УРЕ (1931—1933), професор Комуністичного університету ім. Артема, доктор права, викладач історії в харківських вишах (1930—1933). Проживав: м. Харків.

Арешт: 19.02.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-2, 4, 6, 8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Верхньоуральський політізолятор ОГПУ в Уральській області; Білбалтлаг ⁶, Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: Військовим трибуналом (ВТ) Київського військового округу (КВО) 18.02.1959 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 4. — Спр. 1419).

 

 

 

Баран Михайло Лукич, 1884 р. н., уродж. м. Скала (нині смт Скала-Подільська Борщівського р-ну Тернопільської обл.), українець, освіта вища, закінчив фізико-математичний факультет Чернівецького університету та курси Торговельної академії (Львів), був членом КП Австрії, партії соціал-демократів України з 1908 р., КП(б)У (1918—1933), у минулому офіцер австрійської армії (1905—1906), сотник УСС (1914, потрапив у російський полон), комісар РСЧА ⁷ (1918—1922), був зав. управління науки Наркомосу УССР, працював в апараті ЦК КП(б)У. Професор, зав. кафедри ленінізму Інституту професійної освіти, з 1932 р.— директор Інституту літературознавства ім. Т.Шевченка при ВУАН. Проживав: м. Київ, вул. Ольгинська, 1, кв. 27.

Арешт: 30.08.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 14.02.1934, ст. 54-2, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Дмитлаг; Соловки (табірний пункт Кремль).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: ВС Карело-Фінської ССР 10.07.1956; судколегією ВС УССР 19.02.1958 (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 48001-ФП; РУ ФСБ РФ АО. Спр. — П-11618).

 

* * *

Бардашевский Федір Васильович, 1891 р. н., уродж. с. Обельниця (нині Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл.), українець, освіта вища, позапартійний, із селян, у минулому офіцер австрійської, галицької та української армій (1915—1918). З 1920-го в Одесі, вчитель школи-семирічки фабрично-заводського навчання № 11, вчитель польської школи №42. Проживав: м. Одеса, вул. Свердлова, 28, кв. 19.

Арешт: 22.02.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 14.11.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг, Соловки (табірний пункт Кремль), працював на загальних роботах.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937). Одночасно розстріляні його «спільники» З.А.Альвайль і Т.І.Вінницький).

Реабілітований: Одеським облсудом 24.10.1959; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ГДА СБУ, Одеса. — Спр. 10963-П, РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-14013).

 

* * *

Білий Михайло Іванович, 1891 р. н., уродж. м. Городок (нині Львівської обл.), українець, із селян, закінчив учительську семінарію, позапартійний, служив в австрійській армії (1910—1918), технічний редактор газети «Заготівля та експорт» Наркомзовнішторгу УССР. Проживав: м. Харків, Юр'ївський пров., 12.

Арешт: 23.11.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 24.02.1934, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Дмитлаг; Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Харківської обл. 20.10.1989 (ДАХО. — Ф. Р-64521. — Оп. 5. — Спр. 968).

 

* * *

Білий Михайло Степанович, 1882 р. н., уродж. с. Велика Березовиця (нині смт Велика Березовиця в Тернопільському р-ні Тернопільської обл.), українець, закінчив робітфак Сільськогосподарського інституту, був членом ВКП(б) (з 1920), службовець, заступник завідувача міськземвідділу, проживав у Харкові.

Арешт: 25.12.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 24.02.1934, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: ВТ КВО 10.02.1959 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 4. — Спр. 1415).

 

* * *

Вальда-Франовський (Фарановський) Олександр Казимирович, 1893 р. н., уродж. м. Підволочиськ (нині смт Підволочиськ у Тернопільській обл.), українець [німець], з дворян, освіта вища [н/вища], навчався в сільгоспакадемії, агроном, позапартійний, у минулому штабс-капітан (ротмістр кавалерії) в арміях Врангеля і Денікіна. У 1921 р. заарештований як «організатор повстання на Україні», перебував під слідством у м. Мелітополі. Втік з тюрми губчека, переховувався в горах Криму, жив під вигаданим прізвищем Вальда. Служив начальником штабу Окремої Кавказької бригади РСЧА, військовим представником (1921—1922, Крим), згодом — агроном Київської дослідної станції (1923—1924), працівник земвідділу (1924—1930, Дніпропетровськ), агроном (1930—1932, Харків), завідувач сектору Всеукраїнського кооппромхарчоб'єднання. Проживав: м. Харків, вул. Римарська, 6, кв. 16.

Арешт: 21[20].04.1932 р. Судтрійка при колегії ГПУ УССР 19.11.1932, ст. 54-7 (за ін. даними, 54-11) КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Свірлаг (23.05.1934 рішенням трійки ПП ОГПУ за ст. 58-11 і 17, 82 ч. 1 дістав 2 роки штрафізолятора), далі — Соловки.

Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 08.09.1989; прокуратурою Харківської обл. 17.10.1989 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 5. — Спр. 904; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-16701).

 

* * *

Вінницький Тарас Іванович (він же Кюнц Франц Михайлович), 1890 р. н., уродж. м. Ходорів (нині Жидачівського р-ну Львівської обл.), українець, зі службовців, освіта вища, у минулому офіцер австрійської армії та УГА, був членом ВКП(б), завідувач навчальної частини робітфаку при Одеському енергоінституті. Проживав: м. Одеса, вул. Перекопської Перемоги, 43.

Арешт: 23.02(22.06).1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 14.11.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг (прибув 14.06.1934), Соловки (табірний пункт Кремль).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Одеської обл. 10.07.1989; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ГДА СБУ, Одеса. — Спр. 19761-П; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-12989).

 

* * *

Вовк Степан Петрович, 1895 р. н., уродж. с. Голгоча (нині Підгаєцького р-ну Тернопільської обл.), українець, освіта вища, позапартійний, у минулому вояк австрійської армії. Викладач хімії. Проживав: м. Київ.

Арешт: за «участь у контрреволюційній організації». ОН ⁸ при НКВД СССР 26.03.1935, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табірний пункт Кремль).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою України 29.12.1989 (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 66656-ФП).

 

* * *

Глібовицький Богдан Авксентійович, 1900 р. н. (за ін. даними 1903), уродж. с. Худиківці (нині Борщівського р-ну Тернопільської обл.), росіянин (за ін. даними поляк), з родини священика, освіта середня, в СССР як політемігрант з 1923 р., був членом ВКП(б), закінчив кавалерійську школу ім. Будьонного, командир взводу кінних розвідників РСЧА. Проживав у Криму (м. Севастополь).

Арешт: 16.05.1932 ОВ 3-ї дивізії, ст. 58-6 КК РСФСР («польський шпигун»). Колегія ОГПУ 22.08.1932 — розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.

Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).

Реабілітований: Військовою прокуратурою Одеського ВО 22.05.1990 (ГДА СБУ, АР Крим. — Спр. 017489).

 

* * *

Горинський Йосип Карлович (він же Гаусман Тадеуш Морісовіч, у протоколі трійки — Горинський-Гаусман Йосип Карлович), 1904 р. н., уродж. м. Долина (нині Долинського р-ну Івано-Франківської обл.), за ін. даними — уродж. м. Львів, єврей, із сім'ї юриста, перебував на відповідальній роботі в КПЗУ. У лютому 1933 р. нелегально прибув до СССР, змінивши прізвище. Інженер-механік, конструктор заводу ім. Марті в Одесі. Проживав: м. Одеса, вул. Пішонівська, 16, кв. 2.

Арешт: 11.12.1934 (у справі «УВО»). ОН при НКВД СССР 21.07.1935, за «контрреволюційну діяльність» 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Одеської обл. 31.05.1989 (ГДА СБУ, Одеса. — Спр. 17564-П).

 

 

 

Гоца Василь Пилипович, 1885 р. н., уродж. с. Озерна (нині Зборівського р-ну Тернопільської обл.), українець, з селян, освіта вища, закінчив відділення українознавства (філософський факультет) Львівського університету, був членом Української партії радикалів Східної Галичини (до 1914), ВКП(б) (1918[1927]—1933). У минулому вояк австрійського війська, перебував у російському полоні в Сибіру, згодом — на фронті, політпрацівник РСЧА (1918—1921), освітянин, професор. Ректор Волинського інституту народної освіти в Житомирі (1928—1933). Проживав: м. Житомир.

Арешт: 03.08.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при ПП ГПУ УССР 14.02.1934, ст. 54-2, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг, був завідувачем музею; Соловки (табірний пункт Кремль).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: ВТ Прикарпатського військового округу (далі — ПрикВО) 04(05).10.1966; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ДАЖО. — Спр. 17848-П; РУ ФСБ РФ АО. Спр. — П-12929).

 

* * *

Гумецький Федір Михайлович, 1896 р. н., уродж. Галичини, українець, освіта вища, службовець, проживав: м. Москва.

Арешт: Колегія ОГПУ 05.09.1933, ст. 58-2, 6, 11 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табірний пункт Кремль, одиночна камера спецізолятора).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований.

 

* * *

Гуцуляк Семен Юрійович, 1897 р. н., уродж. с. Долішні Станівці (нині с. Нижні Станівці Кіцманського р-ну Чернівецької обл.), українець, зі службовців, освіта вища, закінчив соціально-економічний факультет Віденського університету (1924), економіст, у минулому лейтенант австрійської армії (1915—1917), воював у Франції та Німеччині, 1919-го повернувся на Буковину. Був членом КП Буковини (1920—1925) і ЦК цієї партії, КП(б)У (1928—1934). З 1921-го у Відні, з 1925-го в Харкові, член Президії Держплану УССР (1925—1933), директор совгоспу Свинартресту в с. Онуфріївка (Харківська обл.). Проживав у Харкові.

Арешт: 11.12.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 26.02.1934, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг, Соловки (табірний пункт Кремль).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: військовою прокуратурою КВО 31.12.1964; Архангельським облсудом 10.03.1965 (Державний архів Кіровоградської області. — Спр. 7915-ФПД; РУ ФСБ РФ АО. Спр. — П-11370).

 

 

 

Демчук Петро Іванович, 1900 р. н., уродж. м. Городенка (нині Івано-Франківської обл.), українець, із селян, освіта вища, закінчив Віденський університет права (юридичний і філософський факультети, 1920—1924), аспірантуру при Інституті марксизму-ленінізму (1927). У минулому січовий стрілець (1915—1918), вступив до лав УГА, боровся проти поляків і більшовиків (1918—1919), червоний партизан, комісар загону (1920), був членом КПЗУ (з 1919), КП(б)У (1929—1933). У 1925 р. секретар консульської частини Повпредства СССР у м. Відень (Австрія). В УССР прибув 1925 р., закінчив аспірантуру при Українському інституті марксизму-ленінізму (1927). Юрист, філософ, керівник кафедри діамату Комуністичного інституту совєтського будівництва і права. Професор, член-кореспондент ВУАН (1932), входив до складу філософської комісії при ВУАН. Проживав: м. Харків, вул. Артема, 1, кв. 29.

Арешт: 05.05.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль), на канцелярській роботі, переведений на табпункт Муксалма, оголошував голодування.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: Архангельським облсудом 20.08.1959; ВС УССР 13.05.1961 (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 53517-ФП; УФСБ РФ РК. — Спр. П-9152).

 

 

 

Дідушок Василь Федорович (брат-близнюк П. Ф. Дідушка-Гельмера), 1889 р. н., уродж. с. Княже (нині Золочівського р-ну Львівської обл.), українець, освіта вища юридична, капітан армії Австро-Угорщини (1914—1917), командир батальйону, потім куреня українських Січових стрільців (1918), отаман, начальник штабу Головної губернської військової комендатури Київщини, полковник Армії УНР, начальник штабу комендатури Києва і Київської фортеці, згодом начальник штабу Корпусу УСС. Був членом ВКП(б), співробітником Розвідуправління Генштабу РСЧА. Як військовий розвідник-нелегал (1920—1932) працював у Польщі, Румунії, де був засуджений за шпигунство (1923) і провів три роки у в'язниці. Співробітник нелегальної резидентури в Харбіні (Китай, 1926—1929), у Фінляндії (1929—1930), заступник резидента у Відні (Австрія, 1931—1932), резидент у Берліні (1932). Відкликаний з-за кордону 1932 р.

Арешт: Колегія ОГПУ 02.09.1933, ст. 58-6 КК РСФСР — розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований.

 

* * *

Дідушок Володимир Федорович, (брат Василя і Петра Дідушків), 1897 р. н., уродж. Львівщини, українець, освіта вища, у минулому взводний командир армії Австро-Угорщини, чотар УГА, був членом КП(б)У, відповідальний секретар ревізійної комісії дорожнього комітету Управління Південно-Західної залізниці, проживав: м. Київ.

Арешт: ОН при НКВД 29.12.1935, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою України 13.03.1989 (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 58587-ФП).

 

 

 

Дідушок Петро Федорович, (псевдонім Гельмер, брат-близнюк В.Ф.Дідушка), 1889 р. н., уродж. с. Княже (нині Золочівського р-ну Львівської обл.), українець, освіта вища, закінчив Львівський університет (право, 1914) і Берлінський університет (1921). У минулому офіцер армії Австро-Угорщини, командир куреня УСС, потрапив у російський полон, перебував у таборі в Симбірську (нині Ульяновськ, РФ). У період Гетьманату — секретар Українського національного союзу, згодом секретар Директорії, дипломат УНР. Від 1920 р. — секретар Закордонного бюро Української соціал-демократичної робітничої партії в Берліні (Німеччина). Був членом КП(б)У, 1930-го прибув до Москви під прізвищем Гельмер, економіст, начальник іноземного відділу Головного управління Цивільного повітряного флоту СССР (Аерофлот).

Арешт: 04.12.1934, звинувачений у приналежності до ОУН. ОН при НКВД 26.03.1935, ст. 54-8, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: ВТ КВО 24.04.1956 (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 36494-ФП).

 

* * *

Дудкевич Казимир Іванович, 1908 р. н., уродж. м. Львів, українець, з селян, освіта вища, викладач філософського факультету Львівського університету. В СССР з 1930 року. Аспірант-кінорежисер «Союзкіно», проживав: м. Москва.

Арешт: у січні 1930. Колегія ОГПУ 05.09.1933, ст. 58-2, 6, 11 КК РСФСР, 10 років позбавлення волі. Відбував покарання: Соловки, 1934 р. таємно надіслав листа нареченій (проживала на тогочасній території Польщі).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований.

 

* * *

Ерстенюк Микола Васильович, 1892 р. н., уродж. с. Перерісль (нині Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл.), українець, зі службовців, освіта вища, навчався на юридичному факультеті Львівського університету, закінчив юрфак Карлового університету в Празі, правознавець. У минулому поручник армії Австро-Угорщини, від 1916, після поранення, служив у Воєнному архіві у Відні, хорунжий УГА. Був членом КП Чехо-Словаччини. Приїхав до УССР 1924 р., особистий секретар і прокурор для доручень при наркомі юстиції УССР та генеральному прокурорі УССР М. Скрипнику (1925—1927), згодом — помічник вченого секретаря Наркомосу УССР, особистий секретар наркома освіти УССР (1927—1933). Проживав: м. Харків, вул. Садова, 14.

Арешт: 19.02.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-2, 3, 4, 6, 8, 10, 11, 13 КК УССР, 10 років позбавлення волі. Відбував покарання: Білбалтлаг; Соловки (табірний пункт Кремль, одиночна камера спецізолятора).

Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).

Реабілітований: Прокуратурою України 03.08.1989; прокуратурою Архангельської обл. 08.09.1989 (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 66851-ФП; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-16700).

 

* * *

Ільницький Володимир Володимирович (він же Телеп'янович Йосип Іванович), 1898 р. н., уродж. с. Івашківці на Галичині, українець, із селян, освіта вища, закінчив сільгоспінститут (за ін. даними, не закінчив), у минулому унтер-офіцер УГА (1916—1919), ад'ютант у РСЧА (1919—1924), позапартійний, заввідділу постачання НДІ педагогіки УССР. Проживав: м. Харків, вул. Батуринська, 9 кв. 7.

Арешт: 13.07.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 8, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки (табірний пункт Кремль).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою України 19.04.1989; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 61300-ФП; РУ ФСБ РФ АО. Спр. — П-14795).

 

 

 

Ірчан Мирослав Дмитрович (Баб'юк Андрій Дмитрович, Мирослав Ірчан), 1897 р. н. (у протоколі трійки — 1896), уродж. с. П'ядики (нині Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.), українець, з селян, освіта вища, закінчив Львівську учительську семінарію, навчався в Карловому університеті (Прага), у минулому поручник австрійської армії, хорунжий УГА, був членом КПЗУ, КП Канади (з 1922 р. по 1929 р. жив у Канаді), КП(б)У, письменник-драматург, відповідальний редактор журналу «Західна Україна». Проживав: м. Харків.

Арешт: 28.12.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 28.02.1934, ст. 54-6, 8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: 4-те відділення ББК (Сегежа); Соловки (табпункт Кремль), брав участь у виставах табірного театру.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: ВТ КВО 03.04.1956 (ГДА СБУ, Харків. — Спр. 021515).

 

* * *

Качанюк Михайло Адамович, 1889 р. н., уродж. с. Кути (нині Буського р-ну Львівської обл.), українець, з робітників, освіта вища юридична, закінчив Львівський (1914) і Карлів (Прага, 1920—1922) університети, доктор філософії Українського вільного університету (Прага, 1923), позапартійний. У минулому офіцер австрійської армії і УГА, від 1920 р. — у таборі для інтернованих українських вояків у Чехословаччині. Письменник, літературознавець, перекладач. Переїхав до УССР 1924-го (Харків), член лiторганізації «Захiдна Україна» (1926). Працівник Інституту Тараса Шевченка, від 1932–го — референт з драматургії Всеукраїнського товариства драматургів і композиторів. Проживав: м. Харків, пл. Фейєрбаха, 12.

Арешт: 31.12.1932 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою України 19.04.1989, прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 61301-ФП; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-14790).

 

* * *

Клосс Михайло Миколайович, 1905 р. н., уродж. с. Молотів (нині в Жидачівському р-ні Львівської обл.), українець, освіта середня, був членом КП Німеччини (нелегально перейшов з Польщі до Німеччини, звідки прибув до СССР). Прядильник фабрики «Червона нитка». Проживав: м. Харків.

Арешт: Судтрійка при колегії ГПУ УССР 25.05.1934, ст. 54-6, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (командировка Нова Соснова), звинувачений у «контрреволюційній діяльності, спрямованій на зрив трудової політики табору».

Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою КВО 17.04.1989; прокуратурою Архангельської обл. 08.09.1989 (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 62098-ФП).

 

* * *

Книшик Олексій Михайлович (варіант прізвища — Книшек), 1896 р. н., уродж. с. Міженець (нині Старосамбірського р-ну Львівської обл.), українець, з робітників, освіта початкова, швець. У минулому служив в австрійській армії (1914—1918), був членом ВКП(б). Служив у київській міліції наглядачем (1925—1930), помічник начальника охорони кооперативів при промисловій міліції (1930—1932). Проживав: м. Київ, вул. Басейна, 5-б.

Арешт: 30.11.1932 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 6 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: 4-те відділення Білбалтлагу; Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою КВО 14.06.1989; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 60580-ФП; РУ ФСБ РФ АО. Спр. — П-12990).

 

 

 

Козоріз (Козоріс) Михайло Кирилович (варіант — Кірович), 1882 р. н. (у протоколі трійки 1880 — помилка), уродж. м. Калуш (нині Івано-Франківської обл.), українець, з міщан, освіта вища, закінчив юридичний факультет Львівського університету (1912). За царату був висланий до Сибіру (1914—1917), згодом — секретар Вінницької губернської земельної управи, вчитель гімназії, за Гетьманату — арештований. Відтак повітовий комісар ЗУНР у Делятині, Косові (1919), вояк УГА, був членом ВКП(б) (1920—1933). Служив у державних установах УССР: зав. профшколи на Уманщині, слідчий, секретар окружного суду в Києві, у 1927—1930 роках — секретар уповноваженого Укрголовнауки Наркомосу УССР, закінчив аспірантуру при Українському науковому інституті книгознавства. З 1930-го — в системі ВУАН. Письменник, діяч літоб'єднання «Західна Україна» (з 1925). Проживав: м. Київ.

Арешт: 14.[05.]02.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 01.10.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки (табпункт Кремль).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: ВТ КВО 10.02.1959 (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 49757-ФП).

 

 

Поранені в бою на Лисоні стрілецькі старшини у віденському шпиталі (листопад 1916 року): підхорунжий Клим КОНИК, поручник Осип Яримович і підхорунжий Осип Федаків (світлина з книги «Історія леґіону УСС» О.Думіна, 1936)

 

Коник Климентій Йосипович (варіант імені — Клим), 1888 р. н., уродж. м. Сянік на Лемківщині (нині м. Сянок Підкарпатського воєводства, Польща), українець, син судового чиновника, освіта вища, навчався на юридичному відділі Львівського університеті, в офіцерській школі в Еґендорфі (1913), закінчив правничий факультет Віденського університету (1914), у минулому офіцер австрійської армії, УГА, РСЧА (слідчий окремого відділу дивізії), був членом КП(б)У (1920—1933), служив у системі освіти, ректор Житомирського інституту народної освіти (1925—1928) і Одеського інституту народного господарства (1928—1929), працював у Наркомосі УССР, заступник завідувача відділу Головнауки, згодом керівник групи планування науки при Держплані УССР. Проживав: м. Харків, вул. К. Лібкнехта, 65, кв. 6.

Арешт: 05.[04.]05.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-11, 6, 7 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: 1956 р. (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 52281-ФП).

 

* * *

Корбутяк Василь Юлійович (Юрійович), 1883 р. н., уродж. с. Балинці (нині село Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.), українець, із селян, освіта початкова, у минулому заробітчанин у Канаді й США, був членом Української федерації Соціалістичної партії США (1916), КПЗУ (1923—1925, з 1925 р. — член її ЦК), ВКП(б). Повернувся на батьківщину 1920 р., організатор виступу селян у містечку Заболотів (нині смт Заболотів Снятинського р-ну). Зазнав гонінь польської влади й 1930 р. виїхав до УССР. Був директором Чугуївського ощадбанку (Харківська обл.), завідувачем Граківської агрохімічної [агротехнічної] бази НДІ хімії. Проживав: [ст. Гракове Південної залізниці], м. Чугуїв Харківської обл.

Арешт: 17.06.1933 у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 10.11.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: ВТ КВО 18.02.1959 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 4. — Спр. 1416).

 

* * *

Коренківський Павло Лук'янович (варіанти — Кореньківський, Лукич), 1900 р. н., уродж. с. Сороцьке (нині Теребовлянського р-ну Тернопільської обл.), українець, із селян, освіта вища, закінчив Харківський медінститут (1928), у минулому служив в австрійській армії (1918), УГА й РСЧА (1918—1920), був членом КП(б)У (1926[28]—1933), асистент (реєстратор) у Медінституті (1928—1933). Проживав: м. Харків.

Арешт: 17.06.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 8, 11 КК України, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989; прокуратурою Харківської обл. 18.10.1989 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 5. — Спр. 921; РУ ФСБ РФ АО. Спр. — П-15385).

 

 

 

Косар-Заячківський Мирон Титович (Косар — партійний псевдонім), 1897 р. н., уродж. с. Довге (Галичина), за ін. даними — м. Коломия (нині Івано-Франківської обл.), з сім'ї службовця, українець, освіта н/вища, навчався на медичному факультеті Львівського університету (1917—1918), у минулому санітарний унтер-офіцер австрійської армії, потрапив до російського полону, згодом — полковий лікар в УГА (1918—1919), військовий лікар галицького полку 45-ї дивізії Червоної армії (1920), був членом КП(б)У. З 1922-го — на педагогічній і партійній роботі в УССР, партпрацівник на Черкащині, з 1926-го — зав. відділу агітації ЦК КП(б)У в Харкові, підпільник на Західній Україні (1928—1933), був секретарем, членом політбюро ЦК КПЗУ, кандидат у члени ЦК КП Польщі (з 1932). Редактор журналу «Наша правда». Відкликаний до Харкова 1933 р.

Арешт: 1934 р. (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 29.05.1934, ст. 54-6, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: ВС СССР 04.04.1956 (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 38869-ФП).

 

 

 

Крушельницький Антін Владиславович, 1878 р. н., уродж. м. Ланьцут (нині місто Підкарпатського воєводства, Польща), українець, зі службовців, освіта вища, закінчив філософський факультет Львівського університету (1901), був членом Українсько-Руської радикальної партії, у минулому педагог, бургомістр м. Городенка (1915), член Української національної ради ЗУНР (1918), міністр освіти УНР (за часів Директорії). Після 1919 р. жив у Відні, згодом повернувся до Львова, редагував журнали, зазнав гонінь польської влади (ув'язнення, заборона видавничих проектів). Переїхав із сім'єю в УССР (1934), літератор, співробітник «Української совєтської енциклопедії», проживав: м. Харків (будинок «Слово»).

Арешт: 05(06).11.1934 (у справі «Об'єднання українських націоналістів»). В/с ВК ВС СССР у м. Києві 28.03.1935, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (політізолятор Кремля, табпункт Муксалма), оголошував голодування.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937). (Його сини Іван і Тарас розстріляні в м. Київ у грудні 1934 р.; сини Богдан і Остап розстріляні разом з ним, донька Володимира етапована із Соловків і розстріляна в Ленінградській обл. (08[09].12.1937).

Реабілітований: ВК ВС СССР 19.10.1957; Архангельським облсудом 03.12.1957 (ГДА СБУ. — Спр. 44987-ФП; УФСБ РФ РК. Спр. — П-5186).

 

 

 

Крушельницький Богдан Антонович, 1906 (за ін. даними 1907) р. н., уродж. м. Станіслав (нині Івано-Франківськ; за ін. даними наводився в м. Коломия, нині Івано-Франківської обл.), українець, освіта вища, навчався в Українському вільному університеті, Українській господарській академії в Подєбрадах (Чехо-Словаччина, нині Чехія) та Карловому університеті в Празі, економіст. У 1929-му повернувся до Львова, у травні 1934-го разом з родиною Крушельницьких переїхав до Харкова, вчитель 1-ї середньої школи в с. Вільшани на Харківщині й викладач райколгоспшколи. Проживав: м. Харків.

Арешт: 05.11.1934 у Вільшанах (у справі «Об'єднання українських націоналістів»). ОН при НКВД СССР 26.03.1935, ст. 54-8 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (політізолятор Кремля, табпункт Анзер).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: Харківським облсудом 19.12.1958 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 2. — Спр. 2808).

 

 

 

Крушельницький Остап Антонович, 1913 р. н., уродж. м. Городенка (нині в Івано-Франківській обл.), українець, освіта вища, позапартійний. В УССР з травня 1934-го, викладач німецької мови в Інституті променергетики. Проживав: м. Харків.

Арешт: 14.12.1934 (у справі «Об'єднання українських націоналістів»). ОН при НКВД СССР 10.04.1935, ст. 54-8 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (політізолятор Кремля, табпункт Анзер).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: Харківським облсудом 19.12.1958; прокуратурою Харківської обл. 21.09.1989 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 6. — Спр. 46).

 

* * *

Кубрак Йосип Микитович, 1899 р. н., уродж. с. Кукільники (нині Галицького р-ну Івано-Франківської обл.), українець, із селян [з ремісників], освіта н/середня, у минулому вояк австрійської армії і УНР (1915—1918), перебував у російському полоні, був членом УПСР (1917—1918) і УПСР (боротьбистів, 1918—1920), УКП, потім КП(б)У, працював у партійних органах (1918—1921), був робітником, згодом — завклубу політемігрантів у Харкові (1926—1928), помічник технічного керівника у видавництві УРЕ. Проживав: м. Харків.

Арешт: 09[08].03.1934 у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 25.05.1934, ст. 54-11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табірний пункт Кремль).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: Архангельським облсудом 09.12.1964; ВС УССР 23.01.1965 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 4. — Спр. 1847; РУ ФСБ РФ АО. Спр. — П-10969).

 

* * *

Кузняк Микола Григорович, 1895 р. н., уродж. с. Добрівляни (нині Заліщицького р-ну Тернопільської обл.), українець, з селян, освіта вища, навчався у Львівському й Віденському університетах (1913—1917), у минулому офіцер УГА. Від 1919 р. — в таборі для інтернованих вояків у Чехо-Словаччині. Після звільнення переїхав до Австрії (1923), потім до УССР (1925), був членом КП Австрії, КП(б)У (1925—1933). Викладав у навчальних закладах у Києві, згодом працював науковим співробітником і директором бібліотеки Українського інституту марксизму-ленінізму, проживав у м. Харків (вул. Кооперативна, 3, кв. 13). Директор і професор Інституту педосвіти в м. Маріуполь (нині Донецької обл.).

Арешт: 29(30).01.1933 (у справі «УВО»). Судрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки (табпункт Кремль).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Донецької обл. 15.12.1989; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ГДА СБУ, Донецьк. — Спр. 31135-ПФ; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-12930).

 

 

 

Курбас Олександр Степанович (Лесь Курбас, справжнє прізвище Янович), 1887 р. н., уродж. м. Самбір (нині Львівської обл.), українець, із сім'ї актора, освіта вища, навчався на філософському факультеті Віденського (1907—1908, 1911) і Львівського (1908—1910) університетів, у театральній школі, був членом УСДП (1903—1910). Керівник «Молодого театру» (1917—1922, м. Київ). Організатор і керівник театру «Березіль» (до 05.10.1933). Режисер, актор, педагог, народний артист УССР (1925). Проживав: м. Харків, будинок письменників «Слово», кв. 64. З грудня 1933 р. режисер, постановник Малого театру і Єврейського театру в Москві, тимчасово проживав: 3-тя Тверська-Ямська вулиця, 12, кв. 5.

Арешт: 25.12.1933 (у справі «УВО»), етапований у м. Харків (28[26].02.1934). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 09.04.1934, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: 4-те відділення Білбалтлагу; з жовтня 1936-го — Соловки (табпункт Кремль, ставив вистави в табірному театрі, переведений у табпункт Анзер).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: ВТ Північного військового округу 31.01.1957; президією Харківського облсуду 19.04.1957 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 1. — Спр. 7821; УФСБ РФ РК. — Спр. П-3843).

 

 

 

Лозинський Михайло Михайлович, 1880 р. н., уродж. с. Бабине (нині с. Бабин-Зарічний Калуського р-ну Івано-Франківської обл.), українець, із дворян, освіта вища, навчався у Львові, Відні, Цюриху, здобув ступінь доктора права у Віденському університеті (1914). У минулому публіцист і юрист, брав участь у діяльності Союзу визволення України, член Національної ради ЗУНР, учасник Паризької мирної конференції, був заступником держсекретаря закордонних справ уряду ЗУНР (1919). Професор міжнародного права Українського вільного університету (1921—1927, м. Відень, м. Прага). Прибув до УССР 1927 р., очолював кафедру права в Інституті народного господарства в Харкові (1928—1930), професор Всеукраїнського комуністичного інституту совєтського будівництва і права, старший науковий співробітник, член Комісії для вивчення совєтського права і будівництва ВУАН. Проживав: м. Харків.

Арешт: 22[21].03.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-[3], 4, 6 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (Кем, Савватіївський спецізолятор — з 23.11.1934).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: ВТ КВО 24.09.1957 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 2. — Спр. 389, 391, 393).

 

* * *

Максим'юк Юзеф Григорович (він же Гопкало Микола Федорович), 1907 (1903) р. н., уродж. м. Борислав (нині у Львівській обл.), українець (поляк), з робітників, освіта середня, член КПЗУ (1929—1932), слюсар, студент Всеукраїнського комуністичного сільгоспінституту ім. Артема (1932—1934). Проживав: м. Харків, вул. Артема, 54.

Арешт: 01.04.1934 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 29.05.1934, ст. 54-8, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: ВТ КВО 23.08.1957; прокуратурою Архангельської обл. (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 4. — Спр. 2505; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-14797).

 

* * *

Мандель Мойсей Ісаакович, 1893 р. н., уродж. м. Львів, єврей, із сім'ї торговця, освіта вища, навчався у Львівському й Краківському університетах. У минулому капрал австрійської армії, член партії «Поалей Ціон», СДП Австрії, компартій Польщі (1922—1924) і Західної України, юрист, журналіст. Перебував в ув'язненні в Польщі. У СССР з 1932 р. (за обміном політв'язнями), завідувач іноземного відділу редакції центрального органу КП(б)У «Комуніст». Проживав у м. Харків (готель «Новоросія»).

Арешт: 19.03.1934 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 25.05.1934, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки, працював касиром роздрібного магазину.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: Харківським облсудом 11.11.1988; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 4. — Спр. 2505; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-14800).

 

* * *

Олійник Василь Онуфрійович, 1900 р. н., уродж. с. Добромірка (нині Збаразького р-ну Тернопільської обл.), українець, освіта вища, в минулому унтер-офіцер УГА, був членом КП(б)У (1922—1933), секретар голови Совнаркому УССР П.Любченка, викладач Інституту червоної професури, науковий співробітник і аспірант Інституту історії ВУАМЛІН. Проживав: м. Харків.

Арешт: 12.05.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: Прокуратурою України 16.11.1989 (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 66928-ФП).

 

* * *

Плюндрас Прокіп Васильович, 1893 р. н., уродж. с. Добросин (нині Жовківського р-ну Львівської обл.), українець, зі службовців, освіта середня, у минулому офіцер австрійської армії, хорунжий УГА, позапартійний, технічний керівник видавництва «Рух», проживав: м. Харків. У 1922 р. перебував під слідством Київського губ відділу ГПУ за належність до петлюрівської організації (рішення у справі відсутнє).

Арешт: 02.12.1932 у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Харківської обл. 18.10.1989 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 5. — Спр. 932).

 

* * *

Попович Степан Миколайович, 1887 р. н., уродж. с. Осташівці (нині Зборівського р-ну Тернопільської обл.), українець, із селян [робітників], освіта вища, позапартійний, у минулому ротний підофіцер австрійської армії, хорунжий УГА, завгосп у підрозділі РСЧА (1920), інженер-економіст, помічник редактора економічного відділу, [літредактор] Партвидаву ЦК КП(б)У (1931—1933). Проживав: м. Харків, вул. Короленка, 10, кв. 3.

Арешт: 03[04].11.1933 у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 24.02.1934, ст. 16 (за ін. даними ст. 19), 54-8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Свірлаг, Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989; прокуратурою Харківської обл. 23.08.1989 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 4. — Спр. 2449; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-14601).

 

* * *

Ріпа Тимофій Іванович (варіант прізвища — Репа), 1895 р. н., уродж. с. Чишки (нині Пустомитівського р-ну Львівської обл.), українець, із селян, освіта середня, у минулому лейтенант австрійської армії, служив в УГА, був членом КПЗУ (1920—1925), КП(б)У (1925—1933), секретар консульства повпредства СССР у Варшаві (1922—1927), член правління видавництва «ЛіМ» (1927—1932), перед арештом — начальник Харківського облуправління у справах видавництв (облліту), проживав: м. Харків, вул. Садово-Куликівська, 7.

Арешт: 29.04.[09.05.]1933 (за ін. даними 05.05.1933) у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 01.10.1933, ст. 54-11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Свірлаг; Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: Архангельським облсудом 04.04.1957; ВТ КВО 27.03.1959 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 4. — Спр. 1424; УФСБ РФ РК. — Спр. П-4136).

 

 

 

Рудницький Степан Львович, 1877 р. н., уродж. м. Перемишль (нині в Підкарпатському воєводстві, Польща), українець, з сім'ї вчителя, освіта вища, закінчив Львівський університет, доктор філософії (1901). У минулому військовий географ при австрійському генштабі (1914—1915). Учений-географ, професор, викладач Львівського, Віденського, Празького вільного українського університетів. В УССР з 1926 р., засновник і директор Інституту географії і картографії, академік ВУАН, проживав: м. Харків, вул. Лібкнехта, 33, кв. 11.

Арешт: 21.03.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 6 КК УССР, 5 років позбавлення волі. Відбував покарання: Свірлаг (працював лікарем); Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: ВТ КВО 11.05.1965 (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 57190-ФП).

 

* * *

Сарван Олексій Григорович, 1893 р. н., уродж. с. Лани (нині Пустомитівського р-ну Львівської обл.), українець, з робітників, освіта вища, закінчив Інститут марксизму-ленінізму, був членом КП Америки (1919—1926, прибув до СССР 1925 р.), КП(б)У (1926—1933), професор історії, заступник директора Інституту совєтського будівництва та права, проживав: м. Харків, Пушкінський в'їзд, 3.

Арешт: 16.02.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-3, 4, 6, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки (табпункт Кремль), брав участь «в оголошені колективних голодувань». У грудні 1936 р. за «систематичну антисовєтську пропаганду» поміщений у слідізолятор. Відділенням Головсуду Карельської АССР при ББК НКВД 09.08.1937, ст. 58-10 ч. 1 КК РСФСР, 5 років позбавлення волі (термін з 16.02.1937).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: ВТ ЛенВО 25.12.1957 (ГДА СБУ. — Спр. 46497-ФП; УФСБ РФ РК. — Спр. П-5707, П-6511).

 

* * *

Сірко Василь Петрович, 1899 р. н., уродж. с. Кінашів (нині Галицького р-ну Івано-Франківської обл.), українець, з селян, освіта неповна середня (за ін. даними вища), у минулому вояк австрійської армії (1914—1916), у полоні в Росії (1916—1918), був членом РСДРП(б), КПЗУ (1927—1928), ВКП(б) (1918—1933). На підпільній роботі в м. Станіслав (ЗУНР, 1919), вояк УГА і РСЧА (1919—1920). У 1920 — голова Теребовлянського повітового революційного комітету (Галичина), викладач 2–ї Київської школи червоних старшин (1920—1921), згодом переважно на партроботі. Завідувач агітаційно-масового відділу ЦК КП(б)У, секретар Криворізького міськкому, член бюро Дніпропетровського обкому КП(б)У. Проживав: м. Харків.

Арешт: 17.05.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 10.11.1933, ст. 54-11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: 21.10.1960 (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 49642–ФП).

 

 

 

Сіяк Іван Михайлович (брат Сіяка М. М.), 1887 р. н., уродж. с. Ляшки (с. Ляшки-Муровані, нині с. Муроване в Пустомитівському районі Львівської області), українець, із сім'ї педагога, освіта вища, закінчив Львівський університет, правник. До 1914 р. діяч УСДРП (член головної управи), як революціонер провів 2 роки в ув'язненні за австрійської влади. Згодом старшина УСС і Армії УНР, військовий комісар Поділля під час Директорії, командир окремого Залізного загону Армії УНР, отаман «Швидкий» Зеленої армії. Був членом КП(б)У (1919—1933), працював секретарем повпредства УССР у Варшаві. Викладач у вишах Харкова і Києва, професор, з 1930 р. — директор Інституту лінгвістичної освіти. Проживав: м. Київ, вул. К. Маркса, 17, кв. 10.

Арешт: 02.02.1933 (у справі «УВО»). Під час слідства тримав голодування. Судтрійка при колегії ГПУ УССР 01.10.1933, ст. 54-11 (за ін. даними також ст. 54-4, 6) КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Свірлаг; Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: ВТ КВО 26.09.1958 (ГДА СБУ. — Спр. 48085-ФП).

 

* * *

Сіяк Микола Михайлович, 1872 р. н., (брат Сіяка І. М.), уродж. с. Зушиці (нині Городоцького р-ну Львівської обл.), українець, із сім'ї педагога, освіта вища юридична, в минулому офіцер австрійської армії і УГА, служив у РСЧА (1920—1921), був членом КП(б)У. Працював заввідділу Наркомюсту УССР (1921—1922), був аспірантом (1926—1930), доцент, викладач німецької мови в Інституті комуністичної освіти. Проживав: м. Харків, вул. Римарська, 19, кв. 30.

Арешт: 31.12.1932 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (спецізолятор).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Харківської обл. 10.05.1989; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 4. — Спр. 4221; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-14788).

 

* * *

Слюсар Григорій Іванович, 1886 р. н., уродж. с. Добрівляни (нині, можливо, Дрогобицького р-ну Львівської обл.), українець, із селян, у минулому молодший унтер-офіцер австрійської армії, жандарм УГА. В УССР прибув з Чехословаччини, був членом КП(б)У (1923—1933), уповноважений тресту «Союзмолоко», проживав: м. Київ, вул. Горвіца, 2/1 (за ін. даними — в Харкові).

Арешт: у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 01.10.1933 р., 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки (табірний пункт Кремль).

Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).

Реабілітований: Прокуратурою України 13.07.1989; прокуратурою Архангельської обл. 08.09.1989 (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 64948-ФП; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-14567).

 

* * *

Стасюк Петро Іванович, 1896 р. н., уродж. с. Кліцько (нині Городоцького р-ну Львівської обл.), українець, був членом КПЗУ, вчитель і кооператор, проживав в УССР.

Арешт: Колегія ОГПУ 14.05.1932, ст. 58-4, 11, 13 КК РСФСР, 6 років позбавлення волі. Колегія ОГПУ 05.09.1933, ст. 58-4, 11 КК РСФСР, 10 років ВТТ з поглинанням першого вироку. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль, в одиночній камері спецізолятора, у червні 1937 р. оголошував голодування).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований.

 

* * *

Тимецький Петро Дмитрович, 1892 р. н., уродж. с. Роздол (нині с. Розділ Миколаївського р-ну Львівської обл.), українець, з робітників, освіта н/вища, у минулому писар в австрійській армії, згодом — журналіст, редактор. В УССР з 1926 р., був членом КП(б)У (1926—1934), політичний редактор і уповноважений Головліту Наркомосу УССР, викладач німецької мови комсомольських шкіл заводу «Серп і молот» і Авіаційного інституту, проживав: м. Харків, вул. Металістів, 3, кв. 1.

Арешт: 01.04.1934 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 29.05.1934, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Харківської обл. 15.12.1989; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 6. — Спр. 144; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-13599).

 

* * *

Туз Іван Андрійович, 1894 р. н., уродж. с. Глиняни (нині місто Золочівського р-ну Львівської обл.), українець, із селян, освіта вища, у минулому унтер-офіцер австрійської армії, офіцер УГА, з 1920-го був членом КП Чехословаччини. У СССР з 1927 р., був членом КП(б)У (1928—1933), економіст, завідувач виробництва фабрики наочного приладдя, проживав: м. Харків, вул. Карла Лібкнехта, 6, кв. 22.

Арешт: 14.04.1933 (за ін. даними 17.06.1933) у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 01.10.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Дмитлаг (1934, працював плановиком-економістом Управління Волзького р-ну); Соловки (табпункт Кремль).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989; прокуратурою Харківської обл. 17.10.1989 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 5. — Спр. 907; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-14789).

 

* * *

Тур (Запаринюк) Іван Петрович (у протоколі трійки — Тур-Запоренюк), 1890 р. н., уродж. с. Вовчківці (нині у Снятинському р-ні Івано-Франківської обл.), українець, із селян, освіта середня, у минулому вояк австрійської армії, був членом КПЗУ, КП(б)У (1920—1933), працював у повпредстві УССР у Празі (1921—1923). Заступник уповноваженого Народного комісаріату закордонних справ СССР у Харкові [заступник уповноваженого Наркомзему УССР]. Проживав: м. Харків.

Арешт: 29.05.1933 у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 26.11.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки (табпункт Кремль).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: ВТ КВО 18.02.1959 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 4. — Спр. 1413).

 

* * *

Тютюнник Микола Антонович, 1896 р. н., уродж. с. Ігровиця (нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл.), українець, із селян, освіта вища, закінчив лісовий факультет Політехнічного інституту, був слухачем Українського вільного університету в Празі. У минулому унтер-офіцер УГА, був членом КПЗУ (1921—1926), канд. у члени КП(б)У. Прибув до УССР 1927 р., спеціаліст з лісового господарства, старший референт сектору економіки праці і кадрів Укрлісгоспу. Проживав: м. Харків, вул. Греківська, 58.

Арешт: 31.12.1932 (за ін. даними — 01.01.1933, у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 01.10.1933, ст. 54-11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: 4-те відділення Білбалтлагу (працював помічником директора Сегезького лісозаводу); Соловки (командировка Ісаково).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989; прокуратурою Харківської обл. 18.10.1989 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 5. — Спр. 929; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-14798).

 

* * *

Фреїв (Фреєв) Степан Михайлович, 1898 р. н., уродж. с. Нижній Струтинь (нині Рожнятівського р-ну Івано-Франківської обл.), українець, із селян, освіта вища, у минулому хорунжий УГА, позапартійний. Прибув до УССР 1924 р., доцент вишу при Поліграфкомбінаті. Проживав: м. Харків.

Арешт: 11.04.1933 у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 8, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: ВТ КВО 01[07].12.1965 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 4. — Спр. 2608).

 

* * *

Фур'єр Осип Миронович, 1898 р. н., уродж. с. Бовшів (нині Галицького р-ну Івано-Франківської обл.), українець, з робітників, освіта вища, закінчив факультет природознавства Празького університету, служив у австрійській армії та УГА (1916—1918), був членом КПЧ (1926—1928, прибув до СССР у 1928 р.), канд. у члени КП(б)У, викладач педтехнікуму. Проживав: м. Коростишів (нині в Житомирській обл.).

Арешт: 17.01.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки (табпункт Кремль, на загальних роботах).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Житомирської обл. 03.07.1989; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ДАЖО. — Спр. 22932–П; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-13594).

 

* * *

Хам Микола Андрійович, 1898 р. н., уродж. с. Мервичі (нині Жовківського р-ну Львівської обл.), українець, з селян, освіта вища, економіст, був членом «партії москвофілів», «Сільроб», у минулому депутат польського сейму. Прибув до УССР 1930 р., був активістом Міжнародної організації допомоги борцям революції, старший науковий співробітник Південного інституту молочного господарства. Проживав: м. Харків, вул. Каплуновська, 7, кв. 4.

Арешт: 07[29].12.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 09.04.1934, ст. 54-4, 8, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: 4-те відділення Білбалтлагу; Соловки (Савватіївський спецізолятор).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Карельської АССР 13.04.1989; прокуратурою Харківської обл. 29.11.1989 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 6. — Спр. 221; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-17231).

 

* * *

Черняк Євген Йосипович, 1895 р. н., уродж. с. Чехи (з 1946-го — Лугове, нині Бродівського р-ну Львівської обл.), українець, із селян, освіта вища, історик, у минулому червоний командир, був членом КП(б)У (1918—1933), відповідальний редактор журналу «Життя і революція», літератор. У 1927—1928 роках — заступник голови правління Всеукраїнського фотокіноуправління з художніх питань. Заступник завідувача культпропу окружного та міського комітетів партії в 1930—1932 роках, професор, заступник директора Українського НДІ історії матеріальної культури, проживав: м. Харків.

Арешт: 11.05.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-2, 4, 7, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль, одиночна камера спецізолятора).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: 30.06.1956; ВС УССР 27.07.1957 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 4. — Спр. 1298; УФСБ РФ РК. — Спр. П-3199).

 

* * *

Шах Іван Григорович, 1898 р. н., уродж. м. Куликів (нині смт Куликів Жовківського р-ну Львівської обл.), українець, із селян, освіта середня, у минулому вояк РСЧА (1918—1919), був членом КПЗУ, канд. у члени КП(б)У, за фахом видавничий працівник. Прибув до УССР зі Львова 1933 р., студент Художнього інституту, проживав: м. Харків.

Арешт: 04.05.[29.04.]1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-2, 4, 6, 8, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки.

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989; прокуратурою Харківської обл. 18.10.1989 (ДАХО. — Ф. Р-6452. — Оп. 5. — Спр. 933; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-13595).

 

 

 

Яворський Матвій Іванович, 1884 р. н., уродж. с. Корчмин (нині в Томашівському повіті Люблінського воєводства, Польща), українець, із селян, освіта вища, закінчив юридичний факультет Львівського університету, вивчав право у Віденському університеті. У роки I Світової війни в австрійській армії, у штабі військового уповноваженого австрійського уряду при УЦР, згодом — при уряді гетьмана П.Скоропадського, у військовій жандармерії ЗУНР; начальник політшколи червоних старшин у Києві. Був членом Русько-Української радикальної партії, ВКП(б) (1920—1930). Історик, економіст, політолог, доктор політичних наук, академік ВУАН, працював і проживав у Харкові (вул. Артема, 46), Києві (вул. Лібкнехта, 17) та Ленінграді (вул. Надєждинська, 27, кв. 6).

Арешт: 10.03.1931 у Ленінграді (у справі «УНЦ»). Колегія ОГПУ СССР 07.02.1932, ст. 58-2, 11 КК РСФСР, 6 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль, командировки Ісаково і Філімоново), працював десятником лісгоспу, перебиральником овочів, смолярем, оголошував голодування; був доставлений в розпорядження ГПУ УССР для додаткового слідства (1933).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: Ленінградським облсудом 01.06.1964; ВС УССР 1989 р.; поновлений у званні академіка АН України (1991), у званні академіка АН Білорусі (1994) (ГДА СБУ. — Спр. 59881-ФП).

 

 

 

Яворський Олексій Климентійович (Климович), 1892 р. н. уродж. с. Турка (нині Львівської обл.), українець, із селян, освіта середня, у минулому офіцер УГА, командир куреня 3-ї Залізної дивізії УНР, учасник Зимового Походу. Був членом КП(б)У (1920—1933), педагог, науковий співробітник Всеукраїнської бібліотеки при ВУАН; представник видавництва «Рух». Проживав у Харкові, згодом — у Києві (вул. Паньківська, 21, кв. 25.

Арешт: 01.01.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-2, 3, 4, 6, 8, 11 КК УССР, 10 років позбавлення волі. Відбував покарання: 9-те відділення Білбалтлагу; Соловки (табпункт Кремль, одиночна камера спецізолятора і карцер).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: Прокуратурою України 27.07.1989; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ЦДАГО України. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 64267-ФП; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-14796).

 

* * *

Ящун Михайло Йосипович (у протоколі особливої трійки — Ящук), 1895 р. н., уродж. с. Шнирів (нині Бродівського р-ну Львівської обл.), українець, із селян, освіта вища, у минулому вояк УСС, прапорщик австрійської армії, офіцер УГА, служив у 1920-му в РСЧА, позапартійний, старший економіст Всеукраїнської ради промислово-кооперативних товариств (Вукопромрада), проживав: м. Харків, вул. Клочківська, 94.

Арешт: 22.06.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-3, 4, 6, 8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: 4-те відділення Білбалтлагу (5-й табпункт Уніжма); Соловки (у таборі не працював, різко критикував політику ВКП(б) й заходи уряду).

Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).

Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989; Військовою прокуратурою КВО 28.11.1989 (ГДА СБУ, Харків. — Спр. 032614; РУ ФСБ РФ АО. — Спр. П-14806).

 

Серед розстріляних восени 1937 року в Сандармоху галичан бачимо чимало знакових постатей. Передусім це Лесь Курбас, Степан Рудницький, брати Дідушки (саме сотня Василя Дідушка була першим відділом УСС, який у вересні 1914-го вирушив безпосередньо на  російський фронт у Карпатах), Антін Крушельницький з двома синами, Мирослав Ірчан, Михайло Лозинський, Матвій Яворський, брати Сіяки та інші.

 

36 із 64 розстріляних у Сандармоху галичан у молодості належали до різних українських збройних формувань (УСС, УГА, армія УНР). Ще двоє цивільних брали участь в урядах ЗУНР і УНР.

42 з них до моменту арешту були членами різних підрозділів Комуністичної партії: КПЗУ, КП(б)У, ВКП(б), КП Чехословаччини, Австрії, Німеччини, США тощо. Ще троє були членами лівих некомуністичних партій, 13 – позапартійні. Щодо решти інформація відсутня.

Хоч розстріли 1111 приречених тривали від 27 жовтня до 4 листопада, переважну більшість галичан розстріляли 3 листопада, лише п’ятьох – ще 1-го.

 

 

ПРИМІТКИ:

 

¹ Судтрійка – судова "трійка".

² Табірний пункт "Кремль" – табір, розташований всередині фортечних мурів колишнього Соловецького монастиря ("кремля").

³ Кемперпункт – Кемський пересильний пункт.

⁴ УНКВД ЛО – Управління НКВД Ленінградської області.

⁵ ВТТ – виправний трудовий табір.

⁶ Білбалтлаг – Біломор-Балтійський табір.

РСЧА – Робітничо-селянська червона армія.

⁸ ОН – "окрема нарада" ("особое совещание").

 

 

 

03.11.2017